Класифікація видів впливу і протистояння впливу за ознакою психологічної конструктивності-неконструктивності

№ пор.		Види впливу		Характеристика конструктивності-неконструктивності	Конструктивні види контрвпливу	Неконструктивні види контрвпливу
~г		Пере­конання		Конструктивний вид впливу за умови, що ми чітко й відкрито сформулювали парт­нерові мету нашого впливу	Контраргу-ментація	Ігнорування, примус, деструктивна критика, маніпуляція
2		Само-просування		Конструктивний вид впливу за умови, що ми не використо­вуємо «трюків» і розкри­ваємо свої справжні цілі й обманних запити	Конструктив­на критика, відмова	Деструктивна критика, ігнорування
3	Навіювання		Спірний вид впливу; навіювання — це завжди проникнення крізь «чорний вхід»		Конструктив­на критика, енергетична мобільність, уникнення	Деструктивна критика, маніпуляція, примус, ігнорування
4	Зараження		Спірний вид впливу; важко визначити, наскільки корисно адресатові заража­тися саме цим почуттям чи станом і саме тепер		Конструктив­на критика, енергетична мобілізація, уникнення	Деструктивна критика, маніпуляція, примус, ігнорування
5	Пробуд­ження імпульсу до насліду­вання		Спірний вид впливу; вважається прийнят­ним у вихованні дітей і в процесі передавання май­стерності від про­фесіонала високого класу молодому фахівцеві		Творчість, конструктив­на критика, уникнення	Деструктивна критика, ігнорування
6	Формування прихиль­ності, доб­розичли­вості		Спірний вид впливу; лестощі, наслідуван­ня як найвища форма лестощів і послуга адресатові впливу можуть бути маніпуляцією		Конструктив­на критика, уникнення, енергетична мобілізація	Деструктивна критика, ігнорування
7	Прохання		Спірний вид впливу; в одних культурах вважається руйнівним для того, хто просить, в інших — виправданим		Відмова, уникнення	Деструктивна критика, ігнорування
8	Примус		Спірний вид впливу; вважається конст­руктивним у деяких педагогічних, політичних системах і в аварійних ситуаціях		Конфронтація	Деструктивна кри­тика, маніпуляція, примус у відповідь, ігнорування
9	Деструк­тивна критика			Неконструктивний вид впливу	Психологічна самооборона, уникнення	Деструктивна кри­тика у відповідь, маніпуляція, при­мус, ігнорування
10	Маніпуляція			Неконструктивний вид впливу	Конструктив­на критика, конфронтація	Зустрічна маніпу­ляція, деструктивна критика

При цьому під поняттям психологічно конструктивного впливу розуміється такий вплив, який має відповідати як мінімум трьом критеріям:

• вплив не повинен руйнувати особистості індивідів, що беруть у ньому участь, і їхніх стосунків;

• він має бути психологічно коректним; ^

• йому слід задовольняти потреби обох сторін.

Помічено, що чоловіки і жінки у процесі спічкування поводяться по-різному:

- чоловіки більше зосереджені на змісті розмови;

• чоловіки уважно слухають тільки перші 10-20 секунд, потім починають коментувати почуте і в ти власну точку зору;

• жінки основну увагу приділяють самому процесу спілкування;

• жінка в ході бесіди більше 30% часу витрачає на те, щоб зібратися з думками і відновити той напрям думки, що був у момент, коли її перервали;

• якщо розмовляють двоє чоловіків чи дві жінки, то вони перебивають один одного в ході бесіди однаково часто;

- якщо розмовляють чоловік і жінка, то чоловік перебиває співбесідницю в два рази частіше. Спостереження показують, що у 80% випадків співрозмовника уважно слухають перші 1-2 хвилини. Потім думкою говорять собі: "все зрозуміло" чи "нісенітниця", і далі вже слухають неуважно.

Що заважає слухати? Основні причини, які перешкоджають ефективному слуханню, - це, насамперед:

• заклопотаність власними проблемами, відволікання на свої думки;

• нетерпіння, квапливість, імпульсивність і поспішність суджень;

• критичне ставлення до людини, негативність сприйняття і мислення, коли увага концентрується застереженнях, помилках, недоліках мови і поведінки співрозмовника, а не на тому, що нового, важливого і корисного містить повідомлення;

• негативні установки й упередження проти співрозмовника ("молодий", "некомпетентний");

• прагнення самоствердитися (поганий слухач, як правило, зайнятий обмірковуванням своїх реплік, зауважень і порад, а не уважним слуханням співрозмовника);

• невміння зосередитися, яке призводить до того, що половина інформації не сприймається;

• слухання співрозмовника, не дивлячись на нього;

• зайва емоційність і забігання вперед (збуджені коментарі почутого), що не дозволяють співрозмовнику повністю висловитися.

