6.Функції політичної економії.

Ф-ії: 1.пізнавальна(Вона покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства на основі наукового доказу.),2.методологічна(Політична економія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук — галузевих і функціональних. Крім того, низка економічних наук перебувають на стику різних галузей знання — економічна географія, теорія управління (менеджменту), історія народного господарства та ін., для яких політична економія теж є теоретичною основою.),3.практична(полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес, наприклад, необхідність переходу до соціально орієнтованої економіки),4.прогностична(проявляється у вигляді розробки наукових засад передбачення соціально-економічного розвитку країни у майбутньому.),5.ідеологічна(Багато питань політичної економії мають прямий вихід на ідеологічну сферу, зачіпають ідеологічну боротьбу різних суспільних сил, волю яких виражають відповідні партії.).

7.Економічний зміст та організаційні форми виробництва. Структура виробництва.

Виробництво – складне сусп. Явище. Зміст вир-ва може розкрив.за 3-ма показ-ми: 1)у процесі вир-ва людина взаєм-є з прир і буд стос-ки з ін. людьми; 2)об»єд-ня праці людей визн-ної квал-ї, засобів праці та предметів праці, рез-том якої є прод-я; 3)єд-ть орг.-них норм вир-ва: спец-я, копер-я і упр-ня. Вироб-во – це процес дії людини на предмет із викор-ням сил природи і пристос їх для задовол певних потреб.

Струк-ра вир-ва: Мат вир-во(мат.блага і мат послуги) і немат.вир-во(немат послуги і немат блага) АБО первинне(видобуток, вирощ), вторинне(переробка), третинне(торгівля, послуги).

8.Технологічний спосіб виробництва.

Базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистих факторів виробництва, комплексі техніко-технологічних відносин між речовими та особистісними елементами продуктивних сил та системи техніко-економічних відносин в цілому. Основними підсистемами технологічного способу виробництва є продуктивні сили та техніко-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини проміжні між факторами виробництва (речовими та особистісними) і техніко-економічними відносинами, а також виробничими відносинами (відносинами економічної власності).

9.Фактори виробництва.

Для здійснення господарської діяльності використовуються всі необхідні елементи виробництва, які прийнято називати факторами виробництва. Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Фактори вир-ва: земля, праця(трудові ресурси), капітал(засоби вир-ва: техніка, фін-си, споруди, машини), здатність до підприємництва(керівники), інформа-ція(технології, папери що повязани з підпр-м), реклама.

10.Ефективність виробництва та продуктивність праці.

Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу. Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих самих витратах, тим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, та чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вище ефективність виробництва. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва виступає рівень продуктивності суспільної праці. Ефективність виробництва — це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів. Ефективність можна вимірити через коефіцієнт — відношення результатів на виході до ресурсів на вході чи через обсяги випуску продукції, її номенклатури. продуктивність праці - це показник ЇЇ ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу про­дукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи обер­неного співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.