
- •1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2 Економічна думка стародавнього Сходу.
- •3 Економічна думка античного світу. Стародавня Греція - Ксенофонт, Платон, Аристотель.
- •4 Економічна думка античного світу. Стародавній Рим - Катон, Гракхи, Варрон, Колумелла.
- •5 Економічна думка середньовіччя.
- •7 Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8 Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •17 Економічне вчення а.Сміта.
- •9 Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •11 Загальна характеристика і значення класичної політекономії.
- •10 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •12 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П. Буагільбер.
- •23 Економічне вчення д. Рікардо.
- •13 Економічне вчення фізіократів.
- •18 Теорія вартості а. Сміта.
- •18 Критичний напрям в політичній економії.
- •30 Критичний напрям в політичній економії. Економічні погляди с.Сісмонді.
- •31 Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма п. Прудона.
- •32.Економічні погляди к.Родбертуса.
- •33 Економічна програма ф.Лассаля.
- •34 35. Економічні вчення Західно Європейских соціалістів-утопістів. Сен-Сімон, Фур’є, Оуен.
- •26. Еволюція класичної політекономії в Англії. Мальтус
- •27 Економічна теорія у Франції в першій пол.19ст. Економічне вчення Сея.
- •29. Економічна теорія в сша
- •41. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині в перщій половині 19 ст. Ф.Ліст.
- •42. Історична школа в Німечинні в першій пол. 19 ст.
- •43 Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брентано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •45 Виникнення та суть маржиналізму.
- •46. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •49. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа. 38 . Економічна теорія а.Маршалла
- •48. Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу, р.Хоутрі.
- •47. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •50 Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •36 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •37 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •51. Загальні хорактеристики розвитку економічної теорії в 20ст та її основні напрямки.
- •55. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •59 Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •60 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •58 Кейнсіанська теорія та економічна політика.
- •63 Неокласичні теорії економічного зростання. Р.Солоу, Дж.Мід. Вчення про виробничу функцію.
- •64 Виникнення і загальна характеристика неолібералізму. Школи неолібералізму.
- •65 Англійський неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •70 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •66 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •67 В.Ойкен та його концепція "ідеальних типів господарських, систем.
- •68 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •69 Неокласичннй синтез. П.Самуельсон. Дж.Хікс.
- •71 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •54 Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку.
- •73 Неоінституціоналізм. Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •74 Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •76 Теорії індустріального суспільства.
- •77 Сучасні концепції футурології.
- •80 Розанток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
76 Теорії індустріального суспільства.
Науково-технічна революція справила великий вплив на всю систему сучасної політичної економії. Своєрідно відобразив її інституціоналізм, породивши новий, так званий соціальний напрям інституціоналізму. Його адепти, використовуючи принцип технологічного детермінізму, почали розробляти різні типи індустріальних концепцій трансформації капіталізму.
Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях Веблена. У 40—60-х рр. вона знов набула актуальності у зв'язку з розгортанням НТР. Родоначальником концепції «індустріального суспільства» вважають американського економіста П. Дракера, який у 40-х рр. опублікував кілька праць, присвячених цій проблемі: «Майбутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея корпорації» (1946), «Великий бізнес» (1947), «Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу» (1949).
Становлення «індустріальної системи» він відносить до XX ст. Її основу створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. «Індустріальна система» знаменує перехід до «індустріального суспільства». Центральним інститутом «індустріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство. Дра-кер визначає два різновиди «індустріального суспільства»: капіталістичне й соціалістичне. Капіталістичне «індустріальне суспільство» Дракер називав «вільним», а соціалістичне — «рабським».
У 60-х рр. теорію «індустріального суспільства» розвинули американський соціолог і економіст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.
Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Не-комуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію суспільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній теорії. Він виділяє п'ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання.
«Традиційне суспільство» характеризується примітивною ручною , технікою, ручною працею, переважанням сільського господарства.;
Перша стадія хронологічно охоплює всю історію людства до XVII ст.
«Друга стадія зростання — це суспільство в перехідному стані»'. На цій стадії створюються передумови для піднесення. Визначальною рисою стадії є утворення централізованих національних держав. В економіці з'являються «нові типи підприємливих людей... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, прагнучи прибутку або модернізації»2. На другій стадії виникають банки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.
Третя стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили економічного прогресу починають домінувати в суспільстві. Відбувається розвиток в інтересах усього суспільства. Цю стадію різні країни пройшли в історично різні відрізки часу. В Англії — це (приблизно) два останні десятиріччя XVIII ст., у Франції і США — кілька десятиріч перед 1860 р.
Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу господарської діяльності, більш швидким зростанням випуску продукції порівняно зі зростанням кількості населення. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».
Найхарактернішою рисою п'ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і благоденство в самому широкому розумінні»3.
П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв'язує зі стадією «за споживанням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є переважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживанням. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.
Рачмон Арон — французький соціолог. Свою концепцію індустріального суспільства він виклав у таких творах: «18 лекцій про індустріальне суспільство» (1962) та «Три нариси про індустріальну епоху» (1966),
Індустріальне суспільство він визначає як таке, у котрому найбільш поширеною формою виробництва є велика промисловість. Такому суспільству притаманні повне відокремлення від сім'ї, технологічний поділ праці, нагромадження капіталу, концентрація робітників. Отже, визначення індустріального суспільства в Арона є досить розпливчатим, поверховим. Він також виділяє два типи індустріального суспільства: капіталістичне й радянське. Різницю між ними він бачить у формі власності на засоби виробництва і способах регулювання економіки.
Жак Елпюль — французький соціолог, розробив концепцію «технологічного суспільства». Основою «технологічного суспільства» у нього є техніка, яка панує над суспільством і людиною. Вона розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона ав- тономна і щодо економіки та політики. «Техніка, — писав Ел- люль, — спричиняє й зумовлює соціальні, політичні та економічні зміни. Це — першорушій усього останнього».