20.Подвоєння і подовження в групах пригосних.

Подвоєння виникає внаслідок збігу однакових приголосних: 1. Префікса й кореня слів • українського походження: відділ, во­з­­­з’єд­­нан­ня, заввишки, ззаду, оббити; • іншомовного походження (якщо існують від­по­ві­д­ні непрефіксальні утворення): ір­ра­ці­о­на­ль­ний (раціональний), контрреволюція (ре­во­лю­ція), сюр­реалізм (реалізм). 2. Кінця першої й початку другої частини скла­д­но­ско­ро­че­них слів: військ­комат, юннат, міськ­ком, реммаш. 3. Кореня або основи на -н- і суфіксів -н(ий), ?н(ій), -ник, -ниц(я): вино — винний, закон— за­кон­ний, щодня — щоденник; пись­мен­ниця, ві­кон­ни­ця, відмінниця. 4. Основи дієслова минулого часу на с і зво­рот­но­го афікса -ся: винісся, пасся, розрісся, тря­с­ся. Подвоюються також приголосні: 1. У прикметникових суфіксах -енн(ий), -анн(ий), а також у похідних іменниках із суфіксом -сть і прислівниках: здійсненний, здій­с­нен­ність, не­при­­ми­рен­ність, непримиренний, ста­ран­ний, старанність, старанно. 2. У словах бовван, ввесь, ввічливий, ссати і по­хі­д­них: бовваніти, ввічливість, ссавець. Подовженими приголосними (на письмі по­дво­є­ни­ми) бувають м’які д, т, з, с, ц, л, н іна­пів­по­м’я­к­ше­ні ж, ч, ш, коли вони ви­сту­па­ють: 1. Перед я, ю, і в усіх відмінках середнього роду ІІ відміни (за винятком родового відмінку мно­жи­ни з ну­льовим закінченням): знаряддя — знаряддям (знарядь), багаття— у ба­гатті (ба­гать), галуззя, мотуззя, волосся, колосся, збі­ж­жя, обличчя, сторіччя. 2. Перед я, ю, і, а також перед е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого і жіночого роду Івідміни (за винятком родового множини із за­кінчен­ням -ей): суддя — судді — суд­дю — су­д­дів, стаття — стат­ті— статтею. 3. Перед ю в орудному відмінкові іменників жі­но­чо­го роду однини ІІІ відміни, якщо в на­зи­в­но­му відмінку їх основа закінчується на м’я­кий або шиплячий приголосний: молодь — мо­лод­дю, мить— миттю, мазь— маз­зю, роз­кіш — роз­кі­шшю. 4. Перед я в прислівниках: зрання, навмання, спросоння. 5. Перед ю, є у формах теперішнього часу діє­сло­ва лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллють, а також у похідних наллю, виллю та ін

21. Поділ іменників на відміни і групи

1. Відміна - це словозмінний клас іменників. У сучасній українській мові іменники поділяються на чотири відміни.

2. Перша та друга відміни мають три типи парадигм, або три групи: тверду, м'яку і мішану. Їх виділяють за характером кінцевого приголосного основи іменників та особливостями відмінювання.

3. I відміна

1. До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а(я) у називному відмінку однини: жінк-а, Полтав-а, Микол-а, земл-я, мрі-я, Ілл-я.

2. Залежно від якості приголосного в кінці основи іменники I відміни поділяються на три групи:

   КІНЦЕВИЙ ПРИГОЛОСНИЙ ОСНОВИ	ГРУПА	ПРИКЛАДИ
   ТВЕРДИЙ НЕШИПЛЯЧИЙ	ТВЕРДА	рук-а, сосн-а, Микол-а
   ТВЕРДИЙ ШИПЛЯЧИЙ	МІШАНА	миш-а, площ-а
   М'ЯКИЙ	М'ЯКА	мрі-я, Марус-я, судд-я

II відміна

1. До другої відміни належать іменники чоловічого та середнього роду, чоловічого - з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, кінь,тесть), із закінченням -о (Дніпр-о, батьк-о), середнього роду з закінченням -о,-е,-я (олов-о, мор-е,лист-я).

2. Iменники II відміни поділяються на три групи:

ГРУПА	ПРАВИЛО	ПРИКЛАДИ
ТВЕРДА	Iменники, основа яких у називному вiдмiнку однини закiнчується на твердий нешиплячий приголосний	дуб , студент, Павло , сiдло
М'ЯКА	iменники чоловiчого роду з кiнцевим м'яким приголосним	скрипаль , вiнець , герой , обрiй
	iменники середнього роду з закiнченням -е , крiм тих , у яких перед -е виступає нешиплячий приголосний	море , сонце , серце
	iменники середнього роду з флексiєю -я	умiння ,знання , полум'я , пiр'я
МІШАНА	iменники чоловiчого роду і середнього роду з основою на шиплячий	скрипаль , вiнець , герой , обрiй

3. Розподіл на групи іменників, які закінчуються на р:

   ГРУПА	ПРАВИЛО	ПРИКЛАДИ
   ТВЕРДА	іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр; наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення	базар, інженер, карє'р, інжир, звір, Каїр, прапор, муляр
   М'ЯКА	іменники на -ар, -ир; наголос при відмінюванні, особливо у множині, переходить з основи на закінчення	вівчар, лікар, богатир, поводир
   МІШАНА	іменники на -яр; наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення	cкляр, гусляр, газетяр

III відміна

1. До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини (кров, ніч, сіль, відданість), а також іменник мати.

IV відміна

1. До четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а(я), які при відмінюванні у непрямих відмінках, крім знахідного і орудного, мають суфікси -ен-, -ат-, -ят- : галчен-я, кошен-я, коліщ-а, тім'-я, плем'-я.

іменники з суфіксом -ат (здебільшого позначають малих за віком істот або здрібнілі назви предметів)	список іменників з суфіксом -ен
тел-я - телят-и	ім'-я - імен-і
курч-а - курчат-и	плем'-я - племен-і
порос-я - поросят-и	сім'-я - сімен-і
цуцен-я - цуценят-и	вим'я - вимен-і
лош-а - лошат-и	тім'-я - тімен-і