65. Індустріалізація в Україні в 1920-1930рр.

На 14 з’їзді партії 1925р. було прийнято курс на індустріалізацію. Індустріалізація – система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництв і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни. Визначено 2 основних напрямки: легка і важка промисловість. Легка промисловість давала швидкі результати, але вона не вирішувала питання індустріалізації. Необхідно було переконати керівництво у важливості розвитку металургії, машинобудування, транспорту для підняття с/г. Було заплановано побудувати багато заводів і фабрик, зокрема в Україні близько 700 великих об’єктів. Не вистачало коштів, і тому за пропозицією Троїцького зняли сухий закон і натомість введено монополію на горілчані вироби. За рік це дало бюджету 5млрд крб. Індустріалізація проводилася успішно, спостерігалося «оздоровлення» економіки. Виникла проблема у с/г. міста розвивалися дуже швидко і треба було їх забезпечити провізією. І с/г не вистачало коштів щоб закупити техніку. Земля була поділена між селянами, низька врожайність, скорочення поголів’я худоби. Тому 1935р. відбувся черговий перерозподіл землі. Методом запровадження нової техніки почався процес об’єднання в корпоративи.

Звичайно, це були результати історичного значення. Але українському народу довелося заплатити за них занадто високу ціну. Подібну ціну за створення сучасної економіки ніхто в світі не платив.

68. Інтегральний націоналізм як суспільно політичне явище української історії: теорія та політика.

Теорія інтегрального націоналізму була запропонована Дмитром Донцовим. Останній стверджував що нація – абсолютну цінність, і немає вищої мети, ніж здобуття незалежності держави. Заради цієї мети мають об’єднатися всі класи і політичні партії, необхідно діяти будь-якими засобами припинивши суперечки й дискусії. Майбутню незалежну українську державу має очолити вождь з необмеженою владою. У 1926-1929рр. у Західній Україні відбувалося об’єднання націоналістичних груп. Після кількох підготовчих конференцій у 1929р. представники УВО, Української націоналістичної молоді зустрілися у Відні й заснували Організацію українських націоналістів (ОУН), яка взяла за мету створення Української самостійної соборної держави.

У Західній Україні також існувало кілька релігійно-націоналістичних організацій, які виховували у молоді патріотичні якості на основах релігійного права.

В основному інтегральний націоналізм був розвинений у Центральній та Західній Україні, його вплив на населення Східно України був менш помітний.

77. Спроби десталінізації суспільного життя України в умовах хрущовської «відлиги».

На 20 з’їзді КПРС М.Хрущов виступив з розвічанням культу особи Сталіна. З цієї доповіді світові стало відомо, якою ціною були досягнуті успіхи в створенні соціалістичної системи в СРСР. З цього часу можна говорити про поступове малопомітне руйнування тоталітарної системи. Завдяки ініціативі М.Хрущова були засуджені злочини сталінського режиму, жертвами якого стали мільйони ні в чому не винних громадян і України теж. Почався процес реабілітації репресованих, який триває й понині. Мільйони несправедливо засуджених громадян були виправдані. Багато хто з них реабілітовано, на жаль, уже посмертно. У період «хрущовської відлиги» у ході активного реформування тоталітарну систему в СРСР булона деякий час дестабілізовано. Та реформаторський ентузіазм швидко згас, навіть не залишивши після себе тих не багатьох реформ, які вдалися.

У цей час в Україні економіка втрачає власний динамічний ритм. Падіння народжуваності, криза організації виробництва разом з деформованою структурою розміщення продуктивних сил, катастрофічною екологічною ситуацією стали основними причинами такого розвитку подій.

З усіма негативними наслідками проявилась криза і в політичній сфері. Швидко згорталась гласність, виконавча влада узурпувала законодавчі функції, народовладдя було підмінено формальним представництвом трудящих а Радах всіх рівнів. У відповідь на це виникає дисидентський рух, лідери якого боролися за права людини, свободу совісті і національний суверенітет. Дисиденти, критикуючи систему, разом з тим усвідомлювали складність політичних процесів у країні і шукали інших шляхів суспільного поступу.