Показники в’язкопружних характеристик костюмних тканин

Показ-ники	Умовне позначення тканин
	І			ІІ				ІІІ				ІV				V				VІ
	Напрямки розкрою проб*
	О	450	У		О	450	У	О	450	У	О		450	У	О		450	У	О		450	У
Рр, Н	343	169	223		713	345	456	687	347	404	529		384	515	681		532	502	645		441	670
е, %	20,1	45,0	30,0		38,9	49,8	40,1	36,3	56,7	38,3	31,5		51,5	26,5	25,5		58,5	32,5	44,1		66,7	38,2
Ест, МПа	8,30	0,55	2,29		5,02	0,51	3,18	14,48	1,00	7,59	15,36		2,12	12,22	10,12		1,27	4,19	2,67		1,01	5,47
Ед, МПа	17,14	5,45	4,53		15,64	6,66	7,41	61,02	14,81	17,56	26,50		11,58	34,36	13,83		5,49	9,42	4,95		3,82	4,19
	0,78	0,98	0,90		0,84	0,72	0,98	0,70	0,46	0,47	0,16		0,14	0,14	0,29		0,23	0,12	0,11		0,29	0,58

*⁾ О – основа; У – уток

Характер розподілу поля динамічного модуля пружності ( =4,95ч61,02 МПа) співпадає з характером розподілу показників умовно-миттєвого модуля (Е_ст=2,67ч15,36 МПа), хоча кількісно вони дещо перевищують відповідні показники умовно-миттєвого модуля. Це можна пояснити неоднаковими умовами випробування (при динамічних випробуваннях маса стрижня-вантажа дорівнює 0,0407 кг). Слід звернути увагу на суттєві розходження в показниках декременту затухання. Так для тканин IV, V він виявився найменшим ( = 0,12ч0,29) у той час, як для інших тканин його значення коливається в межах =0,7ч0,98. Це дає підставу припустити, що вибрані предмети досліджень мають істотні структурні відмінності, які вносять певні зміни в показники модулів пружності.

Конфігурації полів умовно-миттєвого і динамічного модулів пружності носять переважно хрестоподібний характер із максимумами як в напрямку основи, так і в напрямку утоку. Виходячи з цих даних зроблено припущення, що при виконані операцій розпрасування швів можуть бути певні відмінності в показниках силового поля залежно від показників в’язкопружних властивостей тканин по цим напрямках.

Зважаючи, що процеси ВТО деталей одягу в тій чи іншій мірі пов’язані з релаксаційними процесами, на установці “INSTRON” був визначений їх характер з урахуванням температурного впливу. Нагрівання попередньо напружених проб тканин, визначених в межах умовно-миттєвих модулів пружності, здійснювалося в термокамері з інтенсивністю 1⁰С/хв до реальної в умовах ВТО температури Т≤110–130⁰С. Час навантаження та час відпочинку складав 2 години. Як приклад, на рис.3 представлена релаксаційна крива деформуючого навантаження як функція часу Р = f(t), яка характеризує еволюцію попереднього напруженого стану тканини V при нагріванні та охолодженні в межах визначеного на рисунку часу.

Рис.3. Залежність Р = f(t) костюмної тканини V (по основі) при нагріванні та охолодженні.

Виходячи з того, що подібний характер релаксаційних кривих мають і інші тканини, слід констатувати, що в залежності від напрямку дії навантаження (основа, кут 45⁰, уток) при нагріванні досліджуваних матеріалів до Т=95 – 130⁰С напруга зменшується в 6 – 12 разів.

При цьому зворотній релаксаційний процес після завершення нагрівання являється не суттєвим, що свідчить про певну структурну перебудову тканин і накопичення пластичної складової, за рахунок чого створюються передумови отримання стійкого технологічного ефекту та можливість реалізації процесів ВТО при значно менших навантаженнях.

Визначення показників жорсткості здійснювалося за двома методами (розд.2) консольно-безконтактним на приладі ПТ – 2 [ГОСТ 10550-93] та консольно-контактним на вдосконаленому пристрої ПВЖЗ (рис. 2, в) для визначення показників жорсткості щодо згинання під впливом температури в діапазоні Т=20 – 130⁰С.

Аналіз отриманих даних (табл.3, табл.4) показав на наявність певної закономірності показників жорсткості при температурі Т= 20±2⁰С та специфічну особливість їх зміни при нагріванні.

Таблиця 3.