Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
363.01 Кб
Скачать

21. Польсько-литовські унії та їх наслідки для українського народу.

Кревська унія – угода укладена між королевою Польщі – Ядвігою і великим Литовським князем Ягайлом в 1385 р. Відповідно до Кревської унії Ягайло став королем Польщі (Ядвіга взяла з ним шлюб), у Великому князівстві Литовському ввели католицьку віру. Велике князівство литовське об’єднувалося з Польщею в одну державу. Кревська унія не мала широкої підтримки у населення і спровокувала міжусобні війни: спочатку Ягайла з його двоюрідним братом Вітовтом, потому, після їхньої смерті, - між родичами.

Люблінська унія – угода про об’єднання Польщі і Великого князівства Литовського в одну федеративну державу – Річ Посполиту. Люблінська унія була затверджена на спільному сеймі польських і литовських феодалів, що відбувся у 1569 р. у м. Люблін, і на роздільних польському і литовському сеймах. Відповідно до унії в Литві і Польщі встановлювався однаковий державний устрій, єдина грошова система. Литва зберігала своє законодавство, суд, скарбницю, військо, окремі адміністравні посади. Офіційною мовою залишалася російська (білоруська). Главою Речі Посполитої був король, який обирався спільним сеймом польських і литовських феодалів. Люблінська унія передбачала приєднання до Польщі українських земель (Волинь, Підляшшя, Брацлавщина, Поділля, Київщина).

Брестська (Берестейська) унія – угода, прийнята в 1596 р. на церковному соборі у м. Брест, де були присутні представники вищого духівництва як католицької, так і православної церкви, а також священики і миряни. Згідно з Брестською унією католицька і православна церква об’єднувалися в уніатську церкву. Главою об’єднаної церкви став Папа Римський. Православні обряди зберігалися. Богослужіння в православних церквах було дозволено здійснювати слов’янською мовою. Частина духовенства і мирян не підтримала Брестську унію. Після Берестейської унії українське суспільство розкололося. Православ’я офіційно заборонене. Користуючись підтримкою короля і певної частини шляхти, греко-католики почали силою відбирати у православних храми і монастирі, та віддавати їх до рук греко-католицьких єпископів. Духовні посади давалися тільки греко-католикам. Православні обвинувачували греко-католиків у зраді православ’ю. Розпочалася гостра боротьба ідей, були пограбовані і зруйновані церкви. Уніатська церква в Речі Посполитій стала офіційно визнаною, але до фактичної рівності в суспільному становищі і правах уніатського і католицького духівництва було дуже далеко.

24. Запорізька Січ. Суспільно-політичний устрій та військова організація.

Запорізька Січ із самого початку свого існування була військово-політичною організацією республіканського типу – з виборністю керівників; з рівним правом всіх козаків на участь у цих виборах; з неможливістю покріпачення козака будь ким. Ця військово-політична організація називалася Військо Запорізьке.

Політичний устрій Війська Запорізького:

Козацька рада – збиралася 3 рази на рік, а також у разі потреби, будь-який козак міг вимагати скликання ради. Вона вирішувала питання

  • про війну і мир;

  • про відносини з іншими державами;

  • про розподіл землі;

  • про покарання винних;

  • про звільнення гетьмана і старшини.

Обирала:

  • Гетьмана (кошового): головнокомандуючий з необмеженою владою, вища судова і виконавча влада, політично представляв Військо Запорозьке підчас переговорів і дипломатичних відносин.

  • Козацьку старшину: суддя (вів судові справи на Січі), писар (займався канцелярією гетьмана, фінансами, а також дипломатичними питаннями), обозний (відповідав за артилерію), два осавули (помічники гетьмана у військових справах), перначний (утримувач і охоронець клейнодів), бунчужний (охоронець гетьманського бунчука, керував окремими військовими загонами, виконував доручення гетьмана), хорунжий (виконував функції інспектора військової справи, ад’ютант і охоронець персони гетьмана), булавний (утримувач і охоронець символу гетьманської влади).

На Раді кожен козак (крім новобранців) міг вільно висловити свою думку. Рішення приймалися вигуками і підкиданням шапок. Думка більшості ставала законом. Тих, хто не підкорявся волі Ради, карали смертю.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]