Способи реєстрації осад і тріщин

Ознакою нерівномірних осад є розвиток осадових тріщин у будинку. З їх появою повинна бути організована геодезична зйомка.

У залежності від ступеня небезпеки намічаються профілактичні міри (посилення фундаментів, відвід води, що воложить підстава й ін.) чи організується спостереження за розвитком тріщин.

Спостереження за осадами відповідальних споруджень повинні проводитися з початку будівництва і продовжуватися під час експлуатації. Репери для нівелювання розташовують у місцях, що забезпечують незмінність оцінки протягом усього терміну спостереження. На самому об'єкті встановлюють марки, тобто геодезичні знаки, що змінюють своє положення разом зі спорудженням.

Найбільш розповсюдженим способом спостереження за тріщинами в бетонних і залізобетонних конструкціях є постановка гіпсових маяків. Тріщина перекривається гіпсовим зліпком, при триваючому розкритті тріщини маяк розривається і по ширині тріщини, що утворилася в ньому, судять про інтенсивність розвитку тріщини. Для фіксації ширини тріщини і зрушенням її країв найпростішим прийомом є спостереження за зміною взаємного положення пари міток по обох сторонах тріщини.

При тривалих вимірах користаються щелемірами (рис.2.1.), що дозволяють визначати вертикальну і горизонтальну складові зсувів по обох сторони тріщини. Планка 1 жорстко кріпиться з однієї сторони тріщини так, щоб її кінець з осями 2 був розташований по іншу сторону тріщини. На осі насаджені важелі 4 і 5, що обертаються на шарнірах 6, закріплених на поверхні конструкцій. Ступінь збільшення і точність приладу залежить від співвідношення пліч важелів а : b.

Для виміру глибини тріщин, що виходять на поверхню, можна застосовувати гнучкі металеві щупи. Найбільш точне представлення про глибину поверхневих тріщин, а також про внутрішні тріщини дають новітні фізичні методи, наприклад, акустичні з використанням ультразвуку, з якими можна ознайомитися в п. 20.

У масивних конструкціях для контролю глибоких тріщин користуються способом підсікання (рис.2.2). Під кутом 45-60⁰ до площини тріщини пробурюють ряд рівнобіжних шпар. В отвори шпар нагнітають повітря чи воду під тиском у кілька атмосфер, переходячи поступово від нижньої шпари до верхньої. Про глибину тріщини судять по виходу з її повітря чи появи на поверхні її країв мокрих плям.

Контроль якості матеріалів і з'єднань.

При оцінці загального стану і працездатності конструкцій одним з основних показників є механічні характеристики і фізичні властивості матеріалу (міцність, твердість, пластичність, ударна в'язкість, вологість і ін.) Необхідність визначення механічних характеристик у більшості випадків викликана відсутністю технічної документації на конструкцію, а також зміною властивостей матеріалу згодом.

Основним способом визначення механічних характеристик є вопробовування до руйнування стандартних зразків, виготовлених з того ж матеріалу, що і конструкція, чи вирізаних з неї.

При доборі зразків (проб) з конструкції вона послабляється. Тому зразки варто відбирати в тих місцях, ослаблення яких незначно позначається на несучій здатності конструкції (нульові і слабко навантажені стрижні, елементи зв'язків і ін.).

Способи добору зразків повинні забезпечувати схоронність структури матеріалу. Наприклад, для металу неприпустимо термічне різання, при вирізанні бетонних зразків потрібно стежити за тим, щоб не виникали тріщини.

Для одержання вичерпного представлення про стан усього спорудження іноді потрібно відбирати десятки і сотні проб. Незважаючи на трудомісткість випробовування зразків, добутих з конструкції, застосовується досить широко, оскільки цей спосіб дає найбільш достовірні значення механічних характеристик, одержуванних прямим шляхом при руйнуванні зразків.

В даний час існують методи визначення механічних характеристик матеріалів без зниження міцності конструкції, так називані неруйнівні методи.

Вони мають ряд переваг:

1. Збереження цілісності конструкції.

2. Можливість багаторазових випробовувань, як при зведенні, так і в процесі експлуатації, що дозволяє судити про зміну властивостей матеріалу в часі; порівняно низька трудомісткість.

3. Можливість виміру в будь-якій доступній точці конструкції.

4. Можливість автоматичного контролю якості деталей при виготовленні.

Разом з тим неруйнівні методи мають суттєвий недолік - результати одержують не у виді шуканої характеристики, наприклад, межі міцності, модуля пружності, а у виді деякого непрямого показника (швидкості проходження ультразвуку, ступеня ослаблення рентгенівського випромінювання, діаметра відбитка при вдавленні кульки й ін.). Це вимагає додаткового встановлення кореляційного зв'язку між обмірюваною величиною і шуканою характеристикою у виді градуировочных залежностей (графіків, таблиць, формул). Еталонами для градуювання можуть служити зразки, вирізані з існуючих конструкцій для механічних випробувань.

Методи дослідження неруйнівних методів, властивостей і контролю якості матеріалів у конструкціях докладно розглянуті в розділах 3 і 4.