18. Міжнародні класифікації курортних систем.

Найбільш поширеними є типології курортів за геопросторовими та функціональними критеріями.

Геопросторові критерії:

- орографічний:

• низинні

• височинні

• передгірські

• гірські

- секторно-географічний:

• приморські

• континентальні

- зональний рекреаційно-кліматичний:

• високогірно-кліматичні (альпійські)

• помірно-кліматичні сезонної дії

• середземноморсько-кліматичні

• тропічні (сухих або вологих тропіків)

- суспільні і економічні:

• місцевого значення

• міжнародного класу

• недорогі

• респектабельні

• фешенебельні

• спеціалізовані

• загально-оздоровчо відпочинкові.

Основою класифікації курортів слугує їхній провідний лікувальний фактор. Згідно з цим виділяють курорти:

• кліматичні – в якості основного лікувально-профілактичного фактора використовується клімат, а серед методів: аеротерапія (лікування повітрям), геліотерапія (лікування сонцем), таласотерапія (лікування морем).

• бальнеологічні – в якості основного лікувального фактора використовуються природні мінеральні води. Вони можуть застосовуватися зовнішньо (ванни, душі, басейни тощо), для питного лікування, інгаляцій, зрошень та інших процедур. Бальнеологічні курорти обладнані бальнеолікувальницями, питними галереями, кюветами, басейнами, інгаляторіями тощо.

• грязеві – тут в якості основного, чи одного з основних природних лікувальних факторів – поруч з кліматом, природними лікувальними водами, використовуються лікувальні грязі (пелоїди).

• із спеціальними лікувальними чинниками – наприклад, лікування кумисом.

______________________________________________________

20. Функціональні критерії типології курортів.

Функціональні критерії типології курортів – це критерії, які акцентують увагу на виокремленні пріоритетного функціонального профілю курорту як територіальної системи чи закладу сфери послуг, зорієнтованого на обслуговування певного сегмента споживачів його послуг.

Серед множини функціональних критеріїв у науковій типології курортів найчастіше використовують медичні, соціопсихологічні, ціннісно-смакові й вікові.

Головні функціональні класи курортів:

• приморські рекреаційно-відпочинкові;

• гірські активно-туристичні;

• лікувально-оздоровчі.

Кожен з класів курортів, у свою чергу, також поділяється на низку типів і підтипів, зокрема:

• у складі приморських курортів розрізняють курорти-SPA, таласокурорти, історико-культурні курортні центри та ін;

• у складі гірських курортів розрізняють два підкласи курортів (цілорічні та сезонні), на підставі чого виокремлюють курорти гірськолижні, літні атрактивно-туристичні, екотуристичні, агротуристичні, мисливсько-туристичні, кліматично-оздоровчі, термально-оздоровчі тощо;

• у складі лікувально-оздоровчих курортів розрізняють питні, грязеві, купально-ропні, купально-термальні, кліматичні, спелеологічні та ін.

Існує типологія курортів за соціальними характеристиками, а також за віком споживачів курортних послуг.

У практиці курортного обслуговування населення найпоширеніші такі загальноприйняті типології курортів:

• за медико-курортологічними технологіями: комплексні, бальнеопитні, бальнеогрязеві, таласотерапевтичні, аеротерапевтичні, фізіотерапевтичні, аромотерапевтичні та ін.

• за медико-оздоровчим профілем (хворобами): серцево-судинні, обміну речовин, неврологічні, опорно-рухові, післяопераційних станів, легеневі, шлунково-кишкові тощо.

___________________________________________________