18.Сучасні тенденції в розвитку економічних систем.

Інформаційне суспільство - найбільш розвинена фаза сучасної цивілізації,наступила в результаті інформаційно-комп'ютерної революції, коли стали використовуватися інформаційні технології, «інтелектуальні» комп'ютери, автоматизація і роботизація всіх сфер і галузей економіки та управління; була створена єдина новітня інтегрована система зв'язку, що надає кожному людині будь-яку інформацію та знання, - обумовлює радикальні зміни у всій системі суспільних відносин, завдяки чому забезпечується найбільший прогрес і свобода особистості, можливість її самореалізації.

В умовах автоматизованого виробництва зводяться до мінімуму фізичні зусилля працівника, він виконує в основному розумову роботу, що наближає його працю до праці інженера, формує працівника нового типу - контролера та регулювальника виробництва.

В умовах інформаційної економіки до традиційним об'єктам власності - засобам та предметам праці, робочій силі, використовуваним людиною силам природи, додаються такі нові об'єкти, як форми і методи організації праці, наука, інформація.

19.Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації економічних систем.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбуваєть-ся як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: первіснообщинний; рабовласницький;

феодальний; капіталістичний; комуністичний. Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію.

Цивілізаційний підхід включає в себе формаційний як складову соціальної причинності певних етапів історичного процесу. Зазначимо, що обидва підходи мають елемент ефективності в дослідженні та поясненні розвитку суспільства.

20.Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Власність – незалежність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку належність і ек. відносини між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу об’єктів власності.

Структура власності являє собою сукупність різних типів, видів, форм і систем власності, що діють або можуть діяти в суспільстві. У структурі власності насамперед слід виділяти два її типи: перший — трудова, неексплуататорська і другий — експлуататорська власність. Типи власності: 1. Приватна -засоби виробництва і виробничий продукт належать приватним особам.(за видами: трудова, не трудова; в формах: індивідуальна, приватнокапіталістична, сімейна, дрібнотоварна, інтелектуальна). 2.Суспільна –притаманне спільне привласненя засобів вир-ва і виробленого продукту(види: народу вцілому, окремих колективів; в формах: державна(народу, комунальна, муніципальна), колективна(кооперативна, акціонерна, товариств, громадських організац).

21.Власність на засоби виробництва.

Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб'єктами власності (індивідом, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні). У безпосередньому виробництві власність на засоби виробництва за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення праці капіталом, органічна будова капіталу та ін., у сфері обміну – через механізм цін на засоби та предмети праці у сфері оптової та роздрібної торгівлі. У сфері розподілу власність на засоби виробництва здійснюється через надання податкових пільг, кредитів, лізинг тощо. У сфері споживання процес привласнення засобів виробництва виражається в таких категоріях, як робочий час, фонд амортизації, фізичне та моральне зношування тощо.