
- •1. Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права.
- •2. Загальна характеристика предмету регулювання господарського права.
- •3. Підприємництво як предмет регулювання господарського права, його ознаки, принципи та види обмежень.
- •4. Метод правового регулювання господарської діяльності
- •5. Джерела господарського права: поняття, види та система.
- •6. Господарсько-правові норми: структура, види.
- •7. Історія та тенденції розвитку науки господарського права. Спори навколо кодифікації господарського законодавства.
- •8. Методи та форми державного впливу на господарські відносини.
- •Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
- •Реалізація (фактичне застосування) суб'єктивних справ і юридичних обов'язків.
- •9. Конституція та інші нормативно-правові акти України про державний вплив на економіку.
- •10. Поняття та форми державної господарської діяльності; державне замовлення та фінансування.
- •11. Державна регуляторна політика: поняття, значення та процедури.
- •12. Сутність та складові поняття легалізації господарської діяльності.
- •13. Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання.
- •14. Порядок державної реєстрації змін в установчі документи та зміни відомостей про суб'єктів господарювання.
- •15. Порядок державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання
- •16. Порядок ліцензування та патентування господарської діяльності.
- •17. Поняття та види суб’єктів господарського права.
- •18. Поняття та види підприємств, теорія "персоніфікації підприємств" ("господарчого органу").
- •19. Установчі документи суб'єктів господарювання.
- •20. Правовий статус державних, в тому числі казенних підприємств.
- •21. Поняття, види та історія виникнення господарських товариств.
- •22. Правовий статус, види та порядок створення акціонерного товариства.
- •23. Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
- •24. Правовий статус командитного та повного товариств.
- •25. Правовий статус господарських об'єднань, холдингів.
- •26. Правовий статус виробничих, в тому числі сільськогосподарських кооперативів.
- •27. Правовий статус біржових організацій.
- •28. Правовий статус структурних підрозділів вітчизняних та іноземних підприємств.
- •29. Поняття та види правового режиму майна господарських організацій.
- •30. Право власності в Україні: поняття, підстави виникнення, форми власності та форми права власності.
- •31. Право господарського відання та оперативного управління.
- •32. Право промислової власності в господарських відносинах.
- •33. Правовий режим інвестицій в Україні, порядок та правові наслідки реєстрації іноземних інвестицій.
- •34. Поняття, функції та види господарських зобов'язань та договорів.
- •35. Організаційно-господарські зобов’язання: поняття та види.
- •36. Принципи виконання господарських зобов’язань.
- •37. Правове регулювання господарської діяльності з постачання продукції та його договірного забезпечення.
- •38. Поняття та правові засади роздрібної торгівлі. Касові операції.
- •39. Особливість поставок для державних потреб та закупівель за державні кошти.
- •40. Порядок приймання продукції по кількості та якості при виконанні договорів поставки.
- •41. Правове регулювання господарської діяльності з перевезення вантажів та її договірного забезпечення.
- •42. Господарсько-правові умови здійснення капітального будівництва.
- •43. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво.
- •44. Види, особливість укладання та виконання біржових угод
- •45. Правове регулювання договору про спільну господарську діяльність.
- •46. Договір зберігання на товарному складі та його документальне оформлення.
- •47. Договір контрактації.
- •48. Договір енергопостачання.
- •49. Правове регулювання договору фінансового лізингу.
- •50. Співвідношення договору господарської оренди та договору загальноцивільного найму.
- •51. Договір концесії.
- •52. Правове регулювання комерційної концесії.
- •53. Правове регулювання посередницьких, а тому числі агентських відносин в сфері господарювання.
- •54. Правове регулювання особливих режимів господарювання.
- •55. Правовий режим інноваційної діяльності.
- •56. Пільги та гарантії іноземних інвесторів.
- •57. Господарсько-правові умови здійснення страхової діяльності в Україні.
- •58. Договір страхування в сфері господарювання: поняття, суттєві умови, порядок виконання.
- •59. Способи забезпечення виконання господарських зобов’язань.
- •60. Форма господарських договорів та наслідки її недодержання.
- •61. Підстави визнання господарських договорів недійсними.
- •62. Порядок укладання, зміни та припинення господарських договорів.
- •63. Поняття, значення та функції господарсько-правової відповідальності. Форми господарсько-правової відповідальності.
- •64. Оперативно-господарські санкції, відмежування від інших способів самозахисту цивільних прав.
- •65. Штрафні санкції у сфері господарювання.
- •66. Поняття та склад збитків, що підлягають стягненню за господарські правопорушення.
- •67. Адміністративно-господарські санкції майнового характеру.
- •68. Адміністративно-господарські санкції організаційного характеру.
- •69. Юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.
- •70. Поняття та ознаки комерційного розрахунку.
- •71. Поняття, причини та наслідки банкрутства. Підстави порушення справи про банкрутство.
- •72. Поняття і роль приватизації, державна програма приватизації. Правові способи приватизації
- •73. Об’єкти та суб’єкти угод приватизації, стадії приватизаційного процесу.
- •74. Порядок оренди державного та комунального майна.
- •75. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства.
- •76. Антиконкурентні узгоджені дії: поняття та прояви.
- •77. Домінуюче (монопольне) становище: поняття та види зловживання ним.
- •78. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю: поняття та прояви.
- •79. Недобросовісна конкуренція: поняття та прояви.
- •80. Правове обмеження концентрації суб'єктів господарювання.
- •81. Санкції за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та порядок їх застосування.
- •82. Грошові зобов’язання суб’єктів господарювання та їх види.
- •83. Поняття та види цін, порядок їх встановлення.
- •84. Система та повноваження державних органів по контролю за цінами.
- •85. Поняття та види банківської (фінансової) діяльності.
- •87. Правова природа та порядок укладання (припинення) договору на розрахунково-касове обслуговування (договору банківського рахунку).
- •88. Форми готівкових розрахунків та порядок касових операцій.
- •89. Форми безготівкових розрахунків.
- •90. Поняття та ознаки кредиту, відмежування від позики, позички, лізингу.
- •91. Поняття, види та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •92. Загальні вимоги щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, заходи тарифного та нетарифного регулювання.
- •93. Базисні умови зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу згідно з інкотермс 2000 р. Або 2010 р: поняття та групи.
- •94. Механізм державного примусу для повернення в Україну валютної виручки від реалізації зовнішньоекономічних контрактів.
- •95. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
- •96. Поняття та види правової роботи на підприємстві. Функції юридичної служби на підприємстві.
- •97. Обрання способу захисту порушеного права (інтересу) юридичною службою підприємства.
- •98. Поняття рейдерства. Антирейдерські заходи з боку юридичної служби підприємства
- •1. Завчасна підготовка у період нормальної роботи товариства.
- •2. Робота у період загрози недружнього поглинання
- •3. Робота у період відкритого корпоративного конфлікту.
- •99. Організація правової роботи при проведенні перевірок суб’єктів господарювання з боку органів контролю та нагляду.
25. Правовий статус господарських об'єднань, холдингів.
Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворе на у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань (ст. 118 ГК України). Регулювання правових засад утворення і функціонування об'єднань підприємств здійснює глава 12 ГК України.
Об'єднання підприємств є юридичною особою. Підприємства - учасники об'єднання зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення відповідних законів про регулювання діяльності підприємств.
Підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особинезалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств
Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.
Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативоюпідприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали своюгосподарську діяльність.
Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.
Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координаціїгосподарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному йогостатутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.
Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємства¬ми за рішенням Кабінету Міністрів України, міністерств або інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що ство¬рюють об'єднання, або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Такі об'єднання утворюються переважно у формі корпорацій або концернів, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест і т.ін.).
Згідно зі ст. 126 ГК України сформована ще одна форма об'єднань підприємств — асоційоване підприємство. Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.
Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.
Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.
Холдингова компанія - публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв)двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).
Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства.
Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, в тому числі Державної керуючої холдингової компанії, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України "Про холдингові компанії в Україні" та іншими нормативно-правовими актами.
Закон виділяє також державні ХК та державні керуючі ХК. Так, державна холдингова компанія - холдингова компанія, утворена у формі акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі; Державна керуюча холдингова компанія - державна холдингова компанія, корпоративним підприємством якої може бути інша державна холдингова компанія чи господарське товариство, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) якого належить державі;
Холдингові компанії можуть утворюватися:
а) органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об'єднання устатутному капіталі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв);
б) іншими суб'єктами на договірних засадах.
У випадках, передбачених законодавством, холдингові компанії утворюються за умови попереднього отримання дозволу відповідного органу Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання. Холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформлюється відповідним договором.
Статутний капітал холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного капіталу холдингової компанії.
Державні холдингові компанії утворюються органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації.
Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава.
Засновниками державних холдингових компаній у процесі корпоратизації державних підприємств є органи, уповноважені управляти державним майном. Засновниками державних холдингових компаній у процесі приватизації державних підприємств є органи, уповноважені управляти державним майном, та/або державні органи приватизації відповідно до законодавства.
Засновником та єдиним акціонером Державної керуючої холдингової компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Статутний капітал Державної керуючої холдингової компанії формується за рахунок належних державі акцій державних холдингових компаній, часток (паїв) держави у статутних капіталах господарських товариств, а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення її діяльності. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передане до статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.