1. Предмет, метод та методологія науки "Історія держави та права зарубіжних країн".

Історія держави і права зарубіжних країн – це історико-правова наука, що знаходиться на межі між суспільно-політичними та правовими дисциплінами, синтезуючи та поєднуючи їх.

Місце історії держави і права в системі юридичних дисциплін визначають реалії об'єкта дослідження. Насамперед вона вивчає багате розмаїття утворення і розвитку держави і права в людському суспільстві. В умовах розкладу первіснообщинного ладу умови життя суспільства і суспільні відносини ускладнилися і стали набувати антагоністичних форм. Виникла загроза його послаблення, розпаду або навіть загибелі. Це послужило чи не основною причиною утворення особливої регулюючої сили, котра б стояла над суспільством, забезпечувала його життєздатність і цілісність.

Із поглибленням соціального розшарування механізм державної машини прибирався до рук майновою верхівкою, яка поступово ставала владною силою, підпорядковуючи державу своїм інтересам.

Надалі необхідність держави і права обумовлювалася причинами різноманітного, в першу чергу загальнонаціо­нального, характеру. Вона стає необхідним атрибутом сус­пільства, набуваючи, в той же час, певної міри відносної самостійності, її функціонування здебільшого підпорядко­вується внутрішнім закономірностям розвитку. При цьо­му важливо те, якою є держава – авторитарною чи демо­кратичною, які соціальні прошарки, групи, класи чи кла­ни контролюють її механізм, гальмуючи чи прискорюючи суспільний прогрес.

Загальні закономірності розвитку права і держави в кожній країні проявляються зі своїми особливостями. Національна державно-правова історія виявлялася багатшою порівняно із загальною теорією дер­жави і права. Історія держави і права наповнює теорію кон­кретно-історичним змістом і є її певною емпіричною базою. У цьому – її взаємозв'язок із навчальною дисципліною «Те­орія держави і права». У постійному взаємозв'язку знаходиться історія держа­ви і права з історією політичних і правових вчень. Історія держави і права зарубіжних країн має тісний зв'язок і з історією держави і права України. Обидві на­вчальні дисципліни багато в чому вирішують спільні зав­дання, що стоять перед історико-юридичною наукою, але розрізняються за предметом.

Предметом історії держави і права зарубіжних країн є загальні та специфічні процеси і закономірності виникнення, розвитку, занепаду або загибелі різних типів держави і права у конкретно-історичних умовах. Специфікою пред­мета історії держави і права як навчальної дисципліни є те, що вона вивчає не всі держави світу та їхнє право, а лише ті з них, котрі виявили найпомітніший вплив на держав­но-правовий розвиток світової цивілізації.

Вивчення історії держави і права зводиться не лише до збирання та описування фактів, подій, явищ минулого, а головним чином до їх теоретичного осмислення. А це ви­магає відповідного інструментарію, тобто застосування методів і способів дослідження. Методами називають сукупність способів пізнання і прийомів дослідження, які використовуються для одержання відносно об'єктивних, істинних, доказово обґрунтованих знань з історії держа­ви і права.

Методологія навчальної дисципліни поєднує в собі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.

• Одним із провідних ме­тодів дослідження історико-правових явищ минулого є історичний метод. Історичний погляд полягає у тому, що всі події оцінюються з погляду конкретного історичного часу, впродовж якого вони вини­кали, розвивалися, занепадали або зникали зовсім, набу­вали лише їм притаманних вигляду і форми.

При здійсненні аналізу історико-правових явищ широ­ко застосовуються хронологічний, ретроспективний, по­рівняльно-історичний, статистичний, метод періодизації та інші методи дослідження.

Сутність хронологічного методу полягає у тому, що події державно-правового розвитку тієї чи іншої країни розгля­даються у чіткій хронологічній послідовності.

Курс історії держави і права вивчається студента­ми вищих навчальних закладів:

а) для формування загальноюридичної, правової куль­тури майбутніх спеціалістів;

б) для підготовки їх до засвоєння галузевих юридичних дисциплін;

в) ця наука дає можливість знати минуле людства і на цій основі глибше зрозуміти державно-правові реалії сучас­ності, прогнозувати подальший розвиток держави і права у світі.