5. Предмет бо та головні його об’єкти

Предметом (що обліковується) бухгалтерського обліку є майно підприємства яке представлене засобами та зобов’язаннями, рух цього майна при здійсненні господарських операцій під час виконання господарських процесів: заготівлі (придбання), виробництва та реалізації продукції

6. Класифікація господарських засобів за їх складом, розміщенням і використанням.

Для здійснення господарської діяльності підприємство володіє майном, тобто певними засобами, які надходять за рахунок різноманітних джерел.

До основних засобів відносять предмети, термін корисного використання яких більше одного року. Характерною особливістю є довготривала їх участь у процесі виробництва та постійний перенос вартості на собівартість виготовленої продукції у вигляді амортизаційних відрахувань.

До нематеріальних активів відносять цінності, які не мають фізичної форми, але приносять доход підприємству. Це є права користування землею, іншими природними ресурсами, патенти, ліцензії, товарні знаки, ноу-хау, програмне забезпечення тощо.

До довгострокових фінансових інвестицій відносять вкладення підприємств в акції, облігації, векселі тощо які будуть приносити доходи терміном більше дванадцяти місяців з дати балансу.

До незавершеного капітального будівництва на дату балансу відносять суми фактичних витрат, пов’язаних з будівництвом основних засобів, у тому числі обладнання для монтажу.

Поточні (оборотні) активи – призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

До виробничих запасів відносять сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі, паливо, МШП – малоцінні швидкозношувані предмети, термін використання яких менше одного року (інструменти, приладдя, спецодяг, торговельний інвентар, запчастини), незавершене виробництво, готову продукцію, товари.

Грошові кошти підприємств можуть бути у касі – готівка, а також на рахунках в банку у національній та іноземній валюті (поточні та інші рахунки) і депозити.

Дебіторська заборгованість – заборгованість даному підприємству інших підприємств, організацій або окремих осіб: покупців, орендарів, працівників підприємства тощо.

Витрати майбутніх періодів – до них відносять витрати, які здійснені в даному звітному періоді, але відносяться до фінансових результатів у наступних періодах (плата за оренду, передплата періодичних видань тощо).

Поточні фінансові інвестиції – активи, якими володіє підприємство і строк погашення яких не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року.

Таким чином, активи підприємства представлені економічними ресурсами, без яких неможлива діяльність підприємства.

Все майно підприємства придбавається з різних джерел – рис. 2.5: власних і позикових.

7. Класифікація джерел формування господарських засобів

Власні джерела:

Статутний капітал – це сукупність внесків учасників (у грошовій оцінці) в майно підприємства для забезпечення його діяльності. Речовим змістом статутного капіталу при його формуванні є грошові і матеріальні ресурси, якими розплачуються власники.

Пайовий капітал – виконує функції аналогічні статутному капіталові, створюється за рахунок пайових внесків членів кооперативу або інших товариств (споживчі товариства, житлово-будівельні тощо).

Додатковий капітал – створюється в процесі діяльності підприємства: за рахунок дооцінки активів, вартості безоплатно отриманого майна від підприємств чи окремих осіб.

Резервний капітал – сума резервів, створених за рахунок прибутку підприємства з метою усунення в майбутньому тимчасових фінансових ускладнень в розмірах, встановлених законодавчо та установчих документів.

Нерозподілений прибуток – сума чистого прибутку, який залишається в обігу підприємства після сплати до бюджету податків, та розподілу відповідної суми прибутку між власниками підприємства.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів – джерело коштів, призначених для покриття передбачених в майбутньому витрат і платежів (виплати відпусток, пенсійне забезпечення).

Цільове фінансування та цільові надходження – джерела коштів, що створюються на підприємствах за рахунок бюджетних асигнувань.

Доходи майбутніх періодів – це джерело коштів отриманих в звітному періоді, але які відносяться до фінансових результаті майбутніх періодів.

Позикові джерела

Зобов’язання можуть виникати у підприємства по розрахункам. Заборгованість підприємства по розрахункам іншим підприємствам, організаціям або окремим особам називається кредиторською заборгованістю.

До довгострокових зобов’язань відносять довгострокові кредити банків – заборгованість підприємств банку по отриманому кредиту, термін погашення якого більше року. Також до цього виду зобов’язань відносять заборгованість по фінансовій оренді, довгостроковим векселям тощо.

До поточних зобов’язань (до одного року) відносять: короткострокові кредити банку, кредиторську заборгованість постачальникам за отримані матеріальні цінності, заборгованість бюджету за податками, заборгованість працівникам по зарплаті, органам соціального страхування по нарахуванням, що підлягають сплаті тощо.