9.1.2. Інші напрями досліджень.

Йдучи за теорією Г. Лассвелла та його послідовників, дослідники розгор-тають свої дослідження в рамках контрольного аналізу, для вивчення пове-дінки й професійної діяльності комунікантів. Оскільки майже всі технології масової комунікації вибудовуються на ідеї впливу на маси, виробничо-тех-нологічне питання є одним із основних для дослідження. Тобто комунікацій-ні технології необхідно вивчати й розробляти. Зважаючи на думку З Фрейда, що навіювання є основним фактором життя людини, варто говорити про су-гестивну складову масовокомунікаційних технологій.

Масова комунікація як суспільно-культурна діяльність включає дії мовців (комунікантів), а також дії мас (комунікатів). Очевидним є те, що контакт між комунікаторами опосередкований засобами масової комунікації, які функціонують у системі масової комунікації для забезпечення впливу кому-нікантів на комунікатів.

Є цікава думка в О. В. Зернецької про специфічну природу масової кому-нікації. Природа її — у виробництві інформації за допомогою найновітні-ших технічних засобів, яке спричинене передусім середовищем поширення та функціонування цінностей, моделей поведінки для мас, уособленим, зок-рема, в масовій культурі.

Частина третя 229

Важливим з точки зору науки про масову комунікацію є проведення кон-тент-аналізу продуктів масового спілкування для розуміння того, які знан-ня та конотації закладаються авторами в інформаційні продукти і яких ре-зультатів впливу на масову аудиторію можна очікувати. Проте ці результати мають лише прогностичний характер, оскільки реальні результати можна досліджувати тільки в рамках ефект-аналізу (аналізу ефектів, справлених на аудиторію).

Ефект-аналіз найбільш успішна масовокомунікаційна дисципліна. Резуль-татам спілкування присвячено багато досліджень, зокрема, пов’язаних з вив-ченням впливу медіанасилля, медіатворів з відвертим сексуальним змістом, медіапродукції, що викликає страх та тривогу. Вивчається вплив медіа на здоров’я. Досліджуються новини, реклама, розважальні медіатвори, інфор-маційні кампанії в плані викликання медіаефектів.

Особлива увага в дослідженнях масової комунікації приділяється масовій аудиторії. Ця дисципліна називається аналіз аудиторії. В останній час до-сліджуються ті зміни, які відбуваються з аудиторією під впливом інтернету. Електронні ЗМК, “підтримуючи в людині ілюзію інтерсуб’єктності, уніка-льних особистісних відношень з джерелом інформації, при цьому все більше втягуючи її в процес масотворення. Людина стає елементом натовпу, як кажуть, не виходячи з дому. Самотність у натовпі — центральна проблема екзистенційно-гуманістичної філософії ХХ століття — набуває свого ново-го звучання: відчуття натовпу в самотності. Найтривожніше при цьому те, що відчуття втрати внутрішньої цілісності і самоідентичності перес-тає сприйматися людьми як щось ненормальне, неприродне”.— зауважують автори монографії “Аналітика, експертиза, прогнозування” (Макаренко Є. А., Рижков М. М., Ожеван М. А. та ін.— К.: Наша культура і наука, 2003. С. 171).

У цьому зв’язку зауважимо різницю у розумінні маси як об’єкта і суб’єк-та впливу. З точки зору розуміння масового спілкування як процесу впливу на масу, вона є об’єктом спілкування, тобто таким суспільним утворенням, яке є пасивним, статичним і піддається повністю й одно-значно впливові з боку мовця. Маса-суб’єкт, навпаки, є активним учас-ником процесу спілкування, піддається не прямому, а опосередковано-му впливові і розглядається як динамічне утворення, що постійно змі-нюється, певним чином актуалізується через постійну активність чле-нів маси. При цьому треба розрізняти такі речі: маса-об’єкт спілкування, маса-суб’єкт спілкування і суб’єктно-об’єктний та суб’єктно-суб’єктний під-ходи до розуміння процесу масового спілкування і відповідно маси.

Те, чим є маса під час комунікації — об’єктом чи суб’єктом,— залежить від багатьох чинників. Мовець завжди хоче бачити масу об’єктом — пасив-ною аудиторією, слухняною, яка легко піддається впливові. У той же час ма-

230 Частина третя

са теж прагне до пасивності, до керівництва нею самою збоку, кимось — во-жаком, лідером. Але безперечно, маса не є постійно пасивною, її об’єктно-суб’єктна роль може змінюватися залежно від ситуації, стану маси, історич-ного періоду тощо. Отже, маса може бути і як об’єктом, так і суб’єктом спіл-кування.

Ці та інші питання досліджують фахівці з масового спілкування, прокла-даючи дорогу новій науці — теорії масового спілкування, або масовій кому-нікології.

9.2. Методи досліджень масової комунікації.

Цей розділ написано за книгою В. В. Різуна та Т. В. Скотникової “Методи наукових досліджень у журналістикознавстві” (К.: Преса України, 2007).

Наукові знання передбачають доказове пояснення фактів, їх осмислення у системі понять певної науки. При цьому особиста переконаність дослідника, його віра, ідеологія, емоції й навіть так званий „здоровий глузд” у науці до-казами не вважаються. Існують критерії науковості знань — це правила, за якими оцінюється відповідність (невідповідність) отриманих знань стандар-там наукового знання. До критеріїв науковості знань належать: об’єктив-ність, доказовість, раціональність, методичність, системність. Специфі-ка наукової діяльності передбачає:

•

відповідність отриманих результатів дослідження критеріям науковості;

•

усталену структуру наукового твору (дисертації, статті, доповіді тощо);

•

науковий стиль викладу.

У науці вагомими аргументами вважаються лише такі дані, які отримано за відповідними правилами і з дотриманням відповідних процедур. Тільки такі дані надають науковому дослідженню переконливості й доказовості.

Відомо, що певну теорію можна вважати науковою, якщо вона:

•

описує певну групу явищ матеріального чи духовного світу (тобто від-дзеркалює досліджувані явища у статиці);

•

розкриває закономірності функціонування цих явищ (тобто описує дослі-джувані явища в динаміці);

•

передбачає результати такого функціонування (тобто здатна більш-менш точно спрогнозувати подальший розвиток досліджуваних явищ).