87. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України.

- Україна визнана в світі країни, її визнали більше 167 країн світу. Приймає участь . як член ООН в здійсненні заходів . в т.ч. миротворчих операцій на Балканах, в Африці та Азії. Вона є членом 47 міжнародних урядових організацій і бере участь в роботі більш ніж 100 комісій. Утворених в їх рамках;

- Україна відмовилась від власної ядерної зброї та вивела усі бойові заряди з власної території, також прийняте рішення про передачу високозбагаченого урану до США;

- існує два вектори у стосунках з європейськими сусідами – намагання України бути в Європі в той же час підтримувати дружні та взаємовигідні стосунки в Росією. В 1994 р. між Україною та Росією було укладено т.зв. « Великий договір», який передбачав визнання та делімітацію кордонів, а також розділ Чорноморського флоту між Росією та Україною, із правом перебування Військово-морських сил Росії в Севастополі та інших пунктах базування на території Криму до 2017 року. Україна після отримання незалежності перебуває в складі Співдружності Незалежних Держав (СНД), формальне об'єднання частики колишніх радянських республік, яке останніми роками не відіграє значної ролі в їх економічному та політичному житті.

- в 1995 р. Україна стала членом Ради Європи, в законі про засади зовнішньої політики України засвідчене бажання України стати членом Європейського співтовариства (ЄС). На часі намагання України отримати більш тісні економічні стосунки з Європою шляхом укладання угоди про спрощений порядок отримання віз та створення зони вільної торгівлі.

88. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.

Одним з основних чинників розвитку нації є високий рівень її культури. Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. У цей період було досягнуто значних успіхів у поширенні української мови як державної, було прийнято Закон про мови та інші важливі акти, зазнали розквіту різні види мистецтва та галузі науки.

Основним змістом українського культурного оновлення і відродження на всіх етапах існування нашої держави була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків минулого й сучасного. Оскільки виклик національної свідомості українців ніколи не був вигідний їхнім сусідам, робилося все можливо, аби звести нанівець будь-які культурні здобутки України. І тепер, коли наша держава стала незалежною, надзвичайно важливою подією стало створення при Кабінеті Міністрів Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей. Програма "Повернуті імена" поєднує зусилля багатьох інституцій, зокрема Національної академії наук, Українського фонду культури, товариства "Україна", Фонду сприяння розвитку мистецтв України, які спрямовані на висвітлення невідомих фактів української культури. А приховано тут чимало. В архівах, музеях, бібліотеках країни створюються спеціальні відділи, де поширюється інформація про українську культуру за кордоном, адже багато років про неї чули тільки як про "незначну частину культури руського народу".

Крім цього, з'явились нові нетрадиційні форми культурної діяльності й у комерційно створеній площині. Значного розвитку набула діяльність Товариства шанувальників української мови та "Просвіти" − не тільки з виконання закону про мови, а й щодо поширення та пропаганди цінностей національної культури, організації недільних шкіл тощо. Політичні партії різного спрямування починають у своїх програмах дедалі більше уваги приділяти проблемам розвитку національної культури. Яблуком розбрату серед політиків та громади лишається тільки мовне питання, довкола якого постійно виникають нові сутички та скандали.

Українська культура розвивається не тільки в практичному, а й у теоретичному аспекті: осмисленню шляхів її розбудови присвячують свою роботу установи Національної академії наук (Інститут історії, Інститут мистецтвознавства, етнології і фольклористики ім. М.Рильського, Інститут археології, Інститут літератури, Інститут соціології, Інститут філософії1). Опрацьовано кілька концепцій розвитку української культури за участю відомих учених-культурологів.

У сфері художньої культури відбуваються найбільш радикальні зміни, які супроводжуються специфічними суперечностями. Визначились принципові зрушення в розвитку образотворчого мистецтва в другій половині 80-х − 90-х роках ("нова хвиля") постмодерністського характеру. Очевидним є творче піднесення української поезії та симфонічної музики. Урізноманітнились постмодерністські пошуки в театральному мистецтві.

Як бачимо, у суспільстві дедалі більше усвідомлюється загальна потреба в культурі, як у найважливішому здобутку нації. Перспективність розвитку української культури залежить від готовності її представників до культурної активності, яка в значній мірі залежить від стану їхнього менталітету. За даними опитування Міністерства культури і туризму України, населення має досить високе бажання підвищувати рівень власної культури. Сьогодні основним засобом в освоєнні здобутків української культури є засоби масової комунікації (радіо, телебачення, преса, кіно), позитивний вплив яких відзначає три чверті громадян. Більшість громадян важливим здобутком національної культури останніх років уважає насамперед "зрушення в оволодінні громадянами державною мовою", яке закладає основи подальших позитивних змін.