4. Принципи надання назв осадовим формаціям

Назву дають за переваж літологіч компонент- піщано-глиниста формація, вапняковиста.

Також вказ на умови утвор формації- морська. Назва за другорядним членом- лагунна соленосна. Назва, яка пов*язана з певними особливостями порід- фліш, моласа.

Основні фактори, які визначають будову осадової формац:

1. загал характер тектоніч режиму області нагромадження і розмиву( вплив на склад порід, вплив на породні різновиди, на розмір)

2. клімат умови(Т, вологість, розподіл сезонних циклів)

3. позиції області нагромадження відносно океанів

4. склад порід і їх характер звітрювання

5. інтенсивність і характер вулканізму в області зносу

Чергування порід в складі формац залежить від 1,3,5, тобто від співвідношу швидк підняття в області зносу і швидкості опускання в області руйнування . можуть відігравати роль додаткові фактори, як правило період постачання внаслідок каламутних потоків.

5. Підходи до класифікації осадових формацій

Класифікацій є багато так як різні вчені при класифік використ різні ознаки і це заважало для створення єдиної класифікації. У більшість випадках в основу виділення осад формац використовув наступні ознаки: 1. наявність характерних к. копалин- такий підхід виділяв:-соленосні, - вугленосні, -сірконосні, -золотоносні та інші.

2. літолог склад основних формацієутворювальних порід, у зв*язку з чим виділ: - карбонатну, -пісков-глинисту та інші.

3. враховуючи тектонічні режими: -платф, -геосинк, -орог формації.

4. палеогеографічні умови осадження (клімат і фаціал умови):-гумідн форм, -льодовикова, -аридна, -морська, -континентальна.

Окрім цих ознак часто допускають змішаний принцип(невдалі класифікац схеми). Багато вчених утвор свої класифікації:Страхов, Хаїн, Білоусов.

Швацький писав, що будь-яка натуральна класифікац має ґрунтування на парагенетичній основі найбільших таксономічних одиницях. На його думку узагальнений розподіл формац можна зробити на тектоніч, геотектонік основі і тому виділив 3 основні групи формацій:-платформова;

-геосинклінальна складних областей

-крайових та передових прогинів, або ерогенна формація.

Такий поділ можна вважати природнім тому що він передбачав знаходження у природі. Ця к-ія була доповнена Краскіним. Швацький на основі парагенетичних ознак утворив різні геоструктури- зв*язок структур і формацій.

6. Загальні риси геосинклінальних областей.

Геосинклыналь-це зони, де найбільш енергетично проявлені ендогенні процеси і в геосинкліналях здійснено найскладніше перетворення будови складу земної кори. Для цих областей характерне внутрішнє контрасне розчленування на прогини і підняття,причому із значним градієнтом вертикальних рухів, вони перевищують градієнт рухів на на платформах на 2-3 порядка і контрастність в рухів земної кори підкреслюються тим, що підняття і прогини розмежовують глибинні розломи. Основою циклу геосинкліналі є одне велике коливання земної кори спочатку вниз а потім вверх, ось це коливання ускладнює коливання 2-го і 3-го порядку.

Всі внутрішні підняття, прогини шумуючись з основного загального коливання змінює свою роль. На початку циклу преважно прогинання, хоча є відносне підняття. Прогини поглиблюються і розширюються, а друга половина загального циклу на перший план виходить підняття 2-го порядку, які в свою чергу розширюються за рахунок прогинів і переходять від 1-го етапу до 2-го-називають інверсією геотектонічного режиму. Під час інверсії значне підняття і прогинання однакове.

В Кінці геосинкліналі як правило виходять на денну поверхню осуш і на місці геосинкл утвор гори. Як правило цей етап завершується геосиклін етап певною територією і наступає ерогенний режим. Ерогенний режим є завершенням геосинкліналі, але ерогенний режим може відновитися знову через певний час і може відбутися в іншому місці, де нема геосинкліналі і кожен з цих етапів: прогинання, підняття характеризуються певним набором формацій.