Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВІДПОВІДІ теорія політекономія екзамен.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
158.21 Кб
Скачать

15.Економічні інтереси. Інтереси і потреби.

Економічний інтерес – це усвідомлені економічні потреби окремих людей, труд.колективів, соц..верств, груп і класів.

Класифікація екон.інтересів:

1)за носіями інтересу(особисті, сім»ї, колективу, нац.. і тд);

2)за ступенем важл-ті(корінні, другорядні);

3)За часом дії(поточні і перспект-ні);;

4)за об-том інт-су(майнові, інтел-ні, фін-ві і тд);

5)за усвід-ням інт-су(дійсні і неправ.усвідомлені).

Потреба – це відчуття нестачі чомусь, в певних речах, що здатні задовольнити це відчуття.

Класифікація потреб:

1)за екон.сут-тю(екон.і неекон.);

2)за відтвор-ням людини(матер.і духовні);

3)за рівнем розвитку(базові і пов»яз.з розв-ком цивілізації);

4)за способом задов.-ня(індив.та колект-ні);

5)за терміном зад-ня(поточні і перс пек-ні).

16.Економічна система: її сутність та структурні елементи.

Економічна сис-ма – це сукуп.видів екон.діял-ті людей у процесі їх взаємодії, спрям.на вир-во, розподіл, обмін та спож-ня товарів і послуг, а також на регул.такої діял-ті відпов до мети сус-ва.

Елементи екон.сис-ми:

1)продуктивні сили – сукуп.засобів і предметів праці, що склад матер основу сус-го вир-ва, прац-ків з притаманними їм фіз.і розум. Здібностями, науки, тех.-гій, інф-цій, методів орг.-ції та управл.вир-вом;

2)екон.відносини – явл.собою відносини, які виник.між членами сус-ва в процесі вир-ва, розп, обм., спож.мат і немат.благ . Поділ.на техніко-екон, організ.-екон., соц.-екон,;

3)госп.механізми – явл.собою сукуп.конкрет.екон.форм, методів та важелів регул-ня екон діял-ті сус-ва.

17.Типи і еволюція економічних систем.

Типи економічних систем : традиційна, ринкова, командна, змішана.

Історія розвитку суспільства являє собою цілий ряд економічних систем, які змінювали одна одну. В економічній науці існують різні підходи щодо їх класифікації. Найбільш поширена класифікація всього розмаїття підходів на основі двох ознак: за формою власності на засоби виробництва, за способом управління господарською діяльністю.. Відповідно до цих класифікаційних ознак виокремлюють традиційну, адміністративно-командну, ринкову та змішану економічні системи.

Традиційна (самодостатня) економіка ґрунтувалась на традиціях, звичаєвому праві, обрядах, які віками визначали виробничу та інші види діяльності людей. Найбільш характерними рисами традиційних економічних систем є те, що їм притаманне панування натурально-общинних форм господарювання, багатоукладність економіки, виробництво, розподіл та обмін здійснюються на основі звичаїв, традицій і культових обрядів, які є первинними порівняно з новими формами економічної діяльності.

Адміністративно-командна система господарювання (яку називають централізовано-плановою) характеризується тим, що в ній усі ресурси є власністю держави, яка здійснює централізоване управління економікою на всіх рівнях. Особливостями цієї системи є те, що ще до початку процесу виробництва визначається перелік і обсяги вироблюваних матеріальних і нематеріальних благ та як, ким і за допомогою яких ресурсів вони будуть вироблятись.

Ринкова економіка, за теорією А. Сміта, - це лад, заснований на приватній власності, за якого здійснюється вільна гра ринкових сил. Рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивідуума до досягнення власних економічних інтересів, яке збільшує не тільки його добробут, а й примножує багатство суспільства.

Змішана економічна система притаманна сучасним економічно розвиненим країнам. їй властиві такі основні риси:

– високий рівень розвитку продуктивних сил з високорозвиненою ринковою інфраструктурою;

– широке різноманіття форм власності та господарювання за рівноправного становища всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

– оптимальне поєднання механізмів ринкового саморегулювання з широким використанням державних методів регулювання економіки за їх органічного переплетення та доповнення один одного;

– орієнтація на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки через збільшення витрат на освіту, охорону здоров'я, поліпшення захисту членів суспільства від загальних ризиків.