29. Склад злочину: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.

Злочин - суспільнонебезпечне, винне, протиправне та кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Йому притаманні всі об'єктивні та суб'єктивні ознаки, що характеризують поведінку людини.

Під складом злочину мають на увазі скупність передбачених крим.законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин.

Вирізняють такі елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Об’єктом злочину можуть бути: суспільний лад України, його політ.та екон.система, власність, особа, політ.труд.майнові та інші права і свободи громадян.

Об’єктивна сторона – зовнішній вираз злочину, що його складає діяння (дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням та його наслідком. Дія – активна,суспільно небезпечна, передбачена крим.законом поведінка суб’єкта. Бездіяльність – пасивна поведінка, яка проявилася у невиконанні особою тих дій, що їх вона повинна була і могла, у певній ситуації, здійснити. Наслідком злочину наз.збиток, шкоду, якої завдає діяння об’єктивної сторони.

Суб’єкт злочину – це індивід.фіз.особа, що досягла певного віку і є осудною. Фіз.особи поділяються на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Осудність фіз.особи означає, що вона розуміє хар-р своїх дій і може керувати ними.

Суб’єктивна сторона – внутрішня психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб’єктивної сторони є провина, мотив і мета злочину.

Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і суспільно небезпечних наслідків у формі наміру чи необережності.

Намір як форма провини хар-ся тим, що особа усвідомлює суспільно небезпечний хар-р своєї дії, передбачає суспільно небезпечні та шкідливі її наслідки та бажає, або свідомо допускає їх настання.

Необережність у вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає суспільно небезпечні наслідки свого діяння і легковажно розраховує на запобігання їм або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

У теорії права розрізняють і змішану провину, себто таку, коли особа стосовно до суспільно небезпечного діяння має намір, а щодо суспільно небезпечних наслідків – необережність.

Мотив – внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин.

Мета – уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи злочин.

Мотив і мета близькі за значенням. Мотив і мета – обов’язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті крим.злочину.

30. Поняття кримінальної відповідальності. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.

кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. І у вузькому, спеціально правовому значенні вона тлумачиться як відповідна реакція держави на вчинене в минулому правопорушення. З цього погляду юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру зазнавання особою, що вчинила правопорушення, певних обмежень прав і свобод людини, передбачених законом.

Поняття кримінальної відповідальності характеризується своїми видовими ознаками:

1) вона становить собою реальну взаємодію спеціальних органів держави і особи, визнаної винною у вчиненні злочину;

2) кримінальна відповідальність — це вид і міра обмежень особистого (позбавлення волі), майнового (штраф) або іншого характеру (позбавлення права обіймати певні посади), визначені тільки в кримінальному законі;

3) зазнавання таких обмежень носить вимушений, а не добровільний характер;

4) кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину, який є підставою такої відповідальності.

Таким чином, кримінальна відповідальність —- це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність

До обставин, які виключають кримінальну відповідальність, відносяться: необхідна оборона, крайня необхідність та відмова від доведення злочину до кінця.

Під необхідною обороною розуміють право громадянина на захист від будь-якого нападу чи посягання.

При цьому, якщо громадянин, захищаючись, змушений буде нанести ушкодження нападникові, то він не буде нести

за це кримінальної відповідальності. Однак поняття необхідної оборони передбачає, що. захищаючись, громадянин не повинен перевищувати меж необхідної оборони. Так, якщо громадянин, захищаючись від посягань підлітка, які полягають у вимаганні невеликої суми грошей. нанесе йому тяжкі тілесні ушкодження, то в такому випадку суд може визнати перевищення меж необхідної оборони з боку того. хто захищався, і притягти його до кримінальної відповідальності.

Визначення меж необхідної оборони є дуже складною справою в судових засіданнях. Адже людині, на яку чиниться напад, буває дуже важко визначити ступінь небезпеки для її життя і не перевищити, захищаючись, меж необхідної оборони.

Під крайньою необхідністю розуміють такі дії особи чи фупи осіб, які містять у собі склад злочину, але спрямовані на те, щоб усунути ще більшу небезпеку для суспільства. Розгляньмо такий приклад. Корабель, потрапивши в шторм, почав тонути. Прагнучи врятувати корабель і команду, капітан наказав викинути частину вантажу за борт. Вчинивши так, капітан врятував судно і людей, але в його діях міститься склад злочину. Адже він цілком свідомо заподіяв шкоду власникові вантажу. В даному випадку капітан може бути звільнений від відповідальності, оскільки він діяв в умовах крайньої необхідності.