Питання для перевірки знань

1. На визначенні яких залежностей базуються параметричні методи ціноутворення?

2. Наведіть визначення поняття «параметричний ряд».

3. За яких умов є доцільним використання параметричних методів ціноутворення у практичній діяльності підприємств?

4. Які методи ціноутворення відносяться до параметричних?

5. Поясніть переваги, недоліки та принципи розрахунку ціни кожним з параметричних методів.

6. Визначте сутність поняття «лінійка товарів».

7. Визначте критерії вибору одного з параметричних методів ціноутворення при встановленні ціни на продукцію.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7

Тема: Розрахунок ціни продукції з врахуванням

торгівельних націнок та знижок

Мета: закріплення теоретичних знань студентами та розвиток практичних навичок встановлення ціни продукції з врахуванням торгівельних націнок та знижок.

Теоретичні відомості

У комерційній практиці продукт проходить декілька ланцюгів перш ніж його отримає кінцевий споживач. Рух товару каналами збуту породжує необхідність встановлення цін, за якими товар купується кожним наступним учасником торгівельної операції. Для вирішення цієї задачі використовуються торгівельні націнки та знижки.

Торгівельні націнки та знижки є самостійними елементами ціни.

Застосування торгівельних націнок спричинено необхідністю відшкодування витрат обігу торгівельних організацій та забезпечення отримання прибутку. Тому при встановленні розміру торгівельної націнки необхідно враховувати витрати, прибуток та обсяги продажу:

(7.1)

де - торгівельна націнка, грн.

– операційні витрати торгівельної організації, грн.;

– прибуток торгівельної організації, грн.;

– податок на додану вартість, грн.

Торгівельна націнка – сума, на яку продавець може збільшити ціну товару порівняно з вартістю цього товару для нього самого [15]. Відповідно, розрахунок ціни з націнкою здійснюється за формулою:

(7.2)

де - ціна реалізації товару торгівельною організацією, грн.;

– ціна придбання товару торгівельною організацією, грн.;

- посередницька (торгівельна) націнка, %.

Для визначення ціни продажу при багатоланцюговій системі товароруху поряд з торгівельними надбавками використовуються також торгівельні знижки.

Торгівельна знижка - частина ціни кінцевого продажу товару, право на отримання якої має організація, що забезпечує цей продаж.

Знижки встановлюють підприємства-виробники для стимулювання обсягів реалізації виробленої продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і можуть встановлюватись на кожному етапі реалізації продукції.

Розмір знижки залежить від характеру угоди, форми і умов оплати, взаємовідносин з покупцями товарів, ринкових умов.

Використання торгівельних знижок для розрахунку цін породжується тією обставиною, що кожному наступному ланцюгу в системі товароруху невідомий ні розмір витрат попереднього ланцюга, ні загальний розмір витрат на виробництво і організацію збуту товару до моменту його надходження посереднику.

Збільшення рівня каналу товароруху спричиняє зростання ціни на товар для кінцевого споживача.

В сучасній практиці ціноутворення використовуються наступні види знижок – кількісні, прогресивні, бонусні, функціональні, дилерські, прості, завдаткові, дисконтні, сезонні, спеціальні, експортні, особисті, закриті, залікові і т.д.

Використання торгівельних знижок дозволяє вирішувати комерційні ситуації двох типів. Перша ситуація виникає у випадку, коли кінцева ціна продажу не лімітована, але задається ціна постачальника і продавець знає, який розмір торгівельної знижки він хотів би отримати.

Друга ситуація виникає у випадку, коли постачальник бажає задати ціну кінцевого продажу, і працівнику торгівлі потрібно визначити ціну постачання, за якою він згоден цей товар придбати, щоб домогтись в результаті отримання торгівельної знижки.

Розрахунок ціни придбання з використанням торгівельної знижки здійснюється за формулою:

(7.3)

де – ціна придбання товару зі знижкою, грн.;

- ціна реалізації товару на загальних засадах, грн.;

- торгівельна знижка, %.

Потрібно звернути увагу на те, що торгівельна знижка за розміром завжди менше нормативу рентабельності виробника.

Таким чином, частку роздрібної ціни, яка залишається на користь торгівельної (посередницько-збутової) організації можна сприймати як надбавку до ціни придбання або як знижку з ціни реалізації.

Особливим різновидом знижок можна вважати уцінку. Як правило, це зниження ціни на виріб у випадку втрати ним первісних споживчих властивостей і відсутності попиту населення на нього.

Розмір уцінки визначається на підприємствах-виробниках і торговельних підприємствах визначеною комісією, до складу якої входять керівництво підприємства та фахівці. Після уцінки товари перемарковуються і на них виставляється нова ціна, за якою здійснюється розпродаж товарів [14].

Додатково зазначимо, що застосування інструментарію цінових знижок і націнок здійснюється як в процесі придбання, так і в процесі реалізації товарів та послуг. Відповідно означений інструментарій використовують як безпосередні виробники продукції, так і посередницько-збутові організації.

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що застосування цінових (торгівельних) знижок і націнок у комерційній діяльності сприяє виконанню ціною стимулюючої функції, покращує взаємовідносини між виробниками і торгівельними організаціями, збільшує обсяги реалізації продукції, мотивує проміжних та кінцевих споживачів, полегшує охоплення нових ринків збуту та планування діяльності підприємств.