39.Функції права: поняття, система.

Функції права — це основні напрями впливу права на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин з метою розв'язання конкретних завдань. Основна функція права полягає в тому, що воно є нормативним і загальнообов'язковим засобом врегулювання суспільних відносин, а значить функція є нормативно-регулюючою. Функції права можна класифікувати за різними підставами

За сферою правового впливу розрізняють такі функції:

• економічна — регулювання економічних відносин;

• політична — регулювання політичних відносин;

• ідеологічна — формування суспільної свідомості шляхом правового визнання або заборони певних ідеологій;

• екологічна — регулювання відносин природокористування;

• культурна-виховна — регулювання відносин у сфері науки, освіти і культури.

За характером впливу на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин:

нормативно-регулююча — регламентування поведінки суб'єктів суспільних відносин;

• інформаційна — доведення до відома змісту державної волі;

• комунікативна — сприяння організації правовідносин між їх учасниками;

• орієнтаційна — визначення ціннісних критеріїв поведінки;

• виховна — вплив на формування світогляду та правосвідомості;

• захисна — охорона соціальних цінностей від посягань на них.

За характером впливу:

• статична — закріплення і стабілізація існуючих суспільних відносин;

• динамічна — сприяння виникненню і розвитку нових суспільних відносин;

• установча — первинне заснування певних соціальних інститутів;

• інтегративна — системоутворюючий вплив на суспільні відносини;

• охоронна — охорона суспільних відносин від небажаних на них впливів;

• запобіжна — запобігання виникненню небажаних суспільних відносин.

За сферою на яку поширюються функції права:

• загальноправова;

• міжгалузева;

• галузева;

• правовий інститут;

• норма права.

40.Форми реалізації функцій права

Інформаційна форма реалізації функцій права полягає в тому, щоб повідомити адресатам вимоги держави, що відносяться до поведінки людей, інакше кажучи, довести до їхнього відома можливості, які схвалюються або допускаються державою, об'єкти, засоби і методи досягнення суспільно корисних цілей, і, навпаки, які суперечать інтересам суспільства, держави і громадян.

Правова інформованість має величезне значення, проте на сьогоднішній день її рівень значно відстає від потреб суспільного розвитку і потребує істотного підвищення. Особливе значення ця обставина має в періоди інтенсивного оновлення законодавства. Тому громадяни об'єктивно потребують отримання правової інформації про чинне законодавство, про зміни, доповнення, виключення, що вносяться в нього, про нові закони і т.д.

Річ у тому, що важливі не тільки знання норм права, але і вироблення в громадян позитивних правових установок, які утворюють правову орієнтацію, що є наслідком орієнтаційної правової дії.

Сутність правової установки в правовій сфері можна визначити як схильність особи до сприйняття норм права, його оцінки, готовністю до здійснення дії, що мають юридичне значення, або ж як вірогідність того або іншого варіанту поведінки (діяльності) у сфері правового регулювання.

Орієнтаційна правова дія складається з сукупності правових установок і представляє собою двоєдиний процес: формування установок - з одного боку, і їхній вплив на правову поведінку громадян - з іншого.

Центральне місце в системі правової дії займає правове регулювання. Воно здійснюється за допомогою особливої системи правових засобів, які утворюють в сукупності механізм правового регулювання.

Ефективність реалізації функцій права в рамках цієї форми залежить від з'ясування наступних принципових положень:

• умов ефективності регулювання(поділяються на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивними умовами є: соціально-економічний стан, система господарства, форми власності і т. п. До суб'єктивних - відносяться: наукова обгрунтованість необхідності регулювання, вибір оптимального варіанту регулювання? вдосконалення чинного законодавства, забезпечення стабільності правового регулювання, ясність);

• процесу правового регулювання(складається з трьох взаємозв'язаних стадій.

• Перша стадія - це регламентація суспільних відносин (їхнє врегулювання), тобто розробка і прийняття юридичних норм.

Друга стадія - виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (виникнення правовідносин).

Третій - завершальною стадією процесу правового регулювання є реалізація норм права (юридичний результат регулювання). Вона полягає у фактичному використанні особами своїх суб'єктивних прав, виконанні обов'язків, дотриманні заборон);

• соціальних результатів регулювання(головним чином, ефект в економічній, політичній і духовній сферах. Він може виражатися в закріпленні певних відносин, їхньому розвитку, викорінюванні небажаних явищ).