17 Орфографія. Орфоепія. Класифікація звуків української мови.Абетка

Орфографія (від гр. orthos - прямий, правильний, рівний і grapho - пишу) - це правопис. Орфографія містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах.

Головний розділ орфографії- це розділ про позначення звуків мови буквами.

Окремий розділ орфографії складають правила написання слів разом, окремо чи через дефіс, що залежить від змісту та поєднання з іншими словами (нарешті ми з вами зустрілися! - на решті теріторії люди також неодноразово стикалися з цим загадковим явищем).

Правопис регламентує вживання великої літери при написанні власних назв (Конотоп, Париж, Всесвіт).

Інші розділи орфографії регламентують закономірності переносу частин слів з одного рядка на інший, правопис запозичених слів, правила графічних скорочень слів, особливості вживання апострофа та інші правила передачі усної мови на письмі.

Основні принципи української орфографії

Українська орфографія побудована на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) та дифиренційному принципах:

основні принципи		приклади
фонетичний
написання слова точно відображає його вимову	[книга]- книга
морфологічний
написання відбувається за принципом: та сама частина (корінь, префікс, суфікс, закінчення) в усіх словах пишеться однаково, незалежно від їх звучання	вимовляється[брацтво], пишетьсябратство, бо брат; [веиселий]- веселий, бо весело; [книз'ц'і]- книжці, бо книжка
історичний (традиційний)
написання слів історично узвичаєно; пояснити його неможливо- треба лише запам'ятати		[йасний]- ясний; [гуни]- гунни
диференціюючий
при написанні знаходяться значення слів, щоб диференціювати (розрізнити) їх, незіважаючи на однакове звучання	вдень (завидно); в день (в певний день); по-новому (прислівник), по новому мосту (прийменник з прикметником)

Орфоепія (греч. orthoépeia, від orthós — правильний і épos — мова), сукупність норм національної мови, що забезпечують єдність його звукового оформлення. Одноманітність звукового оформлення усної мови сприяє (як і орфографія ) швидкому і легкому мовному спілкуванню. Поняття О. включає в себе вимова і норми суперсегментної фонетики (наголос, тон і пр.). Вимова охоплює фонетичну систему мови, тобто склад фонем, їх якість і реалізацію в певних умовах, а також звукове оформлення окремих слів і граматичних форм (наприклад, пл [а] тиша, а не пл [о] тиша, [ш] то, бо). Значення норм суперсегментної фонетики для О. різне в різних мовах. Наприклад, для російської мови має велике значення наголос, пов'язаний з утворенням граматичних форм. Деякі учені до складу О. включають утворення варіантних граматичних форм (наприклад, «трактори» або «трактори»). О. складається історично разом з формуванням національної мови, коли розвиваються різні форми публічної мови і збільшується питома вага усної мови в житті суспільства. При цьому в різних національних мовах і в різні епохи міра строгості і одноманітності норм О. і їх соціолінгвістичне значення вельми різні. Правила О. мають свою тривалу історію і складаються як норми національної мови зазвичай пізно. Норми О. російської мови склалися в своїх найважливіших межах ще в 1-ій половині 17 ст як норми московського говору, які лише у міру розвитку і зміцнення національної мови стали набувати характеру національних норм. Остаточно вони склалися в 2-ій половині 19 ст, хоча у ряді випадків були коливання. Що існували до Октбрьськой революції 1917 норм О. в основному збереглися; змінилися лише деякі приватні правила, зменшилася асимілятивна м'якість ([д] ве, [з] вір поряд з [д ^ь ] ве, [з ^ь ] вір), вимова зближувалася у ряді меж з написанням. Велике значення в розвитку О. мав театр, культивуючий норми О. в найбільш чистому вигляді. Сценічна мова в багатьох мовах є основою орфоепічних норм. Значення О. зростає з розвитком звукового кіно, радіо, телебачення.

Абетка.учасна українська абетка (алфавіт, азбука) створена на основі старослов'янської кирилиці. Вона мас 33 літери. На письмі вживається апостроф ('). ставиться знак наголосу ('). а також (ь) - м'який знак (знак м'якшення).

Аа - (а)	Іі - (і)	Тт - (те)
Бб - (бе)		Уу - (у)
Вв - (ве)	ий - 0от)	Фф - (еф)
ГГ - (ге)	Кк - (ка)	Хх - (ха)
Гг - (ге)	Лл - (ел)	Цц - (це)
Дд - (де)	Мм - (ем)	Чч - (че)
Ее - (е)	Нн - (єн)	Шш - (ша)
Єє - Ое)	Оо - (о)	Щщ - (ща)
Жж- (же)	Пп - (пе)	Ьь - (м'який знак)
Зз - (зе)	Рр - (ер)	Юю - (ІУ)
Ии - (и)	Сс - (ес)	Яя - О'а)

УКРАЇНСЬКА АБЕТКА