26. Поняття, підстави і умови правомірності адміністративного примусу.

Адміністративний примус – це владне, здійснюване в односторонньому порядку та передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб’єктів правовідносин, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, заходів припинення правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно –правових установлень.

Ознаки адміністративного примусу:

якщо всі види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідальності, то АП і адміністративна відповідальність – різні правові явища. Адміністративна відповідальність є частиною АП.

Заходи АП встановлюються, змінюються, скасовуються актами управління залежно від потреби. Не існує єдиного акта, який би містив перелік примусових заходів.

Заходи АП застосовуються великою кількістю суб’єктів .

Заходи АП можуть застосовуватись як до правопорушників чи осіб, від яких можна чекати вчинення правопорушення, так і до осіб, які належать до категорії законослухняних, тобто не вчинюють і не збираються вчинювати будь – які проступки

Застосування АП заходів може бути звернене як до конкретних суб’єктів, так і до певної групи фізичних або юридичних осіб без їх персоніфікації.

застосування заходів АП передбачається різними за юридичною силою документами.

Заходи АП застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб.

Усі заходи АП мають примусово- обов’язковий , державно – владний характер.

27. Поняття, предмет, система, джерела кримінального права.

Кримінальне право – галузь права, яка забезпечує охорону прав та свобод громадянина, власності, порядку та безпеки довкілля, конституційного ладу України від преступних посягань.

Предметом кримінального права є

- охоронні кримінальним правом відношення - вживання санкції кримінально-правових норм, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, вживання примусових заходів медичного характеру.

- загальнопопереджувальні відносини - встановлення кримінально-правової заборони.

- регулятивні стосунки - наділення громадян правами на активну боротьбу з небезпечними для особи, суспільства і держави діяннями, направлені на необхідну оборону.

Завдання кримінального права (ст.1 КК ):

правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Система кримінального права.

КП складається з юридичних норм Загальної та Особливої частин. Відповідно до цього побудована й структура КК

Загальна частина КК складається з 15 розділів, що мають 108 статей. У ЗЧ включені норми загального характеру, що визначають:

• Завдання КК, підстави та принципи кримінальної відповідальності,

• Принципи чинності кримінального закону в часі, у просторі, за колом осіб,

• Поняття і класифікацію злочинів, стадій злочинів,

• Ознаки суб’єкта злочину

• Форми вини,

• Поняття співучасті, види співучасників,

• Повторність, сукупність та рецидив злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння,

• Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності,

• Поняття та види покарання, порядок призначення покарання,

• Звільнення від покарання та його відбування

• Судимість, її правові наслідки та строки погашення,

• Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування неповнолітніх,

• Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особлива частина (ОЧ) КК складається з 20 розділів і містить 339 статей, у яких визнається:

1) які суспільно небезпечні діяння є злочинами;

2)які види покарань і у яких межах треба застосувати осіб, що їх вчинили;

3) підстави і умови, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності;

4) дефініції окремих понять.

Завершується КК Прикінцевими та перехідними положеннями, Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Джерела кримінального права — це система внутрішніх національних кримінальних законів і міжнародних правових актів, що містять норми кримінального права.

Джерелом, що містить норми прямої дії, є Конституція України. Всі кримінально-правові норми повинні їй відповідати. Якщо ж кримінально-правова норма суперечить Конституції, то вона не має юридичної сили. Відповідно до ст. 8 Конституції України в такому випадку норма Конституції повинна застосовуватися як норма прямої дії. Застосовується конституційна норма і тоді, коли яке-небудь положення, не врегульоване кримінальним законом, але передбачено Конституцією України.

Основним національним джерелом кримінального законодавства є Кримінальний кодекс України, який прийнятий 05.04.01 і набрав чинності з 01.09.01. Він являє собою систематизований законодавчий акт, що складається із Загальної та Особливої частин.