
- •1.Теорія держави та права як суспільна наука та учбова дисципліна.
- •2.Предмет теорії держави та права: поняття і загальна характеристика.
- •3. Методологія теорії держави та права.Характеристика методів вивчення.
- •4.Функції науки теорії держави і права її місце і роль в системі юридичних наук
- •5.Причини та закономірності виникнення держави.
- •6.Основні теорії походження держави.
- •7.Поняття та ознаки держави.
- •8.Сутність та соціальне призначення держави.
- •9.Поняття історичного типу держави.Наслідки зміни історичного типу держави.
- •10.Характеристика історичних типів держави з точки зору формаційного підходу
- •11.Цивілізаційний підхід: поняття,загальна характеристика
- •12.Основні сучасні концепції держави: види та їх загальна характеристика.
- •13.Теорія правової держави:
- •14.Поняття та ознаки політичної влади.
- •15.Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •16.Місце і роль держави в політичній системі суспільства.
- •17.Принципи функціонування та розвитку політичної системи суспільства.
- •22.Концепції поділу влади.
- •23. Форма держави: поняття та класифікація.
- •24.Форма державного правління.
- •25.Форма державного устрою
- •26.Державний режим:поняття та види.
- •27.Функції держави: поняття та ознаки.
- •28.Класифікація функцій держави.
- •29.Основні внутрішні функції держави
- •31.Форми і методи реалізації іункцій держави.
- •35.Перспективи створення в Україні правової держави.
- •36.Поняття та ознаки права.
- •37. Сучасні концепції праворозуміння.
- •38.Принципи права.
- •39.Функції права: поняття, система.
- •40.Форми реалізації функцій права
- •41.Поняття, ознаки і види соціальних норм.
- •42.Поняття норми права, її ознаки.
- •43. Класифікація правових норм.
- •44. Структура норми права
- •45. Місце права в системі соціальних норм
- •46. Способи викладення норм права в актах держави
- •47. Поняття ознаки та види правотворчості
- •48. Види та стадії правотворчості
- •49. Юридична техніка: поняття та загальна характеристика
- •50. Джерело права: види
- •52. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та по колу осіб.
- •53. Систематизація нормативно-правових актів.
- •54. Система права: поняття, загальна характеристика.
- •55. Предмет і метод правового регулювання як підстави поділу права на галузі і інститути.
- •56. Співвідношення системи права із системою законодавства.
- •57. Правові відносини: поняття, ознаки, класифікація.
- •58. Склад (елементи) правових відносин та їх зміст.
- •59. Юридичні факти: поняття, загальна характеристика, класифікація.
- •60. Правосвідомість: поняття, структура та види.
- •61. Правова культура: поняття, особливості.
- •62. Співвідношення законності та правопорядку.
- •68. Види юридичної відповідальності можна розрізняти по суб'єктах її покладання, по характері застосовуваних санкцій (штрафні, правовідновлювальні), по галузевій приналежності:
68. Види юридичної відповідальності можна розрізняти по суб'єктах її покладання, по характері застосовуваних санкцій (штрафні, правовідновлювальні), по галузевій приналежності:
карна (сама стругаючи, є слідством тільки злочину, її вид і міру визначає тільки суд, кримінально-правові санкції визначаються тільки карним законом);
адміністративна (являє собою покладання й реалізацію адміністративного стягнення, є слідством адміністративної провини, передбаченого законодавством про адміністративні правопорушення);
дисциплінарна (виникає як слідство дисциплінарної провини, є правовою формою впливу на порушників трудової, службової, військової, навчальної дисципліни);
матеріальна (являє собою відшкодування працівниками або службовцями збитку, заподіяного ними підприємству, установі, організації при виконанні своїх трудових обов'язків, припускає відшкодування прямого дійсного збитку («упущена вигода» не відшкодовується), підрозділяється на обмежену, повну, підвищену);
цивільно-правова (наступає за здійснення цивільного правопорушення, тягне наслідки майнового й компенсаційного характеру, заснована на принципі повного відшкодування шкоди, припускає відшкодування збитків у вигляді позитивного збитку ( наприклад, втрата, ушкодження майна) і упущеної вигоди (неодержаних доходів),підрозділяється на договірну й позадоговірну).
