
- •2) Етикет ділового спілкування
- •3) Розпорядчі документи
- •4) Особливості викор термінів у проф. Мовленні
- •5) Пароніми в проф. Мові
- •7. Спільні риси документів:
- •8) Ознаки класифікації доків
- •10)Оформлення тексту документів
- •11) Іншомовні слова в діловій лексиці
- •12) Синоніми і особл їх вжив
- •13) Особл синтаксису
- •15) Доки щодо особового складу
- •16) Обліково-фінансові доки
- •17) Госп-договір. Доки
2) Етикет ділового спілкування
1.Починати листа необхідно із звертання. У листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати його професію. В українській мові звертання вживають у формі кличного відмінка. Заміна його формою називного є ненормативною. Зазвичай звертання до службової особи завершують знаком оклику і перше слово тексту листа пишуть з великої літери і з абзацу
2.Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа. Якщо цей лист - відповідь на запрошення, запит, подяка, то вже у першому реченні буде доречним ввічливо висловити вдячність.
3. Вибір завершальних речень є також дуже важливим і залежить насамперед від змісту листа. Так, можна повторити подяку, висловлену на початку, чи просто подякувати за допомогу, приділену увагу. Доречним і корисним наприкінці листа є запевнення адресата в тому, про що йшлося в тексті:
4. Не слід забувати про прощальну фразу. Після прощальної формули ввічливості розділовий знак не ставиться, з нового рядка оформлюється реквізит "Підпис".
Постскриптум (приписка) наприкінці листа можливий лише за умови, що після його написання сталася подія, про яку ви неодмінно маєте повідомити адресатові. Після постскриптуму знову потрібно поставити підпис.
5.Ділові листи не повинні бути надто довгими. Викладати свої міркування слід чітко, лаконічно, за сутністю, тоді вся запропонована інформація буде доречною.
3) Розпорядчі документи
Розпорядчі документи - це документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній установі, організації, фірмі, на підприємстві.
Основними видами організаційно-розпорядчих документів є накази, розпорядження, постанови, рішення, вказівки та ухвали.
Наказ - це правовий акт, що його видає керівник для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед даним підприємством, установою, органом влади.
За призначенням накази поділяються на два види: накази з питань основної діяльності (загальних питань) та накази з особового складу.
Наказ документується на бланках формату А4. Формуляр наказу містить такі реквізити: назва підприємства, назва виду документа, дата, індекс, місце складання або видання, заголовок до тексту, текст, підпис, візи, відбиток печатки.
Текст наказу складається з констатуючої та розпорядчої частин. У першій подаються факти та думки, які є основою для видання наказу; в другій перелічуються приписані дії.
4) Особливості викор термінів у проф. Мовленні
Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
- системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
- наявність визначення;
- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
- стилістична нейтральність;
- відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви — своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви — одиничне.
До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів і под. У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворились й функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі. Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється з активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується з інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та частин іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо.