22.Предмет граматики.Основні граматичні поняття.

23.Лексичне і граматичне значення слів

Лексичне значення слова - це той зміст, який містить в собі слово. Ви зможете самі спробувати сформулювати значення слова і звернутися за допомогою до тлумачного словника. Так, наприклад, характеризуючи смислову складову слова "школа", можна сказати, що це "вид споруди, приміщення для навчання дітей".

Наприклад, слово "айсберг" означає "велике скупчення льоду або велику крижану брилу відірвану від льодовика". Іншого значення слово не має. Отже, воно є однозначним. А от у слова "коса" може бути кілька тлумачень. Наприклад, "коса" - це "вид зачіски" (дівоче коса), а також - "берег біля річки особливої ​​форми" (пішов купатися на косу) і, крім того, це ще й "знаряддя праці" (добре нагострити косу). Таким чином, слово "коса" є багатозначним.

Граматичне значення слова - це певний набір ознак, що дозволяють слову змінювати свою форму. Так, у дієслова - це ознаки часу, особи, числа і т.д., а у причастя - часу, теперішнього або минулого, роду, числа і відмінка.

Якщо основна складова лексичного значення укладена, як правило, в його корені, то граматичне значення слова найлегше визначати по закінченню (флексії). Наприклад, по закінченню іменника нескладно визначити його рід, відмінок або число. Так, в пропозиції "Ранок видався прохолодним, але сонячним" іменник має такі граматичні ознаки: називний відмінок, середній рід, однина, друге відмінювання. Крім цього, можна сказати, що слово є загальним іменником, неживим.

Якщо ви спробуєте визначити лексичне значення слова "ранок", то, напевно, уточніть, що цей час доби, наступне після ночі, тобто початок дня.

Якщо ви навчитеся правильно визначати лексичне і граматичне значення слів, то зможете складати красиві за виразністю і вірні з точки зору граматики та вживання синтаксичні конструкції (словосполучення і речення).

24.Категорія числа іменника

1. Поняття про категорію числа іменника

2. Засоби вираження категорії числа

3. Форми вираження категорії числа

4. Іменники, що мають форму однини і множини

5. Іменники, що вживаються тільки в однині

6. Іменники, що вживаються тільки в множині

Поняття про категорію числа

Категорія числа узагальнено відображає кількісні відношення предметів, позначуваних іменниками. Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини. Ці форми становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга - книги, стіл - столи, подія - події функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень.

У своєму типовому вираженні форми однини й множини поширюються на ті іменники, які виступають назвами обчислюваних предметів, явищ або подій. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів. Множина вказує на два, три і більше (аж до нескінченності) однорідних предметів.

За давньоруської доби існувала ще й третя форма числа в іменників - двоїна. У процесі розвитку української мови ця форма відмерла; залишки її маємо в словах очі, плечі (але тепер вона вже має значення множини).

Засоби вираження категорії числа

Граматичні ознаки категорії числа іменників характеризуються: наявністю відмінкових форм, властивих окремо для однини і множини: рік-а, рік-и і т.д. - рік-и, рік; сел-о, сел-а - сел-а, сіл; тел-я, телят-и - телят-а, телят. Морфологічними показниками у цьому випадку служать відповідні відмінкові закінчення;

відповідними синтаксичними зв'язками іменників з іншими словами в реченні: зелена трава, зеленої трави - зелені трави, зелених трав; учень працює - учні працюють;

специфічними засобами словотвору: киянин - кияни; небо - небеса; курча - курчата;

наголосом: пшениця, пшениці - пшениці; верба, верби - верби; море, моря - моря;

Форми вираження категорії числа

За наявністю форм числа іменники поділяються на три групи:

іменники, що мають форму однини і множини;

іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum);

іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum).

Іменники, що мають форму однини і множини

Найбільшу за обсягом групу становлять іменники, що вживаються як в однині, так і в множині. До цієї групи належать назви осіб, предметів, явищ, що піддаються лічбі: мати - матері; дерево - дерева; тінь - тіні. Такі іменники означають предмети, що сприймаються роздільно. Вони поєднуються з кількісними числівниками: три олівці, сім лелек.

Іноді форма однини може набувати узагальнено-збірного значення і позначати сукупність предметів: З наближеням весни день поступово стає більшим; У поліських лісах росте ялина, сосна, осика, береза, вільха.

Інколи іменники, хоч і мають множину, проте не означають двох чи більше предметів, що мисляться рздільно, наприклад: небо і небеса, час і часи та деякі інші. У цих випадках, власне, немає відмінності в значенні між одниною і множиною.

Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum)

Іменники цієї групи виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Вони могли б мати потенціально повну парадигму відмінювання, але практично для них характерна лише однина.

