59. Завершення нового поділу українських земель на початку 1920-хрр.

Улітку 1919р. був створений воєнно політичний союз між Україною, Білорусією та Росією. Польща являлася буферною зоною між першою соціалістичною державою, та Європою. Розпочато між радянськими республіками процес інтеграції: культурної, політичної, соціальної. Поляки захопили Галичину, Західну Україну, Західну Бессарабію і частково Литву. До 24р. ці землі мали якесь право автономії, але згодом це право було втрачено. Польща провела жорстоку політику щодо українських земель. Йшов процес витіснення населення з цих земель поляками, німцями. Багато українців виїхали до Канади та Америки. Проводилася політика економічного тиску: приватизація лісів, об’єкти не будувалися, освіта не розвивалася. Місцеве патріотичне населення створювало організації, які висловлювали інтереси народу – ОУН (орг. Укр.. націоналістів, 1929р.) Головна ідея ор-ції: визволення українців, захист інтересів народу. Все це призвело до того, що у 1939р. території були повернені Україні. Залишалося відкритим питання щодо Закарпаття.

Отже, поділ території України на початку 20-хрр. Був схожий на сучасний, але Україна була без Закарпаття і Криму. Були чітко сформовані губернії та повіти.

60. Входження України в срср.

Шлях до створення єдиної союзної держави, розпочався ще під час громадянської війни і був зумовлений низкою об’єктивних чинників. Території усіх республік, що увійшли до союзу, свого часі були об’єднані в межах Російської імперії. Між ними існували тісні економічні зв’язки, спеціалізація економічних районів, своєрідний розподіл праці. Під час громадянської війни військові сили й управління командними висотами економіки радянських республік були об’єднані, утворився воєнно-політичний союз. У зв’язку з підготовкою Генуезької конференції між радянської республіки склався дипломатичний союз.

Значну роль у зміцненні та посиленні об’єднавчої тенденції відігравало те, що всі республіки мали однакову політичну структуру, яка характеризувалася моно партійністю.

1 етап(червень1919-грудень1920) утворення «воєнно-політичного союзу» радянських республік, збереження за Україною формального статусу незалежної держави. У червні 1919 ВЦВК прийняв постанову «про воєнний союз радянських республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусії».

ІІ етап(грудень1920-грудень1922) – формування договірної федерації, посилення підпорядкування України, обмеження її суверенітету. 28 грудня 1920р. представники Росії Ленін і Чичерін та представник України Чаковський підписали угоду про воєнний господарський союз між державами.

ІІІ етап (грудень1922- травень1925) – утворення СРСР, втрата Україною незалежності.

Не вірячи в те, що Сталін щиро відмовився від ідей автономізації, Чаковський наполягав на необхідності реальних гарантій рівноправності та суверенітету республік у межах СРСР. Такі гарантії він бачив у чіткій визначеності союзних відносин за принципом «більше прав, більше засобів, більше ініціативи у всіх галузях окремим радянським республікам».

Отже, остаточна ліквідація державного суверенітету України відбулася не з утворенням СРСР, а дещо пізніше і пов’язана головним чином прийняттям нового тексту конституції УСРР проте втрата незалежності, перетворення України на маріонеткову державу не означало цілковитої ліквідації завоювань українського народу, тотальної руйнації атрибутів державності. Про це свідчать визнання територіальної цілісності України, існування в республіці власного адміністративного центру та державного апарату, надання певних прав компактно проживаючим національним меншинам та ін.