Практичне заняття № 3

Тема: Основи розрахунку собівартості продукції та визначення

Ціни методом « витрати плюс»

Мета: закріплення теоретичних знань студентами та розвиток практичних навичок розрахунку собівартості одиниці продукції та визначення ціни за методом «витрати +».

Теоретичні відомості

Метод повних витрат, або метод «витрати плюс» (Full Cost Pricing, Target Pricing, Cost Plus Pricing) є одним із витратних методів ціноутворення, сутність якого полягає у додаванні до загальної суми витрат (прямих та загальновиробничих) визначеної суми, що відповідає нормі прибутковості, звичайної для відповідного виду діяльності за зіставних умов. Якщо за основу береться виробнича собівартість, то «+» повинен покривати витрати на реалізацію і забезпечувати прибуток. Мінімальний розмір рентабельності може бути визначений на законодавчому рівні. Окрім прибутку ціна обов’язково містить непрямі податки (акцизний податок та ПДВ).

Означений метод застосовується на підприємствах з чітко вираженою товарною диференціацією для розрахунку цін на існуючі і нові товари. Також він є найбільш справедливим, на думку покупців, оскільки базується на понесених підприємством витратах і не залежить від попиту, що виключає можливість спекулятивних операцій внаслідок виникнення дефіциту товару. Метод «витрати +» є найбільш ефективним при встановленні ціни на товари з низькою конкурентоспроможністю.

Перевагами даного методу є простота збору інформації та її документальне підтвердження; можливість зведення до мінімуму цінової конкуренції в конкретній галузі за умови, що цей метод використовують більшість виробників; справедливість стосовно продавця і покупця.

Однак витратні методи ціноутворення мають і певні недоліки: при встановленні ціни не враховується ринкова кон’юнктура; наявність зворотної залежності між обсягом виробництва і собівартістю унеможливлює визначення ціни без врахування попиту на продукцію; відсутня мотивація виробників щодо зниження собівартості при обґрунтуванні регульованих державою цін.

Застосування витратних методів ціноутворення є традиційним для планової економіки, тому за ринкових умов господарювання даними методами доцільно визначати лише нижній рівень ціни товарів.

Витратні методи ціноутворення доцільно застосовувати в таких випадках:

- при визначенні ціни на принципово нову продукцію;

- при визначенні ціни на продукцію, що виготовляється за індивідуальними замовленнями;

- при низькій еластичності попиту на продукцію, що виготовляється;

- при наявності дефіциту на даний вид товарів;

- при застосуванні витратних методів більшістю товаровиробників галузі;

- при стабільності витрат підприємства протягом тривалого періоду.

У багатономенклатурних підприємствах накладні витрати розподіляють пропорційно обсягу виробництва, сумі прямих витрат чи заробітній платі основних робітників (табл. 3.1).

Таблиця 3.1– Приклад перерозподілу накладних витрат

Показник	Види продукції				Всього
	А	Б	В	Г
Обсяг виробництва, шт.	10	20	15	5	50
Прямі витрати, грн. - у тому числі заробітна плата	120 70	110 50	150 90	50 30	430 240
Накладні витрати, грн.	-	-	-	-	1000
Розподіл накладних витрат пропорційно: - обсягу виробництва, грн. - прямим витратам, грн. - заробітної плати, грн.	200 279 292	400 256 208	300 349 375	100 116 125	1000 1000 1000
Повна собівартість виготовлення продукції при розподілі пропорційно: - обсягу виробництва, грн. - прямим витратам, грн. - заробітної плати, грн.	320 399 412	510 366 318	450 499 525	150 166 175	1430 1430 1430
Собівартість одиниці продукції, грн.	32 -41,2	15,9 - 25,2	30 - 35	30 - 35	-

Розрахунки здійснюються за формулою:

(3.1)

де - сума накладних витрат на відповідну номенклатурну одиницю, грн. ;

- обсяг виробництва (прямі витрати, заробітна плата) за відповідною номенклатурною одиницею (А,Б,В,Г);

- загальна сума накладних витрат, грн.;

- загальний розмір обсягу виробництва (прямих витрат, заробітної плати), грн.

Таким чином, в залежності від обраного способу перерахунку накладних витрат, відбувається ранжування собівартості одиниці продукції.

Після розрахунків повної собівартості одиниці продукції, розраховують її ціну. За методом повних витрат формула розрахунку має вигляд:

(3.2)

де – ціна одиниці продукції, грн.;

– собівартість одиниці продукції, грн.;

– рентабельність одиниці продукції, %;

– акцизний податок (якщо товар є підакцизним), грн.;

– податок на додану вартість, грн.