- •1. Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права.
- •2. Загальна характеристика предмету регулювання господарського права.
- •3. Підприємництво як предмет регулювання господарського права, його ознаки, принципи та види обмежень.
- •4. Метод правового регулювання господарської діяльності
- •5. Джерела господарського права: поняття, види та система.
- •6. Господарсько-правові норми: структура, види.
- •7. Історія та тенденції розвитку науки господарського права. Спори навколо кодифікації господарського законодавства.
- •8. Методи та форми державного впливу на господарські відносини.
- •Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
- •Реалізація (фактичне застосування) суб'єктивних справ і юридичних обов'язків.
- •9. Конституція та інші нормативно-правові акти України про державний вплив на економіку.
- •10. Поняття та форми державної господарської діяльності; державне замовлення та фінансування.
- •11. Державна регуляторна політика: поняття, значення та процедури.
- •12. Сутність та складові поняття легалізації господарської діяльності.
- •13. Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання.
- •14. Порядок державної реєстрації змін в установчі документи та зміни відомостей про суб'єктів господарювання.
- •15. Порядок державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання
- •16. Порядок ліцензування та патентування господарської діяльності.
- •17. Поняття та види суб’єктів господарського права.
- •18. Поняття та види підприємств, теорія "персоніфікації підприємств" ("господарчого органу").
- •19. Установчі документи суб'єктів господарювання.
- •20. Правовий статус державних, в тому числі казенних підприємств.
- •21. Поняття, види та історія виникнення господарських товариств.
- •22. Правовий статус, види та порядок створення акціонерного товариства.
- •23. Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
- •24. Правовий статус командитного та повного товариств.
- •25. Правовий статус господарських об'єднань, холдингів.
- •26. Правовий статус виробничих, в тому числі сільськогосподарських кооперативів.
- •27. Правовий статус біржових організацій.
- •28. Правовий статус структурних підрозділів вітчизняних та іноземних підприємств.
- •29. Поняття та види правового режиму майна господарських організацій.
- •30. Право власності в Україні: поняття, підстави виникнення, форми власності та форми права власності.
- •31. Право господарського відання та оперативного управління.
- •32. Право промислової власності в господарських відносинах.
- •33. Правовий режим інвестицій в Україні, порядок та правові наслідки реєстрації іноземних інвестицій.
- •34. Поняття, функції та види господарських зобов'язань та договорів.
- •35. Організаційно-господарські зобов’язання: поняття та види.
- •36. Принципи виконання господарських зобов’язань.
- •37. Правове регулювання господарської діяльності з постачання продукції та його договірного забезпечення.
- •38. Поняття та правові засади роздрібної торгівлі. Касові операції.
- •39. Особливість поставок для державних потреб та закупівель за державні кошти.
- •40. Порядок приймання продукції по кількості та якості при виконанні договорів поставки.
- •41. Правове регулювання господарської діяльності з перевезення вантажів та її договірного забезпечення.
- •42. Господарсько-правові умови здійснення капітального будівництва.
- •43. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво.
- •44. Види, особливість укладання та виконання біржових угод
- •45. Правове регулювання договору про спільну господарську діяльність.
- •46. Договір зберігання на товарному складі та його документальне оформлення.
- •47. Договір контрактації.
- •48. Договір енергопостачання.
- •49. Правове регулювання договору фінансового лізингу.
- •50. Співвідношення договору господарської оренди та договору загальноцивільного найму.
- •51. Договір концесії.
- •52. Правове регулювання комерційної концесії.
- •53. Правове регулювання посередницьких, а тому числі агентських відносин в сфері господарювання.
- •54. Правове регулювання особливих режимів господарювання.
- •55. Правовий режим інноваційної діяльності.
- •56. Пільги та гарантії іноземних інвесторів.
- •57. Господарсько-правові умови здійснення страхової діяльності в Україні.
- •58. Договір страхування в сфері господарювання: поняття, суттєві умови, порядок виконання.
- •59. Способи забезпечення виконання господарських зобов’язань.
- •60. Форма господарських договорів та наслідки її недодержання.
- •61. Підстави визнання господарських договорів недійсними.
- •62. Порядок укладання, зміни та припинення господарських договорів.
