Розділ 5. Реанімаційна допомога новонародженій дитині. Асфіксія новонароджених.

Мета заняття: навчитися надавати реанімаційну новонародженій дитині та діагностувати асфіксію новонароджених різного ступеня важкості, проводити обстеження, лікування захво- рювання.

Студент повинен знати алгоритм надання реанімаційної допомоги новонародженій дити- ні, причини, патогенез і клінічні прояви асфіксії при народженні, методи діагностики та ліку- вання, прогноз захворювання.

Студент повинен вміти надавати реанімаційну допомогу новонародженій дитині, діагно- стувати асфіксію при народженні, призначити відповідні обстеження та лікування.

Ключова інформація

• Приблизно 5-10 % усіх новонароджених можуть потребувати принаймні часткової меди- чної допомоги в перші хвилини життя, а близько 1 % – повної реанімації, що включає непрямий масаж серця, інтубацію трахеї або введення ліків.

• В анамнезі майже половини дітей, які вимагають реанімаційної допомоги після народжен- ня, відсутні будь-які чинники ризику, що вказували б на можливість потреби в реанімації.

• Кожен медичний працівник пологового блоку повинен володіти навичками принаймні по- чаткової реанімації, а відповідні приміщення мають бути забезпечені необхідними реані- маційним обладнанням і матеріалами, готовими до використання під час кожних пологів.

• Стан кожної новонародженої дитини повинний бути оціненим при народженні для при- йняття рішення про початок реанімації.

• Відповідне оточуюче середовище і необхідне обладнання повинні бути підготовлені пе- ред кожними пологами.

• Від своєчасності й якості виконання реанімаційних заходів значною мірою залежить ре- зультат ранньої постнатальної адаптації новонародженої дитини.

• Ефективна реанімація новонародженого може потенційно знизити рівень неонатальної смертності і захворюваності на 40%.

• Асфіксія при народженні – це захворювання, яке характеризують лабораторні ознаки шкідливої дії гіпоксії на організм плода до або під час пологів (значний метаболічний або змішаний ацидоз у крові з артерії пуповини), а також клінічні симптоми кардіореспі- раторної і неврологічної депресії новонародженого з можливим наступним розвитком енцефалопатії і поліорганної дисфункції.

• За даними ВООЗ, частота асфіксії при народженні серед доношених новонароджених в різних країнах становить 5-50‰, а ускладнення асфіксії зумовлюють понад 20% ранньої неонатальної смертності. В Україні асфіксію діагностують приблизно у 5-10% новонаро- джених.

• Виділяють 5 провідних механізмів розвитку асфіксії: гіпоксемія та гіпоксія матері; недо- статня гемоперфузія материнської частини плаценти; патологія плаценти та порушення газообміну через плаценту; переривання кровотоку через пуповину; недостатність диха- льних зусиль новонародженого за відсутності адекватної реанімації при народженні.

• Патологоанатомічні ознаки асфіксії пов’язані з поширеним венозним повнокрів’ям і під- вищеною проникливістю судин. Зміни з боку головного мозку в ранній період характе- ризується поширеним чи локальним цитотоксичним набряком мозку, крововиливами; в пізньому періоді спостерігається парасагітальне ураження, перивентрикулярна лейкома- ляція, селективний нейрональний некроз, фокальний і мультифокальний ішемічний некроз мозку, можливий розвиток поширеної кистозної дегенерації кори і білої речовини мозку із заміщенням їх сполучною тканиною.

• Оцінка за шкалою Апгар характеризує загальний стан новонародженого та ефективність реанімаційних заходів і включає визначення частоти серцевих скорочень та дихання, м`язового тонусу, рефлекторної реакції, кольору шкіри. Її слід проводити через 1 та 5 хвилин після народження, а при низькій оцінці – кожні 5 хвилин до досягнення 7 балів.

• Асфіксію за ступенем важкості розділяють на важку асфіксію при народженні, середню або помірну асфіксію при народженні.

• Критеріями діагностики «важкої асфіксії при народженні» є оцінка за шкалою Апгар ме- нше 4 балів упродовж перших 5 хвилин життя; клінічні симптоми ураження ЦНС важко- го ступеня і поліорганна дисфункція, які виникли в перші 3 дні життя; метаболічний або змішаний ацидоз (рН <7,0 і (або) ВЕ більше - 12 ммоль/л) у крові з артерії пуповини.

• Критеріями діагностики «помірної (легкої) асфіксії при народженні або асфіксії серед- ньої важкості» є оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар менше 7 балів упро- довж перших 5 хвилин життя; клінічні симптоми помірного ураження ЦНС і поліорган- на дисфункція, які виникли протягом перших 3 днів життя; метаболічний або змішаний ацидоз (рН <7,15 і (або) ВЕ більше - 12 ммоль/л) у крові з артерії пуповини.

• Причиною народження дітей з кардіо-респіраторного депресією можуть бути сепсис, ме- дикаменти, отримані від матері, постгеморагічний шок, пологові травми, екстрагенітальні захворювання матері, вроджені аномалії розвитку нервової системи, вроджені метаболічні порушення, вроджені вірусні інфекції, гострі вірусні або бактеріальні інфекції тощо.

• Легка гіпоксично-ішемічна енцефалопатія (ГІЕ) характеризується синдромом підвище- ної збудливості, надмірною реакцією на стимули, зниженим рефлексом смоктання, нор- мальним тонусом м'язів, активацією симпатичної нервової системи, відсутністю судом.

• Середньо-важка ГІЕ характеризується помірною м'язовою гіпотонією, сонливістю або сопором, наявністю судом, активацією парасимпатичної нервової системи.

• Важка ГІЕ діагностується за наявності ступору або коми і характеризується важкою м'я- зовою гіпотонією, атонією, пригніченням периостальних і фізіологічних, а також стов- бурових рефлексів, судомами, дисфункцією автономної нервової системи.

• Поліорганна дисфункція характеризується ураження двох або більше органів та систем, в тому числі центральної нервової системи, легень, серця, нирок, органів травлення, сис- теми метаболізму та крові.

• Прогноз є несприятливим у 90-100% дітей, які перенесли ГІЕ важкого ступеня, і у 30- 50% дітей, які перенесли ГІЕ середньо-важкого ступеня. При легкій ГІЕ прогноз сприят- ливий у 100% дітей.