- •1.Теорія держави та права як суспільна наука та учбова дисципліна.
- •2.Предмет теорії держави та права: поняття і загальна характеристика.
- •3. Методологія теорії держави та права.Характеристика методів вивчення.
- •4.Функції науки теорії держави і права її місце і роль в системі юридичних наук
- •5.Причини та закономірності виникнення держави.
- •6.Основні теорії походження держави.
- •7.Поняття та ознаки держави.
- •8.Сутність та соціальне призначення держави.
- •9.Поняття історичного типу держави.Наслідки зміни історичного типу держави.
- •10.Характеристика історичних типів держави з точки зору формаційного підходу
- •11.Цивілізаційний підхід: поняття,загальна характеристика
- •12.Основні сучасні концепції держави: види та їх загальна характеристика.
- •13.Теорія правової держави:
- •14.Поняття та ознаки політичної влади.
- •15.Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •16.Місце і роль держави в політичній системі суспільства.
- •17.Принципи функціонування та розвитку політичної системи суспільства.
- •22.Концепції поділу влади.
- •23. Форма держави: поняття та класифікація.
- •24.Форма державного правління.
- •25.Форма державного устрою
- •26.Державний режим:поняття та види.
- •27.Функції держави: поняття та ознаки.
- •28.Класифікація функцій держави.
- •29.Основні внутрішні функції держави
- •31.Форми і методи реалізації іункцій держави.
- •35.Перспективи створення в Україні правової держави.
- •36.Поняття та ознаки права.
- •37. Сучасні концепції праворозуміння.
- •38.Принципи права.
- •39.Функції права: поняття, система.
- •40.Форми реалізації функцій права
- •41.Поняття, ознаки і види соціальних норм.
- •42.Поняття норми права, її ознаки.
- •43. Класифікація правових норм.
- •44. Структура норми права
- •45. Місце права в системі соціальних норм
- •46. Способи викладення норм права в актах держави
- •47. Поняття ознаки та види правотворчості
- •48. Види та стадії правотворчості
- •49. Юридична техніка: поняття та загальна характеристика
- •50. Джерело права: види
- •52. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та по колу осіб.
- •53. Систематизація нормативно-правових актів.
- •54. Система права: поняття, загальна характеристика.
- •55. Предмет і метод правового регулювання як підстави поділу права на галузі і інститути.
- •56. Співвідношення системи права із системою законодавства.
- •57. Правові відносини: поняття, ознаки, класифікація.
- •58. Склад (елементи) правових відносин та їх зміст.
- •59. Юридичні факти: поняття, загальна характеристика, класифікація.
- •60. Правосвідомість: поняття, структура та види.
- •61. Правова культура: поняття, особливості.
- •62. Співвідношення законності та правопорядку.
- •68. Види юридичної відповідальності можна розрізняти по суб'єктах її покладання, по характері застосовуваних санкцій (штрафні, правовідновлювальні), по галузевій приналежності:
42.Поняття норми права, її ознаки.
Норма права (правова норма) —це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Загальні ознаки норм права
Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру - норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.
43. Класифікація правових норм.
Розмаїття суспільних відносин обумовлює той факт, що правові норми досить різноманітні. Щоб визначити загальні й відмінні риси цих норм, їхнє місце і функціональну роль, необхідно їх вірно класифікувати. Науково обґрунтована класифікація правових норм дозволяє: по-перше, чітко визначити місце кожного виду норм у системі діючого в державі права; по-друге, краще усвідомити функції правових норм і їхню роль у механізмі правового регулювання; по-третє, визначити шляхи підвищення ефективності правових норм; по-четверте, удосконалити правотворчу і правозастосовчу діяльність державних органів. Наукова і практична цінність класифікації правових норм залежить від обґрунтованого вибору її критеріїв. Підстави класифікації можуть бути різними. 1. За суб’єктами правотворчості розрізняють норми, що виходять від держави і безпосередньо від громадянського суспільства. У першому випадку це норми органів державної влади, у другому — норми приймаються безпосередньо населенням на референдумі. Норми державної влади розрізняють за юридичною силою. 2. За функціональною роллю в механізмі правового регулювання норми права можна поділити на установчі, регулятивні, охоронні, забезпечувальні, декларативні, дефінітивні, колізійні, оперативні. 3. За предметом правового регулювання розрізняються норми конституційної, цивільної, кримінальної, адміністративної, трудової та інших галузей права. Галузеві норми можуть поділятися на матеріальні і процесуальні. Перші є правилами поведінки суб’єктів, другі містять розпорядження, що встановлюють процедуру реалізації або охорони цих правил. 4. За методом правового регулювання виділяються імперативні, диспозитивні, рекомендаційні та заохочувальні норми. Імперативні норми мають суворий, владно-категоричний характер, що не допускає відхилення в регульованій поведінці. Це, як правило, норми адміністративного, кримінального, конституційного права. Диспозитивним нормам притаманний автономний характер, що дозволяє сторонам самим домовитися з питань реалізації суб’єктивних прав і обов’язків. Вони регулюють переважно цивільно-правові або шлюбно-сімейні відносини. Рекомендаційні норми звичайно адресуються недержавним підприємствам, установлюють варіант бажаного для держави поводження. Заохочувальні норми стимулюють суспільно корисну поведінку. 5. За сферою дії виділяються норми загальної дії, норми обмеженої дії і локальні норми. Норми загальної дії поширюються на всіх громадян і функціонують на всій території держави. Норми обмеженої дії — це загальні розпорядження, реалізації яких пов’язуються з певними просторовими, суб’єктними, часовими і ситуаційними факторами. Локальні норми діють у межах окремої державної, громадської організації або їх структурних підрозділах. 6. Норми права класифікуються також за часом дії, по колу осіб.