Поглиблений рівень Орієнтовна тематика проблем для дискусій і наукових досліджень

П.1. Теоретичні концепції підприємства: неокласична, інституціо­нальна, підприємницька тощо.

П.2. Динамічність зовнішнього середовища та його вплив на внут­рішню динаміку виробництва.

П.3. Поняття: адаптивність, гнучкість та гомеостатичність вироб­ничо-ринкової системи.

П.4. Доповнюваність, подільність, мобільність та інтенсивність використання факторів виробництва.

П.5. Поняття: однорідні та неоднорідні виробничі функції.

П.6. Види виробничих функцій: класична, неокласична (Кобба-Дугласа), лінійно-обмежена (Леонтьєва-Вальраса), технологічні (інжинірінгові) виробничі функції.

П.7. Еластичність масштабу та її зв’язок з еластичністю виробництва.

П.8. Пропорційна варіація факторів виробництва та функція витрат.

П.9. Оптимальна виробнича потужність фірми.

П.10. Мінімально ефективний розмір виробництва та структура ринку.

П.11. Обгрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.

Інтеграційно-прикладні аспекти теорії виробництва

Теорія виробництва тісно пов’язана з такими дисциплінами, як «Організація виробництва», «Економіка підприємства», «Стратегічне управління», «Операційний менеджмент» тощо. Вона формує методологічну базу та інструментарій цих та інших конкретно-економічних дисциплін. Спектр прикладних аспектів теорії виробництва дуже широкий. Її базові положення можуть і мають бути використані при виконанні рефератів, курсових робіт, НДРС та окремих розділів випускних робіт студентами, що навчаються за спеціальностями освітньо-професійної програми бакалаврів з економіки та підприємництва та бакалаврів з менеджменту, а також за програмами підготовки спеціалістів та магістрів різних спеціальностей.

Орієнтовна тематика таких робіт:

П.12. Моделювання розвитку виробництва на підприємстві.

П.13. Прогнозування розвитку системи «витрати—випуск» на базі виробничих функцій.

П.14. Динаміка витрат на виробництво продукції у коротко- та довгостроковому періодах і резерви їх зниження.

П.15. Обгрунтування оптимальних розмірів підприємства (оптимальної потужності): мікроекономічний аспект.

П.16. Інтегроване планування виробничої програми та виробничого потенціалу підприємства.

П.17. Основна економічна проблема та обгрунтування вибору «як виробляти?».

П.18. Мінімізація витрат на виробництво продукції: мікроекономічний аспект.

П.19. Максимізація обсягів випуску продукції: мікроекономічний аспект.

П.20. Управління розвитком техніко-технологічної бази виробництва: мікроекономічні аспекти.

Розділ 3

Теорія ринкових структур: ринок продукту

Тема 10 Ринок досконалої конкуренції

Базовий рівень

Змістовна частина

виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де вони взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб’єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціно- утворення на ринках залежать від типу ринкової структури.

Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

• дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

• однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв’язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

• прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

• відсутність вхідних і вихідних бар’єрів до ринку.

Рис. 10.1. Ринкова рівновага

Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією. На графіку відповідні криві перетинаються в точці рівноваги попиту і пропозиції.

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис. 10.1).

Як видно з графіка, встановлення ціни більшої за рівноважну (Р₁ > P_E) призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рів­новажну (Р₁ < Р_Е) — до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан.

Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну (рис. 10.2). При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару.

Рис. 10.2. Вплив попиту та пропозиції на стан рівноваги, рівноважну ціну та рівноважну кількість товару на ринку

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. Тобто обсяг попиту може дорівнювати Q₁, Q₂, Q_{3, …} за рівноважної ринкової ціни Р_Е (рис. 10.3). При цьому середній виторг підприємства АR, його граничний виторг МR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг ТR збільшується зі збільшенням випуску продукції (рис. 10.4).

Рис. 10.3. Лінія попиту Рис. 10.4. Попит, середній, підприємства в умовах граничний та загальний дохід

досконалої конкуренції підприємства

За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Для визначення максимального значення функції прибутку використовуються методи диференціального обчислення.

Нехай функція прибутку має вигляд:

П = TR – TC. (10.1)

Тоді її максимум буде досягнуто за умови:

,

тобто

МR – MC = 0, або МR = MC. (10.2)

Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності

МR = MC = P. (10.3)

За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних витрат, за другим — зіставляються граничні величини виторгу та витрат (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку: а — зіставлення загального виторгу і загальних витрат; б — порівняння граничного виторгу і граничних витрат