Питання для перевірки знань

1. У чому полягає сутність методу повних витрат?

2. Визначте переваги та недоліки витратних методів ціноутворення.

3. В яких випадках застосування витратних методів є доцільним?

4. Визначте сутність накладних витрат та їх вплив на собівартість продукції.

5. Обґрунтуйте необхідність застосування різних способів перерахунку непрямих витрат на собівартість продукції

6. Відобразіть формулу розрахунку ціни за методом повних витрат.

Практичне заняття № 4 Тема: Метод ціноутворення на основі визначення беззбитковості

Мета: закріплення теоретичних знань студентами та розвиток практичних навичок розрахунку ціни продукції методом ціноутворення на основі беззбитковості.

Теоретичні відомості:

Для успішного розвитку виробничого підприємства необхідно дослідити залежності між обсягом випуску продукції, витратами та прибутком. Важливим управлінським рішенням є правильне визначення обсягів продукції, при яких виробництво буде рентабельним і при яких воно не буде давати прибутку. Це рішення, поряд з визначенням існуючого рівня попиту, одночасно є обґрунтуванням виробничої потужності підприємства.

Для прийняття даного рішення необхідно здійснити розрахунок:

- беззбиткового обсягу продажу, при якому забезпечується повне відшкодування постійних витрат підприємства;

- обсягу продажу, який гарантує підприємству необхідну суму прибутку;

- зони безпеки підприємства (запасу фінансової стійкості).

Основними етапами визначення точки беззбитковості є:

1. Проведення аналізу співвідношення між обсягами виробництва (реалізації) продукції, витратами та прибутком.

2. Розрахунок постійних та змінних витрат у складі собівартості продукції.

3. Розрахунок рівня та зони беззбитковості.

4. Обґрунтування обсягу реалізації продукції, який дозволить отримати запланований прибуток.

На першому етапі відбувається збір інформації про залежність витрат від обсягів виробництва. Лінія витрат (повної собівартості) при наявності постійних та змінних витрат являє собою рівняння першого порядку:

(4.1)

де – величина всіх витрат;

– абсолютна сума постійних витрат, грн.;

– питомі змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

– обсяг реалізації продукції, шт.

Якщо підставити в це рівняння , можна визначити витрати для будь-якого обсягу реалізації продукції.

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати - витрати, розмір яких не залежить від зміни обсягу продукції, що виготовляється на підприємстві.

Змінні витрати - витрати, загальний розмір яких прямо-пропорційно залежить від зміни обсягу виробництва продукції.

Групування витрат на постійні та змінні здійснюють аналітичним та статистичним методами.

Сутність аналітичного методу полягає у рознесенні калькуляційних статей витрат на постійні та змінні.

Наприклад:

Таблиця 4.1 – Розподіл витрат на постійні та змінні з використанням аналітичного методу

Види витрат	Сума витрат, тис. грн.	Варіатор витрат
Матеріали	60	0,8
Паливо та енергія	30	0,7
Заробітна плата основних робітників	80	1,0
Амортизація	28	0,3
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	12	0,6
Орендна плата	40	0,0
Всього	250	-

Обсяг виробництва при цьому складав 3000 шт. Визначимо загальну суму валових витрат, якщо в подальшому планується збільшення обсягу виробництва продукції на 10%.

Для цього необхідно визначити функцію кожного виду витрат.

Проведемо розрахунки для матеріалів:

60000*0,8=48000 грн. (змінні витрати)

48000/3000=16 грн./шт.

60000-48000=12000 грн. (постійні витрати)

Тоді отримуємо рівняння наступного виду: Y=12000+16*x.

Аналогічні розрахунки проводимо по іншим витратам. В результаті отримуємо функції залежності.

Для палива та енергії: Y=9000+7х.

Для заробітної плати: Y=0+26,7х.

Для амортизації: 19600+2,8х.

Для витрат на утримання та експлуатацію обладнання: Y=4800+4х.

Для орендної плати: Y=40000+0х.

В результаті отримуємо валові витрати на виробництво продукції за нового обсягу: Y=85400+56,5x = 271850 грн.

Одним із статистичних методів, який найбільш часто використовується у практичній діяльності є графічний метод.

Сутність методу полягає у побудові графіків витрат на основі функції валових витрат.

Наприклад, функція валових витрат має вигляд: Y=10+10*x. При підстановці різних обсягів виробництва у функцію валових витрат отримуємо такий графік (рис. 4.1).

Рисунок 4.1- Функція валових витрат

Точка беззбитковості – це такий обсяг доходів підприємства, що забезпечується обсягом реалізованої продукції, при якому доходи покривають витрати, тобто це точка нульового прибутку, або нульового збитку.

Існує три методи розрахунку точки беззбитковості: математичний метод, метод маржинального доходу, графічний метод.

Розрахунок точки беззбитковості математичним методом здійснюється за такою формулою:

, (4.2)

де - загальна сума постійних витрат, грн.;

- ціна одиниці продукції, грн.;

- змінні витрати на одиницю продукції, грн.

Розрахунок точки беззбитковості методом маржинального доходу (суми покриття) здійснюється за формулою:

, (4.3)

де - маржинальний дохід на одиницю продукції, грн./шт.

Маржинальний дохід на одиницю продукції визначається за формулою:

, (4.4)

де – виручка від реалізації продукції (без ПДВ та акцизів) грн.;

– кількість продукції, шт.

Розрахунок обсягу беззбитковості графічним методом полягає у знаходженні точки перетину прямої валових витрат (Y= ɑ + b*x) та валових надходжень (Y=P*x). Також за допомогою графіку можна визначити суму витрат і прибутку (збитку) при визначеному обсязі виробництва (рис. 4.2).

Різниця між фактичним та беззбитковим обсягом продажу – це зона безпеки. Вона показує, на скільки відсотків (штук, гривень) фактичний обсяг продажу вищий від критичного, при якому рентабельність дорівнює нулю.

Рисунок 4.2 – Графік беззбитковості