62.Будівельний комплекс України: структура, особливості розвит­ку та розміщення.

Будівельний комплекс. Промисловість будівельних матеріалів при всій різноманітності видів діяльності і виробництв, які входять до її складу, характеризується єдністю призначення продукції, що випускається. Вона безпосередньо пов’язана тільки з будівництвом, забезпечує його необхідними матеріалами. В залежності від конкретних потреб будівництва та стадій технологічного процесу промисловість будівельних матеріалів може бути поділена на три основні групи:

1. Видобування та первинна обробка мінерально-будівельної сировини (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь тощо).

2. Виробництво в'язких матеріалів (цемент, вапно, гіпс).

3. Виробництво різних стінових матеріалів, виробів й конструкцій, особливо бетонних та залізобетонних, для зведення будівель і споруд.

На розміщення промисловості будівельних матеріалів істотний вплив оказує сировинна база. Це пояснюється великою об’ємною вагою і вкрай низькою транспортабельністю мінерально-будівельної сировини. Так, перевезення піску або гравію автомашинами на відстань 50 км обходиться в 10 разів дорожче порівняно з їх видобуванням. Розміщення промисловості будівельних матеріалів багато в чому залежить від споживчого фактору. Багато будівельних матеріалів (залізобетонні вироби та конструкції, в'язкі матеріали, цегла та ін.) є навіть менше транспортабельними, ніж вихідна сировина. Витрати по перевезенню залізобетонних виробів на відстань 100 км складають 25-40 відсотків їх вартості.

По відношенню до джерел сировини та місць споживання готової продукції підприємства промисловості будівельних матеріалів поділяються на три типи. Одні з них зайняті видобутком, а також попередньою обробкою сировини і територіально приурочені до певних природних ресурсів. Другі виготовляють матеріали (цемент, вапно, гіпс та ін.), які потім піддаються подальшій обробці. Деякі підприємства випускають готові вироби із матеріалів, що пройшли попередньо обробку. Останні, у свою чергу, поділяються на підприємства з повним виробничим циклом, які, в основному, тяжіють до сировини (скло, цегла та ін.), і на підприємства, які працюють на привізних напівфабрикатах й розміщуються в місцях споживання (бетон, залізобетонні вироби й конструкції, санітарно-технічні вироби та ін.).

63.Структура та особливості розміщення рекреаційних ресурсів в Україні.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров’я і підтримки працездатності населення.

Структура. До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.

Розміщення. Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України — на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим.

Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим.

Завдяки поєднанню певних природних факторів та ресурсів формуються потужні рекреаційні комплекси. Територіальна структура рекреаційного комплексу представлена рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, пансіонати тощо), рекреаційними районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідною інфраструктурою), рекреаційними регіонами (група рекреаційних районів) та рекреаційними зонами (сукупність взаємопов’язаних регіонів).

Використання. Основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у:

? максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні;

? охороні і відновленні рекреаційних ресурсів;

? зростанні якості послуг у цій сфері.

Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.