28.Поділ іменників на групи

І відміна

1. Тверда: іменники з основою на твердий приголосний, крім шиплячих (борона, кобза, порода, химера, пора, копа, сваха).

2. М’яка: іменники з основою на м’який приголосний (скриня, зброя, дзвіниця, Марія, змія, шия, Ілля, суддя).

3. Мішана: іменники з основою на шиплячий (огорожа, пожежа, круча, онуча, свіча, тиша, миша, воша, груша, святоша, потороча).

ІІ відміна

1. Тверда:

• іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) із закінченням -о та іменники середнього роду із закінченням -о (дуб, плац, темп, батько, коло, місто, село, вікно);

• іменники на -р (вир, вихор, відвар, двір);

• іменники звір, комар, снігур;

• всі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур(-юр) і з постійно наголошеними ‑ар (‑яр), -ир (інженер, майстер, касир, директор, абажур, гектар, семафор, базар).

2. М’яка:

• іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи (боєць, велетень, звичай, край, цистень);

• іменники із суфіксами -ар, -ир, які мають в однині наголос на корені (бондар, козир, лікар, буквар, вівчар; друкар, шахтар);

• при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (горе, місце, життя, море);

• іменники середнього роду із закінченням -е та -я, без суфіксів -ен-, -ет при відмінюванні: поле, завдання, збіжжя, здоров’я.

3. Мішана:

• іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи (вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш);

• іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (вугляр — вугляра, каменяр— каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра);

• іменники середнього роду з закінченням на -е при основі на шиплячий (ложе, плече, прізвище, явище).

Іменники ІІІ та ІV відміни на групи не поділяються. 

29.Морфологічні особливості власних і загальних назв

30. 1).Відмінювання. іменників 1ї відміни. 2).Закінчення іменників чоловічого роду 2ї відміни у Родовому відмінку.

1).

Відмінкові форми імеників першої відміни

Тверда групаВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

НАЗИВНИЙ рік-а сирот-а рік-и сирот-и

РОДОВИЙ рік-и сирот-и рік-Ж сиріт-Ж

ДАВАЛЬНИЙ ріц-і сирот-і рік-ам сирот-ам

ЗНАХІДНИЙ рік-у сирот-у рік-и сиріт-Ж

ОРУДНИЙ рік-ою сирот-ою рік-ами сирот-ами

МІСЦЕВИЙ (на) ріц-і (на) сирот-і (на) рік-ах (на) сирот-ах

КЛИЧНИЙ рік-о сирот-о рік-и сирот-и

М'яка групаВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

НАЗИВНИЙ земл-я мрі-я земл-і мрі-ї

РОДОВИЙ земл-і мрі-ї земель-Ж мрій-Ж

ДАВАЛЬНИЙ земл-і мрі-ї земл-ям мрі-ям

ЗНАХІДНИЙ земл-ю мрі-ю земл-і мрі-ї

ОРУДНИЙ земл-ею мрі-єю земл-ями мрі-ями

МІСЦЕВИЙ (на) земл-і (у) мрі-ї (на) земл-ях (у) мрі-ях

КЛИЧНИЙ земл-е мрі-є земл-і мрі-ї

Мішана групаВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

НАЗИВНИЙ веж-а веж-і

РОДОВИЙ веж-і веж-Ж

ДАВАЛЬНИЙ веж-і веж-ам

ЗНАХІДНИЙ веж-у веж-і

ОРУДНИЙ веж-ею веж-ами

МІСЦЕВИЙ (на) веж-і (на) веж-ах

КЛИЧНИЙ веж-е веж-і

Уваги до відмінкових форм першої відміни

Іменник пані з закінченням -і слід розглядати як запозичення з польської мови, що не відмінюється. Проте цей іменник відомий також у формі однини паня, що є впливом інших іменників на -я; у цій формі він відмінюється за зразком іменників першої відміни. У літературній мові цей іменник може мати подвійні форми. Зрідка цей іменник зустрічається також у формі панія.

У давальному та місцевому відмінках однини іменників твердої групи кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] перед закінченням -і переходять у [з'], [ц'], [с'] : вага — ваз'і, рука — руц'і, свекруха — свекрус'і.

Паралельне закінчення -ю у кличному відмінку однини мають іменники, що належать до м'якої групи і позначають пестливі назви: бабус-ю, мамун-ю, Вал-ю, Тон-ю, Тол-ю. Воно з'явилося за аналогією до іменників другої відміни.

Іменник жіночого роду першої відміни дівчина у множині має форму, спільну з формою множини іменника четвертої відміни середнього роду дівча, і відмінюється за зразком іменників четвертої відміни.

Іменники людина, дитина, курка, гуска у множині втрачають суфікси (люди, діти, кури, гуси ) і відмінюються за зразком іменників pluralia tantum.

Особливості форм іменників родового відмінка множини.

Відбувається чергування останнього голосного основи [о] з [і] : особа — осіб, сирота — сиріт, нога — ніг.

Немає чергування найчастіше в односкладових іменниках, особливо у словах іншомовного походження (мод, норм, нот, доз), а з багатоскладових у тих, що характеризуються нерухомим наголосом (долонь, колод, розмов, нагород, установ).

Окремі іменники можуть мати подвійні форми: лоз і ліз, нор і нір, коз і кіз, голов і голів, коров і корів, панчох і панчіх.

У деяких іменниках кінцевий [е] закритого складу чергується з [і] : береза — беріз, череда — черід).

Якщо в кінці основи збігаються два приголосних звуки, то між ними з'являються голосні [о] або [е] (відбувається чергування [о],[е] з Ж).

Вставний [о] характерний для іменників з твердим кінцевим — переважно задньоязиковим — приголосним (думка — думок, жінка — жінок, казка — казок.

Вставний [е] характерний для іменнників з м'якими кінцевими приголосними (вишня — вишень, земля — земель) і для іменників з твердими сонорними (зрідка губними) приголосними основи (весна — весен, борозна — борозен, царівна — царівен).

Багато іменників, передусім іншомовного походження, не мають вставних звуків (у сполученнях сонорних , або щілинного і проривного приголосних): банд, барв, битв, бірж, бомб, букв, варт, веранд, верб, верст, вільх, жертв, карт, клятв, ламп, мавп, тайн, фарб, фірм, шахт.

Ряд іменників може мати паралельні форми зі вставним голосним і без нього: крихот (крихіт) і крихт, іскор і іскр, служеб і служб.

У родовому відмінку множини іменник сосна має форми сосон і сосен, іменник дошка - дощок.

Нетипові закінчення :

-ей мають іменники стаття (статей), сім'я (сімей), миша (мишей), свиня (свиней);

-ів мають іменники тесля (теслів), сусіда (сусідів); староста (старостів і старост), баба (бабів і баб), губа (губів і губ), легеня (легенів і легень).

У знахідному відмінку множини

• іменники, які позначають осіб, мають форму, спільну з родовим відмінком: бачу жінок, сестер, робітниць;

• для назв неживих предметів використовуються переважно форми називного відмінка: беру книжки, статті, груші;

• для назв деяких свійських тварин, комах у знахідному відмінку множини вживаються обидві форми родового і називного відмінків: пасу свиней і cвині, овець і вівці, корів і корови, кіз і кози, гусей і гуси; маю бджіл і бджоли.

В орудному відмінку множини деякі іменники під впливом іменників третьої відміни мають паралельне закінчення -ми: свинями і свиньми, сльозами і слізьми.