
- •1. Рекреалогія та курортологія як наука: об'єкт, предмет, завдання, основні напрями досліджень.
- •26. Поняття про spa-курорти.
- •25. Поняття про таласотерапію.
- •27. Основні курси та процедури таласотерапії.
- •16. Рекреаційне районування України.
- •12. Рекреаційне навантаження на територію: сутність поняття, методи оцінки та регулювання.
- •8. Поняття про рекреаційні ресурси. Класифікація рекреаційних ресурсів.
- •10. Поняття про рекреаційне освоєння і рекреаційну освоєність території.
- •11. Екологічний аспект рекреаційної діяльності.
- •14. Територіальні рекреаційні системи. Структура. Стадії розвитку трс.
- •15. Таксономічні одиниці територіальної структури національного рекреаційного комплексу та підходи до їх виділення.
- •3. Особливості та сучасні тенденції розвитку рекреаційного туризму в світі.
- •4. Чинники розвитку міжнародного курортно-рекреаційного туризму.
- •4) Демографічні.
- •5) Техногенно-екологічні і медичні.
- •5. Рекреаційні потреби: соціокультурний, економічний, медико-фізіологічний аспекти.
- •6. Рекреаційні заняття та рекреаційна діяльність. Цикли рекреаційної діяльності.
- •17. Поняття "курорт" та "курортно-рекреаційний продукт".
- •7. Типологія рекреаційних закладів.
- •18. Міжнародні класифікації курортних систем.
- •20. Функціональні критерії типології курортів.
- •9. Типологія рекреаційних територій.
- •23. Сутність та технології кліматотерапії.
- •19. Бальнеологічні, термальні та грязеві курорти.
- •22. Технології оздоровчого використання мінеральних вод та грязей.
- •13. Рекреаційний благоустрій природного ландшафту.
- •2. Методологія курортно-рекреаційних досліджень.
- •24. Нетрадиційні курортні технології.
- •35. Розвиток оздоровчих курортів у Франції, Італії.
- •36. Розвиток оздоровчих курортів у Німеччині й Австрії.
- •37. Розвиток оздоровчих курортів в Угорщині, Чехії.
- •38. Розвиток оздоровчих курортів у Польщі і Словаччині.
- •30. Морські курортно-рекреаційні системи країн Західного Причорномор'я.
- •29. Морські курортно-рекреаційні системи країн Східного Середземномор'я.
- •28. Морські курортно-рекреаційні системи країн Західного Середземномор'я.
- •32. Острівні курортно-рекреаційні системи Середземномор'я.
- •42. Гірські курортно-рекреаційні системи Чехії, Словаччини та Польщі.
- •40. Гірські курортно-рекреаційні системи Франції і Швейцарії.
- •39. Гірські курортно-рекреаційні системи країн Південної Європи (Іспанія, Андорра).
- •43. Гірські курортно-рекреаційні системи Румунії та Болгарії.
- •41. Гірські курортно-рекреаційні системи Австрії, Італії і Словенії.
- •33. Курортно-рекреаційні системи Єгипту та Тунісу.
- •34. Курортно-рекреаційні системи Ізраїлю та Туреччини.
15. Таксономічні одиниці територіальної структури національного рекреаційного комплексу та підходи до їх виділення.
Система таксономічних одиниць тер. структури нац. рекреац. комплексу має чітко виражену ієрархічну структуру:
1) Рекреац. пункт – окремо розміщений заклад рекреації (санаторій, пансіонат).
2) Рекреац. центр – окремий населений пункт з набором рекреац. закладів чи тур. об’єктів (Трускавець, Миргород).
3) Рекреац. вузол – сукупність центрів чи рекреаційних закладів на компактній тер. зі спільним рекреац. ресурсом. Тут зосереджуються не окремо взяті, а взаємодоповнюючі рекреац. заклади (Трускавецько-Східницький, Євпаторійсько-Сацький).
4) Рекреац. підрайон – компактне тер. поєднання кількох суміжних рекреац. центрів і вузлів з однопрофільною спеціалізацією, пов’язане прямою транспортною сполучністю (Чорногірський, Сколівсько-Бескидський).
5) Рекреац. район – сукупність рекреац. закладів, центрів і вузлів, що спільно використовують певну територію і розташовані на ній інфраструктурні об’єкти. Здебільшого, рекреац. райони не є однофункціональними, в їх межах розвиваються різні форми рекреації (від курортно-оздоровчої до екотуристичної) Напр., Зх.-Приазовський, Сх.-Причорноморський.
6) Рекреац. регіон – група рекреац. районів у межах території, однорідної в етнокультур., природоландшафтному, госп.-економ., транспортному та адм. відношеннях. (Азово-Причорноморський, Західноукраїнський).
7) Рекреац. зона – сукупність близьких за спеціалізацією, ступенем і тенденціями розвитку галузі рекреац. регіонів, об’єднаних за спільністю панівного природного ресурсу (Поліська, Лісостепова, Степова, Альпійсько-Гірська).
3. Особливості та сучасні тенденції розвитку рекреаційного туризму в світі.
Рекреаційний туризм – це пересування людей у вільний час із метою відпочинку, необхідного для відновлення фізичних та душевних сил людини. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найбільш поширеним і масовим. Він пов'язаний з поїздками на курорти. Види такого туризму: оздоровчий, пізнавальний та спортивний.
Осн. показники розвитку інд. туризму:
За даними ВТО в туризмі зайнято понад 200 млн. осіб, що обслуговують 0,5 млрд щорічних відвідувачів, котрі витрачають в сумі більше третини трильйона доларів. Це становить близько 10% всіх споживчих річних витрат.
Наразі лідером з рекреаційного туризму залишається Європа (60% щорічних відвідувачів, 48% надходжень), однак за прогнозами фахівців з ВТО її частка на світовому ринку буде зменшуватись. Натомість збільшується вага досі «екзотичних» регіонів та країн Південно-Азійського регіону – Таїланду, Сінгапуру, Тайваню, Гонконгу, Індонезії.
Осн. тенденції розвитку світової інлустрії туризму у ХХІ ст:
1) бурхливий ріст популярності тих видів туризму, що територіально приурочені до природних та малозмінених ландшафтів. Екотуризм.
2) бурхлива поява щораз нових, малознаних раніше тур. занять.
3) розробка оригінальних комбінованих турів.
4) нові інф. технології, засоби віртуальної реальності.
5) прогресуючий розвиток круїзного туризму з повним комплексом першокласних послуг.
6) ріст інклюзивності туризму, тобто повністю наперед оплачені тури, що страхує клієнта від неконтрольованих скачків цін
___________________________________