69. Реалізація норм права - це втілення встановлених правових норм у діяльність суб'єктів права через виконання юридичних обов'язків, використання суб'єктивних прав, дотримання заборон. Використання - форма реалізації повноважних правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту). Виконання - форма реалізації зобов'язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (приміром, реалізація законодавства про державні податки). Дотримання - форма реалізації заборонних юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, утриманні від заборонених діянь (скажімо, непорушення водіями транспортних засобів обмежень щодо швидкості руху на автомагістралях). Суб'єкти використання, виконання і дотримання - державні та громадські об'єднання, їхні органи, посадові особи та громадяни (також іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством). Ці форми ще називають формами безпосередньої реалізації, тому що суб'єкти права реалізують приписи правових норм безпосередньо самостійно в процесі своєї діяльності з метою досягнення тих чи тих матеріальних або ідеологічних результатів. Застосування норм права є особливою формою його реалізації. Це - державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави й посадових осіб із реалізації правових норм стосовно до конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів). Для цієї форми реалізації характерними є специфічні ознаки, а саме: - цей вид діяльності здійснюється компетентними органами, що наділені державно-владними повноваженнями; - застосування права здійснюється в чітко визначених законом процесуальних формах; - вона має державно-владний характер: рішення ухвалюється на підставі однобічного волевиявлення компетентного органу; правові приписи обов'язкові до виконання та в необхідних випадках забезпечуються примусовою силою держави; - це організуюча діяльність, оскільки створює відповідні умови для більш повної реалізації правових норм; - вона відображає елементи творчості, що означає неформальність рішення у кожному конкретному випадку; - зміст діяльності полягає у винесенні індивідуально-конкретних, зазвичай обов'язкових до виконання, рішень, які по суті відрізняються від правових приписів загального характеру (тобто нормативно-правових актів); - у цій діяльності органи правозастосування виступають суб'єктами управління; особи, відносно яких застосовується право, - об'єктами управління; прийняті рішення (правозастосовні акти) - засобами управління. Випадки реалізації права у формі застосування: - коли правовідносини не можуть виникнути у суб'єктів права без державно-владної діяльності компетентних органів держави або їхніх посадових осіб (призов на дійсну військову службу, зарахування до навчального закладу, зайняття нової посади); - у випадку, коли є спір або які-небудь перепони на шляху до здійснення суб'єктивного права (розділ майна подружжя в судовому порядку, спір із приводу права на спадщину); - коли особа притягається до юридичної відповідальності за скоєне правопорушення. До правозастосовної діяльності пред'являються такі вимоги: - законність (здійснення в суворо встановленому законодавством порядку); - обґрунтованість (винесення рішення лише на підставі повного та всебічного вивчення обставин справи); - доцільність (урахування особливостей конкретної ситуації, в умовах якої відбувається правозастосування, а також особливостей особи, відносно якої виноситься рішення);
70. Прогалини у праві — це повна чи часткова відсутність у чинному законодавстві необхідних юридичних норм.
У процесі аналізу наявності прогалин у праві повинні бути враховані два основних фактори:
1) фактичні обставини повинні знаходитись у сфері правового регулювання;
2) відсутність у законодавстві норми права, яка б регулювала дані фактичні обставини.
У юридичній літературі виділяють об'єктивні та суб'єктивні причини існування прогалин у праві:
— неврегульованість тих суспільних відносин, які потребують правового регулювання;
— поява нових суспільних відносин;
— технічні прорахунки законодавця у процесі підготовки нормативно-правових актів.
До аналогії закону звертаються тоді, коли немає норми, яка відображає і регулює конкретну ситуацію, але є норми які регулюють подібні ситуації або відносини.
Суть аналогії закону полягає в тому, що суб'єкт застосування правових норм виходить від подібності правовідносин (фактична основа) і переходить до подібності в юридичній основі. Тут розповсюджується дія норми на відносини, подібні предмету правового регулювання. Використання аналогії закону передбачає застосування окремої, конкретної норми нормативно-правового акта. В даному випадку не можна ототожнювати аналогію закону і застосування нормативного акта, так як нормативний акт має багато норм права. Ці норми можуть мати різний зміст, регулювати різні правовідносини і виключають аналогію. З таких же причин неможливе застосування по аналогії закону цілого комплексу норм, які входять в правовий інститут.
В науковій літературі розрізняють внутрігалузеву і міжгалузеву аналогію закону. Наприклад, іноді для вирішення спорів в колгоспах про порядок оплати праці за період вимушеного прогулу застосовувались норми трудового законодавства.
Аналогія права — застосування до неврегульованих конкретною нормою відносин за відсутності норми, що регулює схожі відносини, загальних засад і принципів права (справедливість, добросовісність та розумність тощо). Наприклад, ч. 2 ст. 8 Цивільного кодексу передбачає: "У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)."