72.Основні форми зовнішніх економічних зв'язків України.

Про дук тивні си ли Ук раїни ха рак те ри зу ють ся до сить ве ли-ки ми по тенційни ми мож ли во с тя ми, од нак на їх су час ний стан знач ною мірою впли ває соціаль нооеко номічна кри за.

В су час них умо вах міжна род не співробітництво Ук раїни відбу вається в та ких ос нов них фор мах:

– взаємо вигідна міжна род на торгівля;

– на дан ня кре дитів і по зик;

– ство рен ня спільних підприємств;

– торгівля тех но логіями або спеціалізація на ви роб ництві

ком плек ту ю чо го об лад нан ня;

– спільна участь зацікав ле них країн у роз робці при род них

ре сурсів;

– міжна род ний ту ризм;

– за по зи чен ня досвіду і підго тов ка кваліфіко ва них кадрів

за кор до ном;

– співробітництво у га лузі на уки та техніки;

– співробітництво у зби ранні, об робці та ви ко ри с танні

на уко воотехнічної інфор мації;

– куль турні зв’яз ки між країна ми світу;

– за лу чен ня іно зем них інве с тиції як най важ ливіша фор ма

сти му лю ван ня роз вит ку еко номіки країни;

– обмін тех но логіями, ліцензіями, кон ст рук торсь ки ми і

про ект ни ми роз роб ка ми, спри ян ня їх ви ко ри с тан ню.

73.Глобалізація і регіоналізація світового господарства.

глобалізація соціально-економічних процесів розуміється як тенденція всезростаючої взаємоінтеграції територіальних (на рівні країн, над-національних регіонів тощо) виробничо-економічних сис-тем в єдиний світовий відтворювально-господарський та ринково-інформаційний простір. Глобалізація розвитку су-проводжується відповідною цьому процесові координацією фінансово-економічних, соціально-економічних, соціально-політичних, військово-політичних та інших заходів на національному й міждержавному рівнях.

У свою чергу, регіоналізація (розвитку продуктивних сил) визначається нами як об’єктивна тенденція все більшо-го орієнтування процесів економічного відтворення, а та-кож обсягів, характеру та територіально-господарських пропорцій суспільного виробництва відповідно до регіональних передумов розвитку та суспільно-еко-номічних потреб соціумів регіонального рівня.

Для України процеси регіоналізації є тим більше актуаль-ними, оскільки вони супроводжують становлення національ-ної економіки на засадах економічної та політичної незалеж-ності, вільного підприємництва й соціально-орієнтованого ринку. У цих умовах очікування швидких ефектів від якнай-повнішого урахування регіональних передумов функціону-вання продуктивних сил є небезпідставним. У першу чергу во-ни мають датися взнаки через поглиблення територіального поділу праці й відповідної йому спеціалізації регіонів на випу-ску товарної продукції та послуг, конкурентоспроможних як на регіональному, так і на національному й міжнародних рин-ках. Іншими сторонами цього ефекту повинні стати соціальна та екологічна складові, оскільки регіоналізація об‘єктивно орієнтована на все більше урахування регіональних інтересів та підвищення ролі регіональних складових у сукупності по-треб виробництва й споживання. При цьому характерне для процесів регіоналізації орієнтування виробника на місцеву специфіку споживання, особливо споживання самим населен-ням благ та послуг, надає можливості ефективного заванта-ження потужностей всіх галузей та секторів суспільного ви-робництва у регіоні для задоволення місцевих потреб.

Аналізуючи ситуацію зага-лом, можна дійти до висновку, що глобальні тенденції розвит-ку, які характеризуються в числі інших ущільненням зв’язків національних економік зі світовим господарством, на більш глибокий погляд не придушують національного виробництва, не нівелюють його ролі, а лише примушують національного виробника враховувати світовий рівень та орієнтири вироб-ництва товарів та надання послуг. При цьому економічні нега-разди країн — супротивників глобалізації викликані скоріше власним невмінням господарювати їх урядів, аніж диктатом “Великої вісімки”