1. Характерні відмінності клітинної будови прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Ключові відмінності органел та органоїдів клітин мікроорганізмів.

Існує дві ступені організації клітини: прокаріоти і еукаріоти.

Вищі протисти (еукаріоти) - клітини, що мають відокремлене ядро і великі рибосоми; нижчі протисти (прокаріоти) - доядерні організми, в клітинах яких немає відокремленого ядра, рибосоми дрібні й розсіяні в цитоплазмі, у більшості випадків також без будь-яких інших мембранних органел та одноклітинні, але є виключення.

Розмір клітини еукаріот(до 40мкм) значно більший ніж у прокаріот(0,5-5мкм), а обєм у 1000-10 000 разів більший від прокаріот. Форма.Прокаріоти – одноклітинні, а еукаріоти – одно- і багатоклітинні.Генетичний матеріал.У прокаріот кільцева ДНК знаходиться у цитоплазмі і нічим не захищена. Ядра не має, ядерця також. У еукаріотів є оформлене ядро, лінійні молекули ДНК звязані з білками та РНК і утворюють рибосоми. Всередині ядра знаходиться ядерце. Синтез білка у прокаріот відбувається у 70S – рибосомах та характеризуэться чутливістю до антибіотиків. У еукаріот у 80S-рибосомах. Джгутики у прокаріот прості (мікротрубочки відсутні). Діаметр - 20 нм. У еукаріот складні з розташуванням мікротрубочок. Діаметр - 200 нм.Поділ клітини.Прокаріоти-прямий(амітоз), у еукаріот-непрямий(мітоз). Дихання.Прокаріоти.Якщо є аеробне дихання, то цей процес відбувається в дихальних (цитоплазматичних) мембранах, а спеціальної органели для даного процесу немає.Еукаріоти. Аеробне дихання відбувається в мітохондріях Органели. Прокаріоти іх мають мало, жодна з яких не має оболонки(подвійної мембрани). Еукаріоти мають велику кількість, деякі оточені двоклітинною мембраною(ядро, мітохондрії), велика кількість одноклітнною(лізосоми, апарат Кольджі, ендоплазматична сітка). У прокаріотів клітинний центр, ендоплазматична сітка, мітохондрії, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі відсутні, у еукаріотів є.

2. Основні типи співіснування мікроорганізмів та приклади їх використання у виробництві і зберіганні харчових продуктів.

Симбіоз – взаємокорисне співіснування організмів різних видів. Вони разом розвиваються краще ніж окремо. У кефірних зернах одночасно живуть молочнокислі бактерії та дріжджі.

Синергізм – підсилення фізіологічних функцій мікроорганізмів при сумісному розвитку. Вітаміни, що синтезуються дріжджами, стимулюють розвиток молочнокислих бактерій, а молочна кислота створює сприятливе середовище для розвитку дріжджів.

Сателізм – співіснування мікроорганізмів, коли один із них стимулює розвиток іншого. Дріжджі і сарцини продукують вітаміни, амінокислоти чим стимулюють розвиток більш вимогливих до поживних речовин бактерій.

Вірогенія – взаємовідносини деяких бактерій, дріжджів і простіших з вірусами.

Метабіоз – взаємовідносини, при яких у результаті життєдіяльності одних мікроорганізмів створюються умови для розвитку інших. Дріжджі, зброджуючи цукор в етиловий спирт, створюють умови для розвитку оцтовокислих бактерій, а оцтову кислоту, що вони утворюють, використовують плісеневі гриби, окиснюючи її до вуглекислого газу і води.

Паразитизм – взаємовідносини при яких сумісне існування приносить одному користь, а іншому - шкоду, яка часом призводить до загибелі . Паразитами є збудники інфекційних хвороб людей і тварин, бактеріофаги.

Хижацтво – позаклітинний паразитизм, деякі мікроорганізми поглинають клітини інших видів і використовують іх як поживний матеріл. Мікроорганізми-хижаки зустрічаються серед бактерій, грибів, простіших, що живуть у прісних водоймах і мулах.

Антагонізм – взаємини, при яких один вид мікроорганізмів несприятливо впливає на інші, послаблює або повністю припиняє іх ріст і розвиток чи викликає іх загибель. Молочнокислі бактерії послаблюють розвиток гнильних мікробів.

Конкуренція – конкурентоспроможні види мікроорганізмів швидко споживають із середовища різні види поживних речовин. У технологічних процесах між промисловими чистими культурами та інфікуючою мікрофлорою.