84 Частина перша

необхідна, бо вона руйнує стару масову культуру, свідомість та психологію, що трималася на ідеї колективізму та братерства. У той же час для західного світу, індивідуалізованого, масова свідомість якого вже обтяжена ідеєю ін-дивідуальної свободи, благодатною є ідея громадянського суспільства, ідея, якою радянські народи хворіли майже 70 років.

У цій ситуації залишається лише пожартувати словами російського гумо-риста М. Жванецького, який сказав: що з людиною не роби, а вона настійно повзе на цвинтар. Так і з ЗМК, що з ними не роби, як їх не облагороджуй, все одно не вдасться уникнути законів існування маси, масової комунікації, масової психології. За таких умов найщиріші, найдемократичніші принципи журналістики в результаті можуть постати найвишуканішими, найуродливі-шими формами сугестії (навіювання) — формами маніпуляції свідомістю мас. Тому відверта щодо своїх позицій і методів журналістика є найбільш довірливою і найбільш доступною та зрозумілою системою впливу. У цьому зв’язку відверта пропагандистська радянська журналістика — то можуть бу-ти лише ягідки у порівнянні з можливою вишуканою щодо прихованої мані-пулятивності вільною й незалежною пресою.

2.1.7. Натовп і публіка.

З погляду теорії масової комунікації та функціонування ЗМК найбільший інтерес для нас становлять ті маси, які прийнято називати публікою (зібра-ною і незібраною). Відмінність публіки, скажімо, від натовпу очевидна. За визначенням Ю. Шерковини, натовп — це насамперед “контактна, зовні не організована спільнота, яка відрізняється високим ступенем конформізму індивідів, що її складають і які діють надзвичайно емоційно та одностайно (виділення наше.— В. Р.)” (Социальная психология. Краткий очерк / Под ред. Г. П. Предвечного и Ю. А. Шерковина.— М.: Политиздат, 1975). Конта-ктність членів маси, безпосередня активна участь людей у масових акціях — обов’язкова вимога до натовпу.

Виділяють чотири основні типи натовпу:

1)

випадковий натовп (як приклад, натовп на вулиці, де трапилася приго-да);

2)

експресивний натовп (сукупність людей, що виражають радість або горе, гнів або протест);

3)

конвенційний натовп (нагадує зібрану публіку на спортивних змаган-нях, політичних мітингах; керується у своїй поведінці певними прави-лами, нормами);

4)

діючий натовп (агресивний, панічний, здирницький, повстанський).

Від натовпу публіка відрізняється, якщо так можна сказати, більшою інте-лігентністю, відносною раціональністю, толерантністю, певним спокоєм, зо-

внішньою пасивністю. Але ці ознаки легко втрачаються під упливом емоцій-ного збудження, афекту і, скажімо, зібрана публіка на мітингу, зборах швид-ко трансформується в натовп.

Зібрана публіка, як зрештою й натовп, може бути об’єктом впливу ЗМК (збір біля радіоприймача, телевізора, у кінотеатрі і т. д.). Вона, як і натовп в окремих випадках, може виводитися засобами масової інформації на вулиці, мітинги, збори. Після зовнішнього, фізичного об’єднання в одному примі-щенні під дією впливу на всіх одних і тих самих стимулів, наприклад ЗМІ, серед публіки, вважає Д. В. Ольшанський, утворюються певні подібні або загальні реакції, переживання або стійкі орієнтації. Ця публіка швидко усві-домлює свої настрої, що підсилює враження. До зібраної публіки входять люди, які не тільки мають подібні емоційні переживання, а й просто цікавля-ться одним і тим самим предметом. Це породжує певний раціональний ком-понент, що нівелює надмірні емоції. Окрім загальних емоцій, зібрана публі-ка відрізняється подібністю установок, орієнтацій і готовністю до певного типу дій.

За визначенням Я. Щепанського, “зібрана публіка — це гуртування пев-ної кількості людей, які відчувають подібне очікування певних переживань або цікавляться одним і тим же предметом. Ця загальна зацікавленість і поляризація установок навколо одного й того самого предмета або однієї й тієї само події — основа її відокремлення. Наступною рисою є готовність реагувати певним чином. Ця подібність установок, орієнтацій і готовність діяти — основа об’єднання публіки (виділення наше.— В. Р.)” (Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии.— М.: Прогресс, 1969). Звертаємо увагу на ознаку “готовність”, що принципово відрізняє публіку від натовпу. Натовп завжди діє певним чином, публіка лише готова до дії.

Найбільш цікавою з погляду масової комунікації та журналістики є незіб-рана публіка. Це та публіка, про яку Г. Тард писав як про особливий, штуч-ний натовп, що виникає під упливом мас-медіа, це видозмінений натовп, ко-ли “замість людей,— пишуть М. Н. Корнєв і В. М. Фомічова, аналізуючи те-орію Тарда,— які зібрані на одному просторі в один і той же час, з'являю-ться розсіяні індивіди, що стають об'єктами впливу мас-медіа. Іншими словами, замість натовпу з'являється публіка. Тард каже, що засоби кому-нікації зробили некорисним зібрання людей, де вони мали можливість інфор-мувати, а також наслідувати одне одного. Мас-медіа проникають до кож-ного дому, впливають на кожного окремого індивіда та перетворюють йо-го на члена певної маси (публіки) - читачів, слухачів, глядачів. Тард заува-жує, що не дивлячись на те, що всі індивіди знаходяться у себе вдома окре-мо, вони все одно існують разом. При всій своїй несхожості вони є подібни-ми один до одного. Тобто розвиток засобів масової інформації замінює на-товп природний на натовп штучний. При цьому цей штучний натовп збері-

Частина перша 85