55

55

1Лі тери е-и особових закінченнях дієслів. Мякий знак. Частка б (би) 

.Літерие-и. В особовихзакінченняхдієслів І дієвідміни пишеться е (є): пишемо, пишеш, пишете, працