126 Частина перша

Поступ людства в пізнанні самого себе і своїх процесів зупинити не мож-ливо. Примусова, диктаторська зупинка людства матиме такі ж жахливі на-слідки, як і, скажімо, зомбування мас. Людству нічого більше не залишаєть-ся, ніж скеровувати свою розумову енергію у правильне русло, хоч межа між “правильним” і “неправильним” настільки хистка, що її неможливо зав-жди правильно провести.

В усі часи комунікація як вплив людини на людину залишиться і на рівні поведінки, зокрема, у побутових ситуаціях, простих ситуаціях мовлення, і на творчо-діяльнісному рівні, коли, наприклад, учитель готується до уроку, лектор до виступу й прогнозує реакцію аудиторії. Але ніхто не заборонить людству розглядати комунікацію і на виробничо-діяльнісному рівні. Інша річ, на що має бути спрямована така комунікація. Це вже залежить від вихо-вання, культури тих, хто розглядає комунікацію як працю, спрямовану на перетворення мас з одного стану в інший. А хіба комунікація, включена у сферу педагогічної діяльності, не є позитивним фактором у формуванні мо-лодшого покоління? Хіба такої комунікації треба боятися? Не можна допус-кати культової комунікації, яку пережив колишній Радянський Союз, фа-шистсько-гебельсівської пропаганди, якої зазнала Німеччина. Треба на сто-рожі слова й дій ставити честь і совість, мудрість і далекоглядність, щоб уникати спілкування як форми духовного рабства і закабалення, розробленої у царстві темних сил і застосованої до людей за шкідливими технологіями.

Проте необхідно зауважити, що якого б рівня індустріалізації не зазнава-ла масова комунікація, в своїй основі вона залишиться творчим процесом, так як залишається творчістю спів, танці, архітектура незважаючи на існу-вання, наприклад, шоу-бізнесу. Тобто в середовищі масовокомунікаційної індустрії все одно буде словесно-зображальна творчість як обов’язковий складник масового спілкування.

3.4. Масовокомунікаційна індустрія як комунікант.

3.4.1. Структура і функції ЗМК в системі управління масовою кому-нікацією.

На думку відомого українського комуніколога О. В. Зернецької, природа масової комунікації полягає у виробництві інформації за допомогою найно-вітніших технічних засобів, яке спричинене передусім середовищем поши-рення та функціонування цінностей, моделей поведінки для мас, уособле-ним, зокрема, в масовій культурі. Іншими словами, виробничий підхід до масової комунікації був зумовлений самою природою масової комунікації та переходом людства на рівень побудови індустріального суспільства.

Таким чином, залишаючись процесом встановлення і підтримання кон-тактів у суспільстві, процесом його консолідації, масова комунікація сьогод-ні — це:

1)

виробництво інформації як продукції;

2)

використання технічних засобів для виробництва інформації;

3)

масова культура (масові цінності, типові для мас моделі поведінки), яка обумовлює цілі виробництва інформаційної продукції, її призна-чення;

4)

специфічне суспільне середовище, для якого властива масова культу-ра і яке є замовником та споживачем інформаційної продукції.

Окрім всього, масова комунікація постійно в умовах індустріалізації пе-редбачає фахове її використання та управління нею. Як кажуть англійці: уряд має працювати ефективно, але й люди повинні бути переконані, що він працює саме так!

У цій фразі приховано глибокий зміст управління комунікацією, яке здій-снюють різні суспільні інститути, в тому числі й влада.

Річард Ніксон у свій час говорив, що успіх президентства залежить від уміння маніпулювати пресою, але про це не повинні знати журналісти.

Проте в демократичних суспільствах медіа намагаються самостійно вести інформаційну політику, самотужки впливати на суспільну думку, а не бути знаряддям в руках інших, зокрема політиків. Тобто медіа самі набувають владних повноважень по відношенню до своєї аудиторії і стають четвертою владою — самодостатніми, незалежними, що мають свою позицію.

Мас-медіа в системі управління масовою комунікацією. Мас-медіа, стаючи четвертою владою, по суті виробивши надпартійне й надполітичне позиціювання, навіть надсуспільне, перетворюється на інформаційну еліту, яка фактично є інформаційною владою в суспільстві, веде певну інформа-ційну політику, сповідує вироблені своїм середовищем принципи.

Що значить четверта влада? Це повна соціальна відповідальність, необ-межений вплив на суспільну думку. За таких умов журналісти повинні бути гуманними, толерантними, відповідальними, чесними.

Проте на різних етапах суспільного розвитку відбувалися і будуть відбу-ватися різні метаморфози з суспільними інститутами на терені інформацій-ної діяльності. Можна констатувати зрощення партійно-владно-редакційних структур, можна говорити про повне зневладнення (незалежність від влади) редакційної діяльності й про набуття редакціями власних владних ознак по відношенню до суспільства.

Основна проблема сьогодення у сфері масової комунікації все ж — це стосунки медіа, влади і суспільства на етапі його демократичної розбудови і в контексті загальнолюдських демократичних цінностей. Намагання демо-кратизувати медіа і журналістику є спробою позитивною, але при цьому не-

Частина перша 127