Правила ефективного слухання. Існує ряд правил, дотримання яких дозволить стати гарним слухачем:

- Не відволікатися на сторонні думки: оскільки швидкість мислення приблизно в чотири рази вище і кості мови, то необхідно дуже жорстко використовувати "вільний час" на критичний аналіз і висновки з п того. Типова помилка тут - віддалення від предмету розмови.

- Правила полеміки передбачають, що міркування, судження повинен аргументувати той, хто їх висловлює. Опонент повинен знайти достатні підстави, щоб довести помилковість аргументів свого візаві.

Особливу увагу треба звертати на сприйняття, емоції, спілкування, манеру поведінки. Насамперед, запам'ятати, що на сприйняття звучання і змісту слова чи питання людині потрібен визначений час:

• сприйняття звучання і змісту слова вимагає близько 1 секунди;

• розуміння змісту малознайомого чи невідомого слова - 3-5 секунд;

• повне розуміння питання - 15-20 секунд.

Підготовлені люди сприймають зміст мови зі швидкістю 60-70 слів за хвилину. Причинами помилок у діловому спілкуванні найчастіше є:

• обмеженість інформації (особливо коли передають негатив);

• великий обсяг інформації;

• передчасна передача інформації;

• запізніле одержання інформації;

• наявність декількох паралельних каналів інформації;

• громіздка, жорстка і централізована система управління;

• складне виробництво, продукція, ринок, широка номенклатура, велика кількість постачальників і споживачів;

• відсутність "ключових" особистостей в організації;

• нехтування офіційними каналами зв'язку;

• незвичні мова, термінологія чи поняття;

• технічні помилки в системі комунікації.

У ході ділового спілкування важливо постійно контролювати власну поведінку, дивлячись на себе 1 боку" і запитуючи себе:

• чи не впливає характер спілкування на мій настрій?

• чи не виявив я мімікою, жестами, позою невдоволення, зневагу до співрозмовника?

• чи не відволікаюся я, коли партнер очікує від мене розуміння його точки зору?

• чи стримані мої емоції?

Елементи несумлінності, шахрайства, явного чи прихованого обману. Особливостями й ознаками такого стилю ділового спілкування є такі неприйнятні в діловому спілкуванні методи і прийоми (некоректні, нечесні і неоднозначні):

• відверта самореклама, спроби переконати партнера у своїй всемогутності, матеріальній забезпеченос­ті, високій порядності і сумлінності;

• обіцянки надати цінну і важливу послугу або добре заплатити за отриманий товар чи зроблену послугу;

• прагнення швидко отримати товар чи послугу, форсування подій і демонстрація нікчемності даного факту;

• харизматичний вплив, посилення тиску в процесі спілкування;

• збільшення вимог у ході переговорів, ультимативність умов, шантаж;

• використання неправдивої чи неповної інформації, аргументів з подвійним тлумаченням;

• відхід, затягування закінчення угоди чи розв'язки ситуації невизначеними виразами і туманними обі­цянками.

Висновок:

Взаємодія менеджера з підлеглими включає такі основні аспекти:

• нормативне забезпечення такої взаємодії;

• моніторинг актуальних і майбутніх проблем колективу;

• визначення місця, можливостей та функцій кожного окремого учасника взаємодії;

• конкретизацію та узгодженість стратегічних, оперативних і тактичних взаємних дій адміністрації та різних громадських структур;

• розробку та впровадження організаційних форм взаємодії;

• належне інформаційне забезпечення взаємодії;

• соціально-психологічну готовність адміністрації і всіх пред­ставників громадськості до співпраці та взаємодопомоги;

• готовність учасників до уникнення та усунення збурень і протиріч, які можуть виникати у процесі взаємодії.

Література

1. Балл Г. А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. – Киев - Донецк: Ровесник, 1993. – 32 с.

2. Зубенко Л. Г., Немцов В. Д. Культура ділового спілкування: Навч. посібник / Л.Г. Зубенко, В.Д. Немцов. — К.: ЕксОб, 2002. — 200 с.

3. Оганесян Н.Т. Методы активного социально-психологического обучения. /Н.Т. Оганесян– М.: Изд-во «Ось-89», 2002. – 176 с.

4. Орлан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: підручник: у 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування / Л.Е. Орлан-Лембрик – К. : Либідь, 2004. – 576 с.

5. Почепцов Г.П. Теория коммуникаций. – М.: Изд-во Ваклер, 2001.