До singularia tantum належать такі основні групи іменників:

1. абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття сміливість, гордість, боротьба, щастя, далечінь, розвиток, любов, гнів, мудрість

2. збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле козацтво, рідня, піхота, прокуратура, деканат, комашня, колосся, листя, молодь, студентство

3. іменники, що становлять категорію речовинності молоко, масло, кисень, азот, папір, руда, солома, борошно, нафта, вода, золото, сніг, пісок, асфальт

4. власні назви людей, тварин, планет, географічні та інші поняття Наталія, Віктор, Марія, Пірат, Сірко, Київ, Полтава, Дніпро, Земля, Марс, кінотеатр "Дружба"

Іноді від названих іменнників може утворюватись форма множини, але при цьому відбувається зміщення у лексичному значенні. Зокрема через форму мнножини конкретне зачення може протиставлятися більш загальному, тоді форми множини набувають спеціалізованих значень, а саме:

1. сортів або різновидів речовин і матеріалів: мед - меди, вода - води, сталь - сталі, масло - масла;

2. різних проявів абстрактних ознак: швидкість - швидкості;

3. співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: пісок - піски, сніг - сніги, жито - жита, біль - болі;

4. однойменних осіб або предметів: Привіт вам, Петрики, Марусі, Олі, Гриці (М. Рильський);

5. номінанацій, узагальнених на основі характеристичних ознак, пов'язаних з відповідними власними назвами: Давайте нам літературу. Давайте Байронів, Шекспірів, Гете (М. Коцюбинський);

6. сукупності осіб, пов'язаних родинними стосунками: родина Королів.

Іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum)

Іменники, вживані лише у множині, також охоплюють кілька семантичних груп. Найголовнішими серед них є такі:

1. назви будівель, їх частин, споруд сіни, ворота, сходи, двері

2. назви предметів упряжі, засобів пересування шори, наритники, сани, бігуни

3. назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку граблі, вила, ваги, триноги, ночви, носилки

4. назви парних предметів і парних частин тіла окуляри, ножиці, кліщі, терези, тиски, лапки, в'язи, груди

5. назви музичних інструментів цимбали, литаври

6. назви одягу і взуття штани, труси, бриджі, бутси, панталони

7. назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування хімікалії, парфуми, помиї, дрова, вершки, дріжджі, прянощі, консерви, макарони,

8. назви залишків речовини чи матеріалу висівки, вичіски, недоїдки

9. назви відрізків часу, свят, традиційно-побутових обрядів та дій, що повторюються сутінки, будні, канікули, іменини, роковини, заручини, зажинки, обжинки, переговори, перегони

10. назви сукупності предметів зі значенням збірності надра, гроші, фінанси, джунглі, хащі, люди

11. назви ігор шахи, городки, жмурки

12. назви дій і процесів посиденьки, витребеньки, відвідини, дебати, хвастощі, пустощі

13. назви на позначення почуттів, емоцій, станів радощі, молодощі, гордощі, жалощі, веселощі, труднощі, ревнощі, скупощі, мудрощі, ластощі

14. власні географічні назви Альпи, Афіни, Суми, Черкаси, Карпати, Дарданелли

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогою контексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди.

Категорія числа є лексико-граматичною: предметність іменника виражається в різному кількісному визначенні — один із класу предметів чи багато однорідних предметів: дорога — дороги, газета — газети, гай — гаї, надія — надії, народ — народи, цивілізація — цивілізації, око — очі, озеро — озера, лоша — лошата, плем’я — племена. Число іменників вказує на кількісний вияв того, що позначається самим іменником. Форма однини вказує на один предмет, а форма множини – на будь-яку кількість предметів, починаючи з двох. Така кількісна співвіднесеність в іменниках виражається формами однини і множини. Іменників цієї групи в мові найбільше. Причому форма множини означає не механічно збільшене значення форм однини, а невизначену й узагальнену множинність. Іменники, в яких не виявляються ознаки обчислюваності, мають або лише однину, або множину. Іменники, які вживаються тільки в однині, охоплюють слова · з абстрактним значенням (мудрість, щастя, журба, смерть, істина, правда, страх), · збірні іменники (начальство, худоба, лицарство, ректорат, ганчір’я), · речовинні (сметана, вугілля, кисень, цукор, молоко, свинець, сатин), · власні назви (Полтава, Ірпінь, Балатон, Михайло, Людмила, «Літературна Україна»). Ці іменники характеризує те, що вони можуть мати форми множини з погляду граматичного, але в мовній практиці їх немає потреби уявляти в будь-якій кількості. З відповідною стилістичною настановою їх зрідка використовують поети, прозаїки й журналісти: «Коло мого двору дві тополі. Коло твого двору дві журби» (пісня). .