Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
Трудове право - це сукупність правових норм, які регулюють трудові правовідносини працівників всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
Предмет правового регулювання трудового права України
Це - суспільні трудові відносини, що виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по матеріальному забезпеченню працівників у випадку тимчасової або постійної втрати працездатності, безпосередні трудові відносини між працівником і роботодавцем.
Порядок виникнення, зміни і припинення трудових відносин працівників, міру їх праці і міру винагороди за працю, основи внутрішнього трудового розпорядку підприємств, правил охорони праці, порядок розгляду трудових спорів і укладання колективних договорів.
Метод правового регулювання трудового права
Визначається нормативним регулюванням трудових відносин, особливим режимом виконання взаємних обов'язків з підпорядкуванням працівника роботодавцю в процесі застосування праці, поєднанням централізованого та локального порядку встановлення правових норм, участю профспілок та трудових колективів у їх прийнятті та контролі за дотриманням трудового законодавства.
1) державно-нормативний метод виражається в тому, що держава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів, що спрямовані на здійснення всієї системи державного управління суспільством.
2) колективно-договірний (локальний) - проявляється у формі колективного договору, що вміщує основні положення з питань праці і заробітної плати, робочого часу, часу відпочинку, охорони праці, що розроблені власником або уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом або уповноваженим трудовим колективом-органом у межах наданих йому повноважень.
Функції трудового права - напрям правового впливу на суспільні відносини, що визначає службове призначення права в житті суспільства.
1. Економічна функція трудового права впливає на економічні відносини шляхом встановлення міри праці та міри споживання, стимулювання матеріальними засобами високопродуктивної праці.
2. Соціальна функція (виховна) трудового права проявляється у тому, що з його допомогою формується особистість працівника в напрямку, необхідному для суспільства. Проявом розвитку особистості працівника є його сумлінне ставлення до праці, участь у справах трудового колективу та громадських організаціях.
3. Управлінська функція, охоронна (захисна) - це напрям правого впливу, спрямований на охорону законних прав і інтересів працівників в трудових правовідносинах, на захист їх честі, гідності в реалізації права на працю.
Принципи трудового права
Закріплені в нормативних актах економічні закономірності у формі основних керівних положень, основних засад правового регулювання трудових відносин:
1. Добровільність і свобода праці. 2. Рівноправності в галузі праці. 3. Договірного характеру праці. 4. Визначеності трудових функцій. 5. Стабільності трудових відносин. 6. Матеріальної зацікавленості. 7. Безпеки праці. 8. Участі трудових колективів і профспілок у вирішення питань умов праці і здійсненні контролю, за додержанням законодавства про працю. 9. Принцип об'єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод. 10. Матеріальної забезпеченості у випадках непрацездатності, старості, хвороби, материнства.
Система трудового права – це об"єктивний розподіл в логічній послідовності взаємозв'язаного нормативного матеріалу за відповідними структурними частинами і правовими інститутами, що регулюють обособлену сферу суспільних відносин - трудові відносини.
загальна - відносяться норми, що є єдиними для всіх трудових відносин, які визначають принципи правового регулювання, джерела трудового права, класифікують суб'єктів трудового права, визначають правове становище профспілок і трудових колективів, дають поняття, порядок підготовки І укладення колективних договорів;
особлива - норми, що регулює певні елементи трудових відносин, порядок виникнення, зміни і припинення трудових відносин, тривалість праці та відпочинку, види оплати праці.
Правові інститути:
1. Колективні договори та угоди. 2 Працевлаштування громадян 3. Трудовий договір. 4. Робочий час. 5. Часу відпочинку. 6. Нормування праці 7. Оплата праці. 8. Дисципліни праці. 9. Матеріальна відповідальність сторін трудових відносин. 10. Охорони праці. 11. Праця молоді. 12. Праця жінок. 13. Пільги і права працівників, які поєднують роботу з навчанням. 14. Трудові спори. 15. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.
Джерела трудового права
Це - офіційний акт нормотворчості держави або прийнятий з її дозволу, яким встановлюються, змінюються і скасовуються правові норми, що регулюють відносини, які є предметом трудового права:
• Конституція України;
• Міжнародні правові акти про працю;
• Закони України, що містять норми трудового права;
• Кодекс законів про правдо України (далі КЗпП);
• Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини;
• Локальні правові акти.
Колективний договір: поняття, зміст, порядок укладення.
Колективний договір - укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Сторони колективного договору
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом, органами, а в разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.
Зміст колективного договору
Встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
• зміни в організації виробництва і праці;
• забезпечення продуктивної зайнятості;
• нормування і оплата праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інші види трудових виплат;
• встановлення гарантій, компенсації, пільг;
• участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
• режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку; '
• умов і охорони праці;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
• умов регулювання фондів оплати та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Дія колективного договору
Набирає чинність з дня його підписання представниками сторін або з дня зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності, колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий, або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір. У разі реорганізації підприємств, установ, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який укладено або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року.
У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір дії протягом усього строку проведення ліквідації. На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається з ініціативи однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації або після рішення про застосування підприємств, установ, організацій, якщо не передбачено їх реєстрацію. Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України.
Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами, становище працівників, є недійсними.
Укладанню колективного договору передують колективні переговори. Будь-яка із сторін не раніше як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору письмово повідомляє інші сторони про початок переговорив. Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад комісії визначається сторонами. Сторони можуть перервати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.
Укладання колективного договору
Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору. Учасники колективних переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною. Таємницею і підписують відповідні зобов'язання. Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуванням пропозицій, що надійшли від трудових колективів, галузей, регіонів, громадських організацій і приймає рішення, яке оформлюється відповідним протоколом.
Вирішення розбіжностей
Для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури. Якщо в ході переговорів сторони не дійшли згоди з незалежних від них причин, то складається протокол розбіжностей. Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей, сторони проводять консультації, формують із свого складу примирну комісію, а в разі недосягання згоди звертаються до посередника, обраного сторонами. Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і вносить рекомендації щодо суті спору. У разі недосягання згоди між сторонами відносно внесення рекомендацій допускається організація та проведення страйку у порядку, що не суперечить законодавству України.
Контроль за виконанням колективного договору
Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, що його укладали, чи уповноваженими ними представниками. Сторони, що підписали колективний договір, щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про його виконання.