МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кафедра реклами та зв’язків з громадськістю

ПОНЯТТЯ ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ. ЇЇ СКЛАДОВІ

Реферат із дисципліни «Вступ до спеціальності»

Виконала: студентка 1 курсу, групи ВСРб 1-12-4.0д,

спеціальність «Видавнича справа та редагування»

Гуманітарного інституту

Свізєвої Інни Олександрівни

Перевірила: Тишкевич К. І.

Київ – 2012

ЗМІСТ

1. ВСТУП 3

2. ПОНЯТТЯ ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ 4

3. ПРОЦЕС ПУБЛІКАЦІЇ 5

4. СКЛАДОВІ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ 7

5. МЕТА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ 7

6. ФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ 8

7. ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ 9

8. СУБ'ЄКТИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ 10

9. ВИДАВНИЦТВА, ВИДАВНИЧІ ОРГАНІЗАЦІЇ 11

10. ОБ'ЄКТ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ 12

11. КНИЖКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ 13

12. ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ 14

13. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ 16

14. ПРОСВІТНИЦЬКА СКЛАДОВА У ВИДАВНИЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА… 17

15. ВИСНОВКИ 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 26

1. ВСТУП

Чи потрібна людині інформація?

Уже від самого початку свого існування людина приречена постійно отримувати й опрацьовувати інформацію — образи відображуваного світу. Припинити довільно доступ інформації до себе людина не здатна, навіть під час сну, і тільки деякі канали отримання інформації все ж можна блокувати (наприклад, канал зорового аналізатора). Тут ми не беремо до уваги ті випадки, коли ці канали блокують медичними чи хімічними засобами (наприклад, больові аналізатори блокують хімічними препаратами під час хірургічних втручань). Таким чином, більшість каналів у людини постійно відкрита для отримання інформації (звичайно, з більшою чи меншою пропускною здатністю).

Але чи потрібна людині інформація взагалі?

Щоби відповісти на це запитання, дослідники проводили такі експерименти. Людей (за їх згодою) поміщали в спеціально обладнані темні приміщення (кімнати, печери), куди не надходила жодна інформація. Піддослідні мали можливість нормально харчуватися і спостерігати за собою. Крім того, за ними спостерігали й ззовні. Приблизно за місяць піддослідні починали спотворено сприймати дійсність: час, просторову форму приміщення, чули звуки, яких насправді не було, тобто у них починалися галюцинації. Мозок сам починав генерувати інформацію, якої йому бракувало. Пізніше в піддослідних з'являлися ознаки деградації особистості. Ймовірно, коли б такі експерименти вчасно не припиняли, то піддослідні втратили б своє соціальне начало як homo sapiens. У літературі описують випадки, коли після травм, які блокували всі органи чуття, люди впадали у сон. Описані результати дають усі необхідні й достатні підстави для незаперечного твердження: без отримання й опрацювання інформації людина існувати не може, а тому отримання й опрацювання інформації — це спосіб існування людини.

Цей висновок дає змогу, користуючись певною аналогією, сказати, що інформація потрібна людині так само, як і "хліб наш насущний". При цьому надходження і першого (духовного, інформаційного), і другого (біологічного) видів "хліба насущного" повинно відбуватися і регулярно, і дозовано. Мимоволі стає по-новому зрозумілим вигук древніх: "Хліба і видовищ!", який часто лунав на трибунах античних амфітеатрів.

У суспільстві інформацію людям (реципієнтам) передають засоби масової інформації (ЗМІ) (газетні, журнальні та книжкові видавництва, радіо й телебачення), а також різні видавничі та інші організації. До моменту передачі ЗМІ опрацьовують її на цілому ряді етапів публікування.

2. Поняття про видавничу справу

Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Традиційно термін видавнича справа відноситься до поширення друкованих творів, таких як книги і газети. З появою цифрових інформаційних систем та Інтернету, обсяг поняття «видавнича справа» розширений за рахунок включення електронних ресурсів, таких, як електронні версії книг і періодичних видань, а також вебсайти, блоги, ігри тощо.

3. Процес публікації

Видавнича справа включає в себе: розробку, придбання прав, редагування, графічний дизайн, виробництво (друк і його електронні еквіваленти), а також маркетинг і розповсюдження газет, журналів, книг, літературних творів, музичних творів, програмного забезпечення та інших робіт, що стосуються інформації , в тому числі на електронних носіях. Для початку процесу публікації твору автори часто відправляють видавцеві лист із запитом або пропозицією. В основному так чинять автори, які раніше не публікувалися, і їх рукописи проходять через редакторів, які відбирають для передачі до редакції рукописи достатньої якості, або потенційно здатні принести дохід. Відомих авторів часто представляє літературний агент, який займається роботою з видавцями та укладенням контрактів.

Після того, як робота прийнята, редактори ведуть переговори про купівлю прав інтелектуальної власності, та погоджують ставки роялті (періодичні виплати, належні власнику авторських прав за кожну публікацію, публічне відтворення або інше використання його твору).

Автори традиційних друкованих матеріалів передають видавцю ексклюзивні права інтелектуальної власності для розповсюдження твору на певній території, тобто в країнах, де планується поширення, і де може бути здійснено захист авторських прав.

У випадку з книгами, видавець і письменник повинні також домовитися про формати видання для публікації – у м’якій обкладинці або палітурці буде випускатися книга і т.д.

Прийнявши рішення про географію розповсюдження і про формат книги, сторони повинні домовитися про ставку роялті. Це не просто, тому що видавець повинен оцінювати потенціал продажів на кожному ринку, баланс між запланованим прибутком і витратами виробництва. Роялті, як правило, становить приблизно 10-12% від рекомендованої роздрібної ціни видання.

Авансовий платіж автору становить, як правило, 1 / 3 від роялті з першого тиражу видання. Наприклад, якщо книга накладом в 5000 екземплярів буде продаватися за 14,95 $, і автор отримує 10% відрахувань, загальна сума, що виплачується авторові, якщо всі копії будуть продані, становить  7475 $. Аванс в даному випадку буде приблизно 2490 доларів США. Сума авансового платежу значно варіюється: відомі автори користуються більш пільговими умовами.

Як тільки врегульовані безпосередні правові, комерційні і технічні питання, автору може бути запропоновано внести невеликі зміни в книгу, для підвищення якості роботи. Правки також можуть зробити редактори видавництва, щоб робота більш відповідала стилю і граматичним вимогам конкретного ринку.

Всі правки узгоджуються автором, і коли складений остаточний текст, починається додрукарська підготовка книги. У неї входять коректура, верстка, підготовка макету сторінки, ілюстрування, виробництво негативів, таблички з негативів, і т.д. Останні 20 років більшість цих процесів комп’ютеризовані.

Видавець, як правило, контролює рекламні та маркетингові аспекти діяльності, але різні аспекти виробничої діяльності можуть бути передані підрядникам. У невеликих видавництвах редагування, коректура та верстка часто передається фрілансерам (представники «вільних професій», що працюють самостійно).

Книговидання не є підприємством з вертикальною інтеграцією, у видавництв рідко є власні друкарні, хоча часто власні друкарні є в газет та журналів. Як правило, до друку залучаються сторонні друкарні, а віддруковані тиражі видавництво реалізує через дистриб’юторів, які зберігають і поширюють продукцію.