- •1.Теорія держави та права як суспільна наука та учбова дисципліна.
- •2.Предмет теорії держави та права: поняття і загальна характеристика.
- •3. Методологія теорії держави та права.Характеристика методів вивчення.
- •4.Функції науки теорії держави і права її місце і роль в системі юридичних наук
- •5.Причини та закономірності виникнення держави.
- •6.Основні теорії походження держави.
- •7.Поняття та ознаки держави.
- •8.Сутність та соціальне призначення держави.
- •9.Поняття історичного типу держави.Наслідки зміни історичного типу держави.
- •10.Характеристика історичних типів держави з точки зору формаційного підходу
- •11.Цивілізаційний підхід: поняття,загальна характеристика
- •12.Основні сучасні концепції держави: види та їх загальна характеристика.
- •13.Теорія правової держави:
- •14.Поняття та ознаки політичної влади.
- •15.Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •16.Місце і роль держави в політичній системі суспільства.
- •17.Принципи функціонування та розвитку політичної системи суспільства.
- •22.Концепції поділу влади.
- •23. Форма держави: поняття та класифікація.
- •24.Форма державного правління.
- •25.Форма державного устрою
- •26.Державний режим:поняття та види.
- •27.Функції держави: поняття та ознаки.
- •28.Класифікація функцій держави.
- •29.Основні внутрішні функції держави
- •31.Форми і методи реалізації іункцій держави.
- •35.Перспективи створення в Україні правової держави.
- •36.Поняття та ознаки права.
- •37. Сучасні концепції праворозуміння.
- •38.Принципи права.
- •39.Функції права: поняття, система.
- •40.Форми реалізації функцій права
- •41.Поняття, ознаки і види соціальних норм.
- •42.Поняття норми права, її ознаки.
- •43. Класифікація правових норм.
- •44. Структура норми права
- •45. Місце права в системі соціальних норм
- •46. Способи викладення норм права в актах держави
- •47. Поняття ознаки та види правотворчості
- •48. Види та стадії правотворчості
- •49. Юридична техніка: поняття та загальна характеристика
- •50. Джерело права: види
- •52. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та по колу осіб.
- •53. Систематизація нормативно-правових актів.
- •54. Система права: поняття, загальна характеристика.
- •55. Предмет і метод правового регулювання як підстави поділу права на галузі і інститути.
- •56. Співвідношення системи права із системою законодавства.
- •57. Правові відносини: поняття, ознаки, класифікація.
- •58. Склад (елементи) правових відносин та їх зміст.
- •59. Юридичні факти: поняття, загальна характеристика, класифікація.
- •60. Правосвідомість: поняття, структура та види.
- •61. Правова культура: поняття, особливості.
- •62. Співвідношення законності та правопорядку.
- •68. Види юридичної відповідальності можна розрізняти по суб'єктах її покладання, по характері застосовуваних санкцій (штрафні, правовідновлювальні), по галузевій приналежності:
56. Співвідношення системи права із системою законодавства.
Система права і система законодавства виступають одними з найважливіших системних категорій в юриспруденції. Вони співвідносяться як зміст і форма. Система права і система законодавства — це тісно взаємопов'язані категорії, що відображають суть права.
Між системою права і системою законодавства є відмінності.
Первинний структурний елемент системи права — норма права, системи законодавства — нормативно-правовий припис, тобто юридично обов'язкова, граматично й логічно завершена частина структурного підрозділу нормативно-правового акту (статті, частини статті, абзацу, параграфа, пункту);
Система права є абстрактним поняттям (невидимим), оскільки відбиває внутрішню будову права, а система законодавства є наочно вираженою (видимою), зовнішньою формою системи права.
Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства — сукупністю нормативно-правових актів.
Система права ширше системи законодавства, оскільки законодавство охоплює не всі норми права, тобто є формою (джерелом) не всіх норм права, є й інші джерела.
Система права виникає як результат об'єктивно існуючих суспільних відносин, система законодавства, можна сказати,- результат діяльності законодавця.
57. Правові відносини: поняття, ознаки, класифікація.
Правові відносини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правові відносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права. Правові відносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень.
Основні ознаки правовідносин: а) вони виникають на основі норм права; б) характеризуються наявністю сторін, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки; в) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільностей; г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.
Групувати правовідносини можна за такими підставами: залежно від кількості суб'єктів (прості та складні); за предметом правового регулювання (адміністративні, цивільні, земельні, кримінальні, фінансові, трудові та ін.); за дією в часі (довго- й короткотривалі); за методом правового регулювання (договірні та керівні); за змістом поведінки зобов'язаної сторони (пасивні та активні); залежно від функціонального призначення (регулятивні та охоронні).
58. Склад (елементи) правових відносин та їх зміст.
Під елементами правових відносин розуміють сукупність складаючих його елементів і способів їх взаємодії. До елементів правових відносин відносять:
1. суб’єктів правових відносин;
2. об’єктів правових відносин;
Суб'єкт правовідносин — це суб'єкт права, який виступає учасником правових відносин і наділений відповідними суб'єктивними правами та юридичними обов‘язками.
Об'єкт правовідносин — це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти правовідносин вступають між собою у певні правові відносини. Тобто, об'єкт правовідносин — це те, з приводу чого виникають правовідносини.
Зміст
Суб’єктивне право — це міра можливої поведінки особи, гарантована законом.
Складовою юридичного змісту правовідносин є також юридичний обов’язок, тобто встановлена законом міра необхідної поведінки однієї особи, яка відповідає суб’єктивному праву іншої особи. Як і суб’єктивне право, він встановлюється загальною нормою права, має персональний характер і забезпечується заходами державного примусу. Але, на відміну від суб’єктивного права, юридичний обов’язок полягає не в можливості, а в необхідності для певної особи поводитись чітко визначеним чином.