- •63. Поняття, значення та функції господарсько-правової відповідальності. Форми господарсько-правової відповідальності.
- •64. Оперативно-господарські санкції, відмежування від інших способів самозахисту цивільних прав.
- •65. Штрафні санкції у сфері господарювання.
- •66. Поняття та склад збитків, що підлягають стягненню за господарські правопорушення.
- •67. Адміністративно-господарські санкції майнового характеру.
- •68. Адміністративно-господарські санкції організаційного характеру.
- •69. Юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.
- •70. Поняття та ознаки комерційного розрахунку.
- •71. Поняття, причини та наслідки банкрутства. Підстави порушення справи про банкрутство.
- •72. Поняття і роль приватизації, державна програма приватизації. Правові способи приватизації
- •73. Об’єкти та суб’єкти угод приватизації, стадії приватизаційного процесу.
- •74. Порядок оренди державного та комунального майна.
- •75. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства.
- •76. Антиконкурентні узгоджені дії: поняття та прояви.
- •77. Домінуюче (монопольне) становище: поняття та види зловживання ним.
- •78. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю: поняття та прояви.
- •79. Недобросовісна конкуренція: поняття та прояви.
- •80. Правове обмеження концентрації суб'єктів господарювання.
- •81. Санкції за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та порядок їх застосування.
- •82. Грошові зобов’язання суб’єктів господарювання та їх види.
- •83. Поняття та види цін, порядок їх встановлення.
- •84. Система та повноваження державних органів по контролю за цінами.
- •85. Поняття та види банківської (фінансової) діяльності.
- •87. Правова природа та порядок укладання (припинення) договору на розрахунково-касове обслуговування (договору банківського рахунку).
- •88. Форми готівкових розрахунків та порядок касових операцій.
- •89. Форми безготівкових розрахунків.
- •90. Поняття та ознаки кредиту, відмежування від позики, позички, лізингу.
- •91. Поняття, види та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •92. Загальні вимоги щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, заходи тарифного та нетарифного регулювання.
- •93. Базисні умови зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу згідно з інкотермс 2000 р. Або 2010 р: поняття та групи.
- •94. Механізм державного примусу для повернення в Україну валютної виручки від реалізації зовнішньоекономічних контрактів.
- •95. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
- •96. Поняття та види правової роботи на підприємстві. Функції юридичної служби на підприємстві.
- •97. Обрання способу захисту порушеного права (інтересу) юридичною службою підприємства.
- •98. Поняття рейдерства. Антирейдерські заходи з боку юридичної служби підприємства
- •1. Завчасна підготовка у період нормальної роботи товариства.
- •2. Робота у період загрози недружнього поглинання
- •3. Робота у період відкритого корпоративного конфлікту.
- •99. Організація правової роботи при проведенні перевірок суб’єктів господарювання з боку органів контролю та нагляду.
7. Історія та тенденції розвитку науки господарського права. Спори навколо кодифікації господарського законодавства.
Найважливішим показником галузевої специфіки господарського законодавства, його здатності існувати в рамках стійкої системи норм права є галузева наука господарського права.
Можна виділити 4 етапи становлення вітчизняної науки господарського права, найбільш істотні напрями її розвитку:
Перший етап — початок XIX—20-ті роки XX століття — знаменує зародження господарсько-правових ідей.
У той час, коли в країнах Європи приймаютсья роздільні кодифікування цивільного і торгового (комерційного) законодавства, у вітчизняній правовій науці починають з'являтися спеціальні дослідження у відповідній сфері.
Причому, даний період характеризувався двоякими процесами. З одного боку, деякі вчені відокремлюють торгове право від права цивільного в рамках спеціального приватного права (праці П.П. Цитовіча, А. І. Камінки, О. Пергамента, А.Х.Гольмстена та ін.). З іншого боку — вибувається самостійний науковий напрям господарського права, який об'єднує приватні і державні аспекти господарювання (професори К.Д. Ушинський, І.І. Янжул та ін.).
У цей період формуються ідеї, які ввійшли потім в основу теорій багатьох поколінь учених-господарників.
