Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Макроекономіка_ОіА_2012-2013.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
3.5 Mб
Скачать

25. Рівноважний обсяг виробництва в моделі аd-as

Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом (AD ) та су­купною пропозицією S ) здійснюється через систему цін.

Т очка перетину кривої сукупного попиту D) та кривої су­купної пропозиції S) - точка рівноваги, яка визначає рівно­важний рівень цін (Pa ) та рівноважний реальний обсяг націо­нального виробництва (Qа ).

Три варіанти макрорівноваги

•Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіансіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

• Якщо сукупний попит зростає на проміжному від­різку, це приводить до зростання реального обсягу національ­ного виробництва, рівня цін та зайнятості.

• Якщо сукупний попит зростає на класичному відріз­ку АS, це призводить до інфляційного зростання цін та номі­нального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайнятості»).

Із сказаного вище випливають такі висновки:

1) рівноважне співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції дає точка їх перетину;

2) залежно від того, на якому відрізку криву сукуп­ної пропозиції перетинає крива сукупного попиту, бу­демо мати різні результати (ефекти);

3) за незмінної сукупної пропозиції зміщення пра­воруч кривої сукупного попиту: на кейнсіанському відрізку зумовлює зростання обсягу виробництва і за­йнятості, не зачіпаючи рівня цін; на проміжному — зумовлює зростання обсягів виробництва при зростанні рівня цін; на класичному — збільшує рівень цін за незмінного обсягу національного виробництва;

4) за незмінної сукупної пропозиції зміщення кри­вої сукупного попиту ліворуч зумовлює зростання рівня цін і зменшення обсягів виробництва, що пояснюється ефектом храповика;

5) за незмінного сукупного попиту зміщення кри­вої сукупної пропозиції праворуч приводить до знижен­ня рівня цін та збільшення обсягів національного ви­робництва, і навпаки, зміщення АS ліворуч — до стаг­фляції, тобто зменшення обсягів виробництва, зростання рівня цін та рівня безробіття;

6) описана модель АD АS є основою для більш детального і ретельного аналізу цілої низки макроеко-номічних проблем.

26. Взаємозв‘язок моделей АD-AS та мультиплікатора. Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва (Q), що і рівновага за моделлю AD - АS, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює QE.

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може пояснювати стан в економіці під час депре­сії або рецесії, однак не може застосовуватися для аналізу пері­оду повної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищує потенційний обсяг виробництва.

де С –ф-я споживання, C+I – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій,

QE – Рівноважний ВНП, Е – точка рівноваги, QF – ВНП в умовах повної зайнятості.

27. Споживання, заощадження та їх взаємозв‘язок.

Дохід домашніх господарств складається з двох частин - споживання і заощадження.Споживання поділяють на:

  • споживання товарів довгострокового використання (строк яких перевищує рік)

  • короткострокового споживання (один рік)

  • послуги (не має уречевленої форми, процес виробництва і споживання у сфері послуг збігається у часі)

Дохід домашніх господарств є основним фактором споживчого попиту.

Споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко як дохід.

C=C0 + c ·Y

Гранична схильність до споживання – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

c’ = дельта С/ дел Y

• якщо с’ = 0, то весь приріст доходу буде зберігатися, оскільки заощадження – та частина доходу, що не споживається; • якщо с’ = 1/2, це означає, що збільшення доходу буде поділено між споживанням і заощадженням порівну;

• якщо с’ = 1, то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.

Заощадження – це неспожита частина доходу.

S= -C0 +(1-c)Y

Гранична схильність до заощадження

1-с=s

Разом із зростанням доходу зростає середня схильність до заощадження і зменшується середня схильність до споживання.

Y

45o

Рис. 4.5. Графік функцій споживання та заощадження

В період з 2002 до 2009 роки поведінка населення при зміні використовуваного доходу була неоднаковою. В 2003 та 2006 роках відбувалось скорочення заощаджень населення порівняно з попередніми роками і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була від`ємною. Це означало, що в ці роки витрати домогосподарств перевищували їх доходи. В 2004, 2005, 2007 та 2008 роках відбувалось зростання абсолютних заощаджень і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була позитивною. Це означало, що в ці роки домогосподарства вважали за краще частку доходу зберігати як заощадження (на поточних та депозитних рахунках в банках, в цінних паперах та ін.)

Отже, споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання. Використовуваний дохід — основний чинник, котрий визначає величину споживання і заощадження домогосподарств. Видатки на споживання та заощадження зростають, коли збільшується використовуваний дохід, і скорочуються, коли цей дохід зменшується. Окрім використовуваного доходу, на споживання впливають інші чинники, зокрема майно споживача, його майбутній сподіваний дохід тощо. Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Криву, яка відображає зв'язок між споживанням і використовуваним доходом, називають функцією споживання. Функція заощадження виражає зв'язок між заощадженнями і використовуваним доходом.