32. Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни.

Після смерті Богдана Хмельницького гетьманом України стає його син – Юрій Хмельницький. Біля нього обрано «наглядача» генерального писаря Івана Виговського. Одразу ж новий гетьман зорієнтувався на союзі зі шведами, у 1758р. була підписана Гадяцька унія: Швеція, Україна і Польща уклали єдиний союз. Битва під Конотопом: польсько-татарсько-ураїнська армія розбила вщент росіян. І. Виговський виступає проти нового повстання. За керування державою Ю.Хмельницьким Україна розділилася на дві частини: Лівобережна, де гетьманом був Брюховецький, та правобережна з гетьманом Тетерею. Одна частина відстоювала козацько-гетьманську державу і орієнтувалася на Росію, інша – орієнтувалась на Польщу з надією створення власної держави. У 1666р. гетьман правобережної України стає Петро Дорошенко, його мета була об’єднати Україну, був характерний рух до централізації. Він звернувся до Туреччини з тим, щоб Україна пішла під протекторат Туреччини, окупувати південь України. Це не було до кінця реалізовано, і Дорошенко відмовляється від булави на користь Дем’яна Многогрішного. За гетьманування останнього Україна попала під повну владу Росії, а сам гетьман більш обдав про власне збагачення, а ніж про країну. Були ухвалені так звані Глухівські статті. Резиденцією лівобережних гетьманів стало місто Батурин. Наступним гетьманом став Іван Самойлович, який послідовно боровся за об’єднання Правобережної України з Лівобережжям під владою російського царя і для досягнення цього неодноразово вів воєнні дії проти польських військ. Багато років Самойлович був слухняним прихильником Москви, мирився з посиленням її влади в Україні. Гостро стояло і релігійне питання. Гетьман хотів приєднати українську церкву(що підпорядковувалася Константинополю) до російської. З цього питання точили суперечки не тільки в Україні, а й у Константинополі, і все ж таки московський посол звернувся до турецького візира, і той примусив патріархів згодитися на відлучення української церкви від Константинополя та підпорядкування її Москві. У 1687р. на Коломацькій раді було обрано гетьманом Івана Мазепу, який в подальшому запропонував новий курс розвитку держави. Як і раніше Україна підпорядковувалася російському цареві. Гетьман не мав права й кроку ступити без відома царя.. Мазепа піклувався про духовне збагачення країни та й про своє власне. У добу Хмельниччини було ліквідовано кріпацтво, а Мазепа мав кількасот кріпосних. Після початку Північної війни гетьман вів таємні переговори з Карлом12, щодо допомоги шведів у встановленні Гетьманщини як незалежної держави, а натомість українці підтримають шведів у боях проти Росії. Та план не здійснився і Петро1 під Полтавою отримав перемогу.

Отже, доля Україна в період Руїни залежала від гетьмана, і могла би змінитися кілька разів. Гетьмани України мали зовнішньополітичні орієнтації, деякі з них були спрямовані на отримання незалежності країни, на об’єднання Лівобережної і Правобережної частин України.