Тема 4 моделювання поведінки споживача на ринку товарів

БАЗОВИЙ РІВЕНЬ. ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

Графічний аналіз споживчого вибору між двома благами за допомогою кривих байдужості та бюджетної лінії можна значно наблизити до реальності, якщо розглядати вибір між окремим благом і всіма іншими благами. Таке припущення дещо змінює параметри моделі, а саме: по вертикальній осі відкладається загальна сума грошей, що витрачається на придбання всіх інших благ, а по горизонтальній — кількість блага Х. Тоді формула бюджетного обмеження матиме вигляд:

. (4.1)

Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової оди­ниці Х, залишаючись на даній кривій байдужості.

Рис. 4.1. Лінія «дохід—споживання»

Рис. 4.2. Побудова лінії Енгеля на основі лінії «дохід—споживання»

Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х, що купується. Моделювання цього явища здійснюється за допомогою переміщення бюджетної лінії паралельно самій собі (нахил залишається без змін, оскільки незмінним є співвідношення цін) та знаход­ження нового положення точок оптимуму (рівноваги) споживача. Крива, що проходить через усі точки рівноваги, які відповідають різ­ним величинам доходу, називається лінією «дохід—споживання» (рис. 4.1).

Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою цінністю (повноцінного) або ж блага з низькою споживчою цінністю (неповноцінного). Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює додатний нахил лінії «дохід—споживання». Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скорочується, що зумовлює від’ємний нахил лінії «дохід—споживання».

Л

Якщо за незмінної величини бюджету змінюється ціна блага Х, то бюджетна лінія здійснює поворот навкруги точ­ки свого перетину з вертикальною віссю, досягаючи більш віддалених кривих байдужості. Всі точки оптимуму, які утворюються дотиком бюджетної лі­нії, що повертається, до кривих

інія «дохід—споживання» може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв’язок доходу споживача і кількості придбаного блага Х (рис. 4.2).

байдужості, визначають лінію «ціна—споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ. Різновид такого взаємозв’язку, в свою чергу, залежить від пов’язаності благ у споживанні. Для благ-замінників лінія «ціна—споживання» має від’ємний нахил, а для доповнюючих благ — додатний (рис. 4.3 і 4.4).

Лінія «ціна—споживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага (рис. 4.5). Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, — має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) — має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним — обсяг споживання збільшується.

Результати спільного впливу ефекту заміни та ефекту доходу для різних благ подано на рис. 4.6 і рис. 4.7.

Рис. 4.6. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага з нормальною споживчою цінністю (тонка стрілка — ефект заміни, напівжирна стрілка — ефект доходу)

Рис. 4.7. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага з низькою споживчою цінністю (тонка стрілка — ефект заміни, напівжирна стрілка — ефект доходу)

Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, — це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.

Рис. 4.8. Надлишок споживача

Витрати споживання або вартість даної кількості блага — це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага, помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі.

Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача). Графічну ілюстрацію формування надлишку подано на рис. 4.8. (вартість блага — площа ОВБГ, цінність — АБГО, споживчий надлишок — АБВ).

Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковою вартістю цієї кількості.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Лінія «дохід—споживання» — крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам його доходу.

Благо з нормальною споживчою цінністю (повноцінне) — благо, споживання якого збільшується при збільшенні доходу споживача.

Благо з низькою споживчою цінністю (неповноцінне) — благо, споживання якого зменшується при збільшенні доходу споживача.

Лінія Енгеля — крива, яка показує взаємозв’язок оптимального обсягу споживання певного товару та певного рівня доходу споживача.

Лінія «ціна—споживання» — крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам ціни.

Ефект заміни — зміна обсягу споживання блага, що є результатом відносного подорожчання (здешевлення) цього блага щодо інших благ.

Ефект доходу — зміна обсягу споживання блага, що є результатом зміни реального доходу, яка сталася внаслідок зміни ціни на це благо.

Надлишок споживача — різниця між максимальною сумою грошей, яку споживач згоден був би заплатити за придбану кількість блага, і сумою грошей, дійсно заплаченою за придбані блага.

Запитання та завдання для самоперевірки

Б.1. Які зміни в моделі споживчого вибору варто здійснити, щоб підвищити рівень її реалістичності?

Б.2. Яку інформацію несе лінія «дохід—споживання»? Яким є її нахил для повноцінних і неповноцінних благ?

Б.3. Як будується лінія Енгеля? Які висновки випливають з аналізу її нахилу?

Б.4. Утворення лінії «ціна—споживання». Її нахил для взаємозамінних і взаємодоповнюючих благ.

Б.5. Як будується лінія індивідуального попиту, виходячи з ординалістської теорії поведінки споживача?

Б.6. Виявіть ефект заміни та ефект доходу при зменшенні ціни певного блага.

Б.7. Обставини виникнення надлишку споживача. У якій точці (рис. 3.8) спостерігається максимальне перевищення сукупної вигоди споживача над його витратами?

Б.8. Оцініть правильність висловлювань:

Б.8.1. Лінія «дохід—споживання» нахилена вгору праворуч, якщо обидва товари є повноцінними.

Б.8.2. Ефект заміни при збільшенні ціни на товар призводить до зменшення попиту на цей товар.

Б.8.3. Крива «ціна—споживання» базується на побудові кривої попиту.

Б.8.4. Ефект заміни відображає зміну величини попиту у відповідь на зміну ціни.

Б.8.5. Ефект доходу відображає зміну величини попиту у відповідь на зміну ціни при постійних відносних цінах.

Б.8.6. Обчислення змін у надлишку споживача є зручним способом оцінки змін добробуту споживача в результаті коливання цін.

Б.9. Знайдіть єдино правильну відповідь:

Б.9.1. Визначивши свої можливості, споживач згоден заплатити 20 грош. од. за годинник. Коли він прийшов до магазину, то виявив, що може його придбати за 16 грош. од. У цьому випадку споживчий надлишок дорівнюватиме:

а) 20 грош. од.;

б) 16 грош. од.;

в) 4 грош. од.;

г) 36 грош. од.

Б.9.2. Відомі такі дані про споживання протягом двох місяців:

Показник	1-й місяць	2-й місяць
Ціна першого блага	10	5
Ціна другого блага	10	20
Придбано першого блага	10	20
Придбано другого блага	10	5

На основі цих даних можна зробити висновок про те, що:

а) вартість життя підвищилася;

б) вартість життя знизилася;

в) темп зростання доходу споживача менший за темп зростан- ня цін;

г) нічого визначеного щодо динаміки вартості життя не можна сказати.

Б.9.3. Ефект заміни — це підвищення попиту на товар, що спричинене:

а) зміною загального рівня цін на всі товари;

б) зміною у вподобаннях споживача, якщо він віддає перевагу товарам-замінникам;

в) зміною у реальному доході, зумовленому зниженням цін на товари, що купуються;

г) жодна з відповідей не є правильною.

Б.9.4. Ефект доходу для повноцінних товарів свідчить про те, що:

а) при збільшенні ціни блага Х споживач купуватиме в меншій кількості як Х, так і інші блага;

б) зменшення ціни блага Х зумовлює збільшення споживання цього блага, оскільки воно стає дешевшим за товари-замінники;

в) коли ціна блага Х змінюється, то споживач має перерозподілити свої покупки так, щоб задовольнити рівність MU_X / P_X = MU_Y / P_Y = = MU_N / P_N;

г) усі висловлювання правильні.

Б.9.5. Коли ціна повноцінного блага Х падає, то:

а) ефект доходу спонукатиме споживача купувати більше одиниць блага Х, а ефект заміни — менше;

б) у результаті і ефекту заміни, і ефекту доходу споживач купує більше блага Х;

в) у результаті ефекту доходу кількість одиниць блага Х, що купується, зменшиться, а ефект заміни сприяє збільшенню купівлі блага Х;

г) і ефект доходу, і ефект заміни ведуть до зниження споживання блага Х.

Б.9.6. Якщо за інших незмінних умов послідовне споживання одиниць блага Х призводить до зниження граничної корисності Х, то:

а) Х є неповноцінним товаром;

б) ефект заміщення більший за ефект доходу;

в) еластичність попиту Х за ціною висока;

г) товар Х має від’ємну перехресну еластичність з товаром-замін­ником.

Б.10. Споживач має дохід 20 грош. од. і витрачає його на прид­бання блага Х по ціні 10 грош. од. і блага Y по ціні 20 грош. од. Вибір споживача, що максимізує корисність, включає 12 одиниць Х і 4 одиниці Y. Збільшення ціни товару Х до 20 грош. од. викликає зміщення точки рівноваги (4Х; 6Y), зниження до 5 грош. од. — відповідно (20Х; 5Y).

а) Зобразіть графічно, як змінюватиметься положення бюджетної лінії у разі зниження та підвищення ціни.

б) Побудуйте лінію «ціна—споживання»;

в) Використовуючи лінію «ціна—споживання», побудуйте криву попиту споживача на товар Х.

Розв’язання

а) Згідно з умовою задачі, ціна товару Y не змінюється і становить 20 грош. од. Витрачаючи весь свій дохід лише на благо Y, споживач зможе купити B/P_Y = 200/20 = 10 од. бла­га Y. Відмітимо точку Х = 0; Y = 10. (рис.4.9, а). Спочатку ціна на товар Х становила 10 грош. од. Витрачаючи свій дохід лише на товар Х, споживач зміг би купити B / P_X = = 200 / 10 = 20 од. блага Х (точ­ка х = 20, у = 0 на рис. 4.9, а). За цими даними будуємо бюджетну лінію В₂. Якщо ціна товару Х підвищиться до 20 грош. од., то бюджетна лінія повернеться за годинниковою стрілкою (лінія В₁). Якщо ж ціна товару Х знизиться до 5 грош. од., то бюджетна лінія займе положення В₃.

б) Позначимо точки максимальної корисності споживача А, В і С. З’єднавши їх, отримаємо лінію «ціна—споживання».

в) У точці А споживач вибирає 4 одиниці товару Х і 6 одиниць товару Y. Цьому вибору відповідає точка D, яка показує, що при ціні товару Х в 20 грош. од. споживачеві потрібно 4 одиниці цього товару (рис. 4.9, б). Точка Е відповідає точці F : P_X = = 10 од., Q_x = 12 од. Аналогічно точка L відповідає C : P_X = = 5 од., Q_x = 20 од. З’єднавши точки D, E, L, отримуємо криву попиту споживача на товар Х (рис. 4.9, б).

Відповіді на тести: Б.9.1 в); Б.9.2 г); Б.9.3 г); Б.9.4 а); Б.9.5 б); Б.9.6 б).

НОРМАТИВНИЙ РІВЕНЬ