Питання для перевірки знань

1. Поясніть сутність методики «директ-костинг». Визначте відмінності визначення ціни за методом прямих та повних витрат.

2. За яких умов використання методу прямих витрат при формуванні ціни на продукцію є доцільним?

3. Метод прямих витрат відноситься до планових чи ринкових методів ціноутворення?

4. Поясніть різницю між простим і розвиненим «директ-костингом».

5. Чи дозволяє нормативно-правова база України використання методу прямих витрат при встановленні цін на продукцію?

Практичне заняття № 6 Тема: Розрахунок ціни продукції параметричними методами

Мета: закріплення теоретичних знань студентами та розвиток практичних навичок розрахунку ціни продукції з використанням параметричних методів.

Теоретичні відомості

Параметричні методи ціноутворення базуються на визначенні кількісної залежності між цінами і основними споживчими властивостями товарів, що входять до параметричного ряду.

Параметричний ряд представляє собою групу товарів, які є однорідними за функціональним призначенням, конструкцією, технологією виготовлення, але мають відмінності в споживчих характеристиках (наприклад, для холодильників це потужність, розміри, об’єм морозильної камери, енергоємність і т. д.).

Параметричні методи використовуються при обґрунтуванні цін на нові вироби, а також для виявлення відповідності рівня встановленої ціни, розрахованої на базі витрат виробництва, цінам, що склалися на ринку.

Застосування нормативно-параметричних методів ціноутворення не є винятковою новиною для фахівців з ціноутворення. В умовах централізованого планового ціноутворення означені методи широко використовувались як для розробки прейскурантів, так і для обґрунтування цін на нові види продукції. Однак, ринкове ціноутворення вносить в практику застосування нормативно-параметричних методів принципово нові моменти: по-перше, тепер розрахунок ціни здійснюють фахівці підприємства; по-друге, в плановій практиці використовувались головним чином виробничі характеристики. У ринковому нормативно-параметричному ціноутворенні при виборі бази порівняння використовуються ринкові ціни і споживчі параметри аналогічних товарів.

Параметричні методи виступають важливим інструментом оцінки позиції підприємства і його продукції на ринку при визначенні конкурентоспроможності товарної продукції підприємства.

Найбільш ефективне застосування нормативно-параметричних методів аналізу і обґрунтування цін передбачає використання економіко-математичних моделей і різноманітних способів визначення цін на вироби.

До параметричних методів ціноутворення відносяться метод порівняння питомих показників, метод бальних параметричних оцінок, метод регресійного аналізу, агрегатний метод.

Метод порівняння питомих показників використовується для розрахунку ціни на товари, споживча цінність яких характеризується одним головним споживчим параметром (наприклад: потужність, продуктивність, вага, тривалість служби і т. д.), а співвідношення між товарами можна представити у вигляді формули:

(6.1)

Тоді ціна на новий товар розраховується:

(6.2)

або

(6.3)

де – ціна нового товару, грн.;

– ціна базового товару, грн.;

– значення основного параметра базового товару в прийнятих одиницях виміру;

– значення основного параметра нового товару в прийнятих одиницях виміру;

– питома ціна одиниці основного параметра якості.

Цей метод є найбільш простим і застосовується для таких виробів, де має значення один або два параметри, а інші характеристики товару приблизно однакові.

Метод бальних параметричних оцінок. Товар, який підприємство збирається реалізовувати на ринку, оцінюється за параметрами, що мають значення для споживачів (матеріал, виконання, фурнітура, мода і т. д.), і кожному параметру привласнюється ранговий номер за значимістю.

Фахівці встановлюють для кожного виробу індекс питомої ваги(%) залежно від значущості, причому загальна сума індексів дорівнює 100 %, і оцінюють свій виріб і вироби конкурентів за бальною системою. Помноживши бал на ваговий індекс і розділивши на 100, отримують оцінку кожного параметра.

Обравши виріб будь-якої фірми за еталон (виріб, який краще всього реалізується на ринку, що свідчить про відповідність співвідношення ціни і якості) і прийнявши отриману їм загальну бальну оцінку за 100 %, визначають середню оцінку одного бала за формулою:

(6.4)

де^' – оцінка одного бала, грн.;

– ціна еталона, грн.;

– бальна оцінка і-го параметра еталона;

– коефіцієнт вагомості параметра.

Тоді ціна нового виробу розраховується за формулою:

(6.5)

Сутність методу регресійного аналізу полягає у визначенні залежності зміни ціни від зміни декількох основних параметрів якості в рамках параметричного ряду товару. При цьому ціну представляють у вигляді функції:

(6.6)

де - обрані параметри якості товару.

Означений метод дозволяє моделювати ціну в залежності від зміни основних параметрів.

Для побудови функції формують параметричний ряд, тобто збирають вихідну інформацію про ціни і якісні характеристики (параметри) товарів. Після статистичної обробки вихідних даних методом регресійного аналізу знаходять кількісну залежність між зміною ціни і зміною параметрів та будують регресійне рівняння зв’язку, яке може мати різний вигляд:

- лінійне

(6.7)

- ступеневе

(6.8)

- гіперболічне

(6.9)

- параболічне

(6.10)

Знаючи якісні характеристики товару і маючи рівняння зв’язку, визначають ціну на нього, підставляючи в рівняння регресії значення показників.

Сутність агрегатного методу полягає у визначенні та додаванні цін окремих конструктивних частин виробу, що входять до параметричного ряду, та додаванні вартості оригінальних вузлів, витрат на комплектування та нормативного прибутку.

Розрахунок ціни нового виробу здійснюється за формулою:

(6.11)

де - вартість базового виробу чи його окремих складових, грн.;

- вартість оригінальних вузлів, що додаються до виробу, грн.;

- кількість складових виробу, шт.;

- витрати на комплектування, грн.;

- планова рентабельність, %.

Даний метод використовується, коли відомі ціни на всі конструктивні елементи виробу та ціни на виготовлення та комплектацію нових вузлів.