3.6. Засоби підвищення фінансової стійкості підприємства
Визначення межі фінансової стійкості підприємства відноситься до найбільш важливих економічних проблем, бо погіршення фінансової стійкості може привести до неплатоспроможності підприємства та відсутності коштів для розширення діяльності.
Фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Організація та управління фінансовою стійкістю – це основні аспекти роботи фінансово-економічних служб підприємства, які включають заходи щодо планування, оперативного управління та створення гнучкої структури управління усім підприємством та його окремими підрозділами.
Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової стійкості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи:
поточні
стратегічні.
До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової стійкості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової стійкості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.
Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової стійкості, обґрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення.
Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Процес стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства.
Особливістю цього процесу є:
неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого переважають неструктуровані завдання;
високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень (стратегій);
наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних;
критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені и уточнюються керівництвом у процесі їхнього вирішення.
Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової стійкості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів.
Стратегія управління фінансовою стійкістю повинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потребами підприємства.
Ефективність стратегічного управління фінансовою стійкістю багато у чому залежить від використання захисних механізмів, серед яких виділяються профілактичні заходи та система внутрішнього страхування. Профілактика ризику зниження фінансової стійкості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.
Організація стратегічного управління фінансовою стійкістю на підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств.
Оперативний механізм належить до захисної реакції підприємства, тобто передбачає різке скорочення витрат (постійних і змінних), зменшення цін, звільнення робітників. Тактичний механізм – це щось середнє між захисною і наступальною стратегією. Наступальну стратегію відображає тільки стратегічний механізм, він підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто збільшення цін, витрат, модернізації обладнання на підприємстві, до зміни або пошуку нових ринків збуту, вивільнення робочих місць.
Для забезпечення фінансової стійкості важливе значення має фінансове прогнозування, змістом якого є дослідження й розробка можливих шляхів розвитку фінансової стійкості підприємства в перспективі. У кінцевому підсумку прогнозування дає змогу оцінити ймовірність фінансового благополуччя підприємства або його банкрутства.
Організація прогнозування фінансової стійкості необхідна перш за все, для того, щоб ув’язати джерела надходження та напрямки використання власних грошових коштів.
Одним з основних показників, який дає об’єктивну характеристику фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт автономії. Зменшення цього показника свідчить про випереджальне зростання позикових коштів по відношенню до росту власного капіталу. Ця проблема в своїй основі має недостатність прибутку. При цьому недостатність прибутку може бути двоякою: підприємство отримує незначний прибуток; отриманий прибуток використовується нераціонально.
Достатність прибутку може бути оцінена по абсолютній сумі, динаміці, коефіцієнту рентабельності продажу. Отриманий прибуток визначається не лише обсягами реалізації та цінами на реалізовану продукцію
Основні заходи щодо підвищення фінансової стійкості підприємства надані в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Заходи щодо підвищення фінансової стійкості та результат їх реалізації для підприємства
Заходи |
Ефект для підприємства |
Створення резервів |
Підвищення в складі капіталу підприємства частки власного капіталу; збільшення величини власних оборотних коштів. |
Стягнення надмірної дебіторської заборгованості |
Підвищення питомої ваги грошових коштів; прискорення оборотності оборотних активів; зростання забезпеченості власними оборотними коштами. |
Зменшення витрат |
Підвищення ефективності діяльності підприємства; збільшення власного капіталу. |
Оптимізація величини запасів |
Наявність вільних коштів; прискорення оборотності оборотних активів; можливість проведення додаткових капітальних вкладень. |
Факторами, які також суттєво впливають на прибуток підприємства, та підлягають обов’язковому максимально оперативному та оптимальному управлінні, є:
заходи щодо збільшення обсягів реалізації продукції;
оперативність реагування на зміни ринкової кон’юнктури;
раціональне використання виробничих засобів;
витрати підприємства;
капітальні вкладення – розмір яких повинен співвідноситись з фінансовими можливостями підприємства;
надмірні обсяги оборотних активів (у вигляді запасів та дебіторської заборгованості).
Заходи щодо зміцнення фінансової стійкості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови комплексного, системного та обов'язкового їх застосування.