Ще в середині XIX століття К.Д. Ушинський зробив висновок про те, що усередині громадянського суспільства народилося «господарське суспільство», і йому повинне відповідати своє особливе право — господарське право, яке є «юридичним викладом господарської діяльності». Вважається, що тоді і була створена перша концепція господарського права.
Не можна не відзначити і висновки професора П.П. Цитовіча: ♦Цивільне право роз'єднує і протиставляє людей, торгове право їх поєднує і підпорядковує. Одне право індивідуальне, інше соціальне». У цей період А.І. Камінка пише: «Торгове право включає і публічне, і приватне право, при цьому публічне торгове право розпадається на державне право і міжнародне торгове право ». « Вся ця галузь проникнута спеціальним духом, який у більшому або меншому ступені є чужим решті галузі відносин».
Професор Київського університету В. А. Удінцев тоді ж висунув ідею про те, що в торговельно-промисловому праві приватноправові принципи зближуються з принципами публічно-правовими. І це зближення викликане тим, що в сфері торгового обороту разом із захистом торгівлі і промисловості переслідується і «захист інтересу суспільного і третіх осіб».
Галузева самостійність торгового права названа професором Новоросійського університету А.Ф. Федоровим серед іншого результатом того, що міжнародні економічні правовідносини вимагають подолання національних особливостей цивільного права окремих країн.
Названі й інші вчені вказаного періоду, хоч деколи і з різних сторін, але підкреслили одну істотну межу наміченого регулювання економіки — виділення самостійного, комплексного і такого, що динамічно розвивається, утворення норм права, іменованого сьогодні господарським (комерційним, підприємницьким) правом.
Другий етап — це період раннього розвитку господарського права — 20-і— кінець 30-х років XX століття.
Даний період у розвитку науки господарського права може бути охарактеризований взаємодією двох основних наукових напрямів: двох секторній теорії П. І. Стучки і теорії єдиного господарського права Л.Я.Гінцбурга і Є.Б. Пашуканіса.
Прихильники двохсекторної теорії в період НЕПу поставили питання про необхідність особливого правового стимулювання соціалістичного сектора економіки (господарсько-адміністративне право) на противагу регулюванню її приватного сектора (цивільне право). Дані галузі визнавалися антагоністичними, а тому не здатними до взаємодії; причому передбачалося, що через усуспільнення економічних відносин цивільне право перестане існувати. Дана теорія не витримала перевірки часом — цивільне право в умовах соціалістичного господарства не зникло, а стало регулятором відносин громадян із задоволення споживчих потреб.
Представники теорії єдиного господарського права бачили в ньому особливу форму політики держави «в галузі організації управління господарством і організації господарських зв'язків». Була сформульована концепція єдиного підходу до регулювання економічних відносин, центром якого повинен стати господарський кодекс, проект якого був запропонований у 1935 році. Відстоювалася теза про неприпустимість поділу єдиного господарського права на дві самостійні частини — господарсько-адміністративне і цивільне права. На жаль, ця теорія нечітко підійшла до визначення предмета регулювання господарського права, включивши до нього майнові відносини за участю громадян.
Це дало привід для нападу на представників господарсько- правової концепції одіозними керівниками юридичного відомства того часу. Зокрема, А.Я. Вишинський (тоді — Генеральний прокурор СРСР і директор інституту права АН СРСР), разом з деякими вірними зауваженнями перекрутив сенс цієї прогресивної в основі теорії і навіть звинуватив представників науки господарського права в «шкідництві». В результаті авторитарного втручання запанувала точка зору, яка відбилася на поглядах багатьох подальших поколінь юристів, зокрема деяких сучасних учених, про те, що господарське право не є самостійною галуззю права. Навпаки, було обґрунтовано таке існування в рамках цивільного права. В результаті громадянин на довгий час виявився приниженим у рамках цивільного права, оскільки об'єднання у одній галузі цивільних і господарських відносин неминуче відсунуло громадянина з його потребами на другий план створило умови для безсистемної правотворчості різних адміністративних органів. Сама ж наука господарського права — на довгі 20 років була піддана негласній забороні, а багато її представників — репресовані.
Третій етап — період «фундаменталізації» господарського права в 60-80-і роки XX століття.
Характеризувався цей період не тільки відродженням господарсько-правової науки в СРСР, але і остаточним становленням єдиної (моністичної) концепції господарського права. Саме у цей період нова школа господарського права, початок якій поклали праці В.В. Лаптева, В.К. Мамутова та інших учених-господарників, з'явилася в цілісному вигляді на противагу роздільним і неузгодженим один з одним цивільно-правовим і адміністративно-правовим дослідженням економіки.
У цей період була обґрунтована головна мета господарсько- правової науки, яка виявилася з часом основною її ідеєю і призначенням, — поставити господарське законодавство на службу господарському будівництву, направити науку на вирішення проблем господарського комплексу.
Цій прогресивній ідеї присвятили свої праці чимало вітчизняних учених-господарників: В.К. Андреев, В.М. Гайворонський, З.М. Замен- гоф, І.Є. Замойський, Г.Л. Знаменський, М.І. Клеандров, В.Ф. Кузьмін, B.C. Мартем'янов, С.З. Михайлин, Г.В. Пронська, І.Г. Побірченко, Ю.С. Цимерман, B.C. Шелестов, Л.М. Шор тощо.
Учені-господарники поставили питання про запровадження законності на всіх рівнях економіки, про зміцнення господарського розрахунку на базі розширення прав підприємств, про встановлення відповідальності державних органів за неправомірні дії відносно підприємств, про розвиток внутрішньогосподарських відносин та інші заходи. На базі Інституту держави і права СРСР був створений проект Господарського кодексу СРСР.
На жаль, не без участі цивілістів, які вбачали в діях господарників посягання на їх «вотчину» в галузі майнових правовідносин, ідею про прийняття ГК у той час відкинули. Адміністративно-господарська система управління часів Радянського Союзу не могла допустити існування рамок поведінки в економіці, які б обмежували П безмежне панування над суб'єктами господарювання.
Четвертий етап розвитку господарсько-правової науки — сучасний період, який ознаменувався її розквітом, — з кінця 80-х років XX століття до теперішнього часу.
Позбавлена політичного і ідеологічного стримування, наука господарського права виступила могутньою рушійною силою прогресивних ідей на стику економіки і права.
Цей період характеризується двома взаємодоповнюючими векторами розвитку науки господарського права. Перший — забезпечення економіко-правових реформ. Другий — розробка самостійного Господарського кодексу України. Прийняття цього Кодексу в 2003 р. ознаменувало собою новий якісний прорив в усвідомленні суті, форми і змісту господарського права як самостійної галузі права.
Забезпечують дану галузь науки на сьогоднішній день в Україні 17 докторів і більше 70-ти кандидатів юридичних наук, що захистили дисертації за фахом 12.00.04 «Господарськеправо, господарсько- процесуальне право». Провідними центрами вітчизняної школи господарського права виступають кафедра господарського права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Інститут економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), кафедра господарського права і процесу Одеської національної юридичної академії, кафедри господарського і аграрного права Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого (м. Харків), кафедра господарського права Донецького національного університету. Кафедри господарського (підприємницького) права створені в більшості інших вітчизняних ВНЗ юридичного профілю.
Масив господарсько-правових досліджень, здійснених за останні роки в Україні, визначається працями В.К. Мамутова, О.А. Беляне- вич, А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, В.М. Гайворонського, І.Є. Замой- ського, Г.Л. Знаменського, Б.М. Полякова, О.П. Подцерковного, Д.М. Притики, Г.В. Пронської, Б.Г. Розовського, В.Г. Ротаня, Н.О. Саніахметової, В.І. Семчика, О.О. Чувпила, B.C. Щербини, О.І. Ющика, М.О. Абрамова, В.Е. Беляневича, О.П. Віхрова, І.В. Голованя, В.В. Джуня, С.Ф. Демченка, Д.В. Задихайла, О.Р. Кібенко, В.І. Коростея, Д.Х. Ліпніцького, B.C. Мілаш, Т.В. Степанової, В.В. Ха- хуліна, О.Х. Юлдашева і багатьох інших, зокрема згадуваних в окремих розділах цієї книги. Сказане дозволяє стверджувати, що господарсько- правова школа, яка розквітла після набуття незалежності України, гостро затребувана в умовах становлення прогресивного економічного устрою і розвитку соціально орієнтованої економіки.