- •1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2 Економічна думка стародавнього Сходу.
- •3 Економічна думка античного світу. Стародавня Греція - Ксенофонт, Платон, Аристотель.
- •4 Економічна думка античного світу. Стародавній Рим - Катон, Гракхи, Варрон, Колумелла.
- •5 Економічна думка середньовіччя.
- •7 Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8 Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •17 Економічне вчення а.Сміта.
- •9 Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •11 Загальна характеристика і значення класичної політекономії.
- •10 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •12 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П. Буагільбер.
- •23 Економічне вчення д. Рікардо.
- •13 Економічне вчення фізіократів.
- •18 Теорія вартості а. Сміта.
- •18 Критичний напрям в політичній економії.
- •30 Критичний напрям в політичній економії. Економічні погляди с.Сісмонді.
- •31 Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма п. Прудона.
- •32.Економічні погляди к.Родбертуса.
- •33 Економічна програма ф.Лассаля.
- •34 35. Економічні вчення Західно Європейских соціалістів-утопістів. Сен-Сімон, Фур’є, Оуен.
- •26. Еволюція класичної політекономії в Англії. Мальтус
- •27 Економічна теорія у Франції в першій пол.19ст. Економічне вчення Сея.
- •29. Економічна теорія в сша
- •41. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині в перщій половині 19 ст. Ф.Ліст.
- •42. Історична школа в Німечинні в першій пол. 19 ст.
- •43 Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брентано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •45 Виникнення та суть маржиналізму.
- •46. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •49. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа. 38 . Економічна теорія а.Маршалла
- •48. Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу, р.Хоутрі.
- •47. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •50 Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •36 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •37 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •51. Загальні хорактеристики розвитку економічної теорії в 20ст та її основні напрямки.
- •55. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •59 Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •60 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •58 Кейнсіанська теорія та економічна політика.
- •63 Неокласичні теорії економічного зростання. Р.Солоу, Дж.Мід. Вчення про виробничу функцію.
- •64 Виникнення і загальна характеристика неолібералізму. Школи неолібералізму.
- •65 Англійський неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •70 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •66 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •67 В.Ойкен та його концепція "ідеальних типів господарських, систем.
- •68 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •69 Неокласичннй синтез. П.Самуельсон. Дж.Хікс.
- •71 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •54 Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку.
- •73 Неоінституціоналізм. Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •74 Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •76 Теорії індустріального суспільства.
- •77 Сучасні концепції футурології.
- •80 Розанток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
31 Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма п. Прудона.
Класична школа виступала за капіталізм. Він веде до розшарування населення. У кінці 18 стол. в країнах Зах.Європи відбувся промислов. переворот, який викликав різке зростання продуктивності праці у пром., що спричинили перші кризи надвиробництва. Вперше виникає пит. про роль капіталу у сусп-му відтворенні. Стало очевидно, що вартість є не лише основою саморегулюванню екон-ки, але й спричинила розорення робітників і нагромадження к-лів на одному з суспільних полюсів, тобто зростає відстань між дрібним виробником і кап-ом, отже зрост. класові протиріччя. У класичній шк. виникає група вчених, що почин. виступати за те, щоб у сусп-ві не виникали процеси капіталізації прибутку. Найвідоміші з них є Сісмонді, Прудон виступали за розвиток дрібно-тов. вир-ва і заборону найманої праці.
У своєму розвитку дрібно-буржуазна політекономія пройшла 2 етапи: спочатку сформувалась гуманістична шк. Представники шк. виступали з ідеєю відмови кап-му, прагнули його регламентувати, закликали до повернення у дрібно-товарне вир-во. Проголошували капіталізм соціально несправедливим. Потім сформувалась філантропічна школа. Представники висували проект реформування кап-му згідно з яким всі повинні були стати дрібними буржуа.
Прудон (1809-1865). Він також поділяв погляди Сісмонді, але вважав, що повернення до дрібного товарного виробництва не можливе. Він писав, що вартість – регулятор вир-ва, але за певних умов перестає відігравати цю функцію передаючи її ціні. Відносини дрібнотоварного вир-ва він вважав ідеальними але також вважав, що повернення до такого стану неможливе. Запропонував створити у суспільстві нові інституції, які відновлюватимуть вартісні відносини, тобто писав, що гроші і їх використання – це обмін за цінами, а не за вартістю. Необхідно позбутись грошей і створити банки обміну товарів “Народний банк”. Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є процент, то зниження ставки процента “примусовими законами” – це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Прудон розвиває ідею “дарового кредиту”, а це усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим ліквідує експлуатацію. В таких умовах здійснюється злиття класів, уряд стає непотрібним, зникають джерела конфліктів.
32.Економічні погляди к.Родбертуса.
Родбертус (1805-1875) – нім.соціаліст. Основні праці: “До пізнання нашого державно-економічного стану”, “Соціальні листи до Кірхмана”, “Капітал”. Сприйняв ідеї Сісмонді, виступає з проповіддю соціалістичних ідей. Він прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політ. дій пролетаріату. Реформування суспільства він сподівався здійснити з допомогою зрівняльного розподілу. Виступає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція капіталістичного виробництва, за Родбертусом, відбуватиметься через перетворення капіталістичної власності на трудову. Здійснити соціальні реформи має держава.
Стоїть на позиціях трудової теорії вартості. Родбертус визначає за нетрудові доходи прибуток і земельну ренту. Їх він об’єднує в єдину категорію “ренти взагалі”, яку визнає рівноцінною категорії додаткової вартості. Кількість додаткової вартості в промисл. і с.г. пропорційна створеним у них сумам вартостей. В с.г. та сума вартостей створюється меншим капіталом, ніж у промислов. Норма прибутку визначається промисловістю. Тому в с.г. виникає певний надлишок над прибутком, який і становить земельну ренту. Основою зем.ренти Родбертус називає приватну власність на землю.
Розподіл за Родбертусом це одержання кожним робітником повного продукту своєї праці. Лише робітник створює всі продукти. Власники землі й капіталу одержують частину продукту у вигляді процента й ренти. Отже виділяє дві сторони в розподілі багатства – економічну і соціальну. Економічна дає змогу власникам землі та капіталу привласнювати частину суспільного продукту. Асоціальна – забирає в робітників частину створеного ними продукту, що порушенням справедливого розподілу.
Основний наголос робить на проблемі пропорції між трудовими й нетрудовими доходами в національному продукті. Визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить ліквідацію нетрудових доходів.