2. Обмеження боргової залежності держави

1. Дотримання бездефіцитності державного бюджету. Потрібно законодавчо заборонити використання таких запозичень для фінансування поточних бюджетних витрат, передбачити після завершення програми розширеного фінансування перебудову відносин з МВФ.

2. Необхідно здійснити додаткові заходи, спрямовані на забезпечення надійної збалансованості валютного ринку, істотне зростання золотовалютних резервів держави, удосконалення структури платіжного та зовнішньоторговельного балансів, створення умов для повернення з-за кордону національного капіталу, сприяння прямим іноземним інвестиціям.

3.Підвищення надійності грошової стабілізації

1. Міцна грошова одиниця має стати визначальним атрибутом національного ринку. Припинення відпливу капіталу, збереження та нагромадження доходів населення.

2. Потребує дальшого вдосконалення валютна політика. Має бути запроваджена політика "плаваючого" валютного курсу, який визначається взаємодією ринкових чинників, вільних від адміністративних обмежень. Такий валютний режим збалансовує реальний попит на іноземну валюту з її пропозицією, урівноважує торговий баланс, сприяє економічному зростанню.

3. У довготривалій перспективі грошово-кредитна і валютна політика має визначатися необхідністю налагодження тісного валютного співробітництва з Європейським Центральним банком, поступовим впровадженням критеріїв вступу до валютного союзу ЄС.

23.Сутність, структура сукупного попиту (AD) та фактори, що його визначають. Крива AD. Сукупний попит (АD) –це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цінмакроеконом. суб’єкти. Сукупний попит (АD) можна визначити за формулою розрахунку ВНП методом витрат:ВВП = С + I + С + NX,де С – споживчий попит, І – інвестиційний попит, G – попит держави на товари та послуги, NX- попит закордону.Споживчий попит (С) залежить від:– доходу від участі у виробництві;– податків та трансфертних платежів;– величини майна;– доходу від майна;– середньої та граничної схильності до споживання;– ступеня диференціації населення за доходами;– чисельності населення. цінові фактори. 1. Ефект реальних грошових залишків. Домо-ва тримають певну частку активів, Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність грошей зменшується. люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг AD скорочується.2. Ефект процентної ставки. Якщо рівень P зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збіл¬ся. При незмінній S грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина ADзменшується.3. Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні,сукупний попит т.ч скорочуються. Під дією ц.ф. зміни відбуваються на самій кривій Нецінові фактори сукупного попиту. 1)Зміни в споживчих витратах:добробут населення, очікування споживача, податки2)зміни в інвест. Витратах:технології, прибутки від інвест3)зміни у витрат на чистий експорт:нац дохід у закордонних країнах,валютні курси4)зміни в держ витратах. Під дєю н. ф. відбувається рух самої кривої

Структура AD: споживчий , ін вест. попит, попит держави на товари та послуги, попит закордону

24.Сукупна пропозиція (AS) в короткостроковому та довгостроковому СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ (AS) - це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (та інших сталих умов).

Крива сукупної пропозиції показує обсяг реального на­ціонального виробництва за кожного можливого рівня цін при незмінних інших умовах.

Крива сукупної пропозиції 045 ) відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв'язку зі зміною рів­ня цін. Сучасна економічна наука розглядає узагальнену криву су­купної пропозиції (А5), яка має три складові:

1.ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ

(кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі ви­робництва в умовах неповної зайнятості за по­стійних цін (депресивний стан економіки);

2.ПРОМІЖНИЙ

(висхідний) відрізок показує зміни в обсязі вироб­ництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП су­проводжується підвищенням рівня цін;

3.ВЕРТИКАЛЬНИЙ

(класичний) відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і дода­ткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Цінові фактори, що визначають сукупну пропозицію

• Зміна процентної ставки.

• Зміна рівня цін.

Під дією цінових факторів зміни в сукупній пропозиції зображується рухом за кривою сукупної пропозиції (АS).

Нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію

• Зміна цін на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

б) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та імпортних ре­сурсів.

• Зміни економіко-правових норм:

а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

• Зміни в продуктивності праці.

Під дією нецінових факторів крива сукупної пропози­ції переміщується:

а) вліво вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в ре­зультаті зростання витрат виробництва

б) вправо вниз, коли сукупна пропозиція зростає

Короткостроковим періодом макроекономічна теорія вважає такий період, впродовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заро­бітна плата) залишаються незмінними навіть за умо­ви зміни загального рівня цін.

Така ситуація в економіці пояснюється двома го­ловними чинниками:

а) наймані працівники не можуть відразу усвідоми­ти зростання рівня цін, а тому і зміни їх реальної заробіт­ної плати. Це усвідомлення відбувається тільки згодом;

б) значна частка найманих працівників на умовах контракту отримують фіксовану заробітну плату.

Тому зміна рівня цін не веде автоматично до зміни номінальної заробітної плати.

Для короткострокового періоду (декілька місяців або років) розглядаємо короткострокову криву сукупної пропози­ції (маюємо стандартній графік: Р по ординаті та Кью по абсцисі.

Довгостроковий період — це такий період, коли ціни на фактори виробництва (в тому числі і номіналь­на заробітна плата) реагують досить відчутно на зміни рівня цін.

Для довгострокового періоду (декілька років, десяти­ліття або більше) розглядається довгострокова крива сукуп­ної пропозиції, яка зображується вертикальною лінією AS.. Це означає, що підвищення цін не викликає збільшення обсягу національного виробництва у довгостроко­вому періоді.

Qf - потенційний обсяг виробництва (за умов повної зайня­тості).

Сукупна пропозиція в основному залежить від потенційного обсягу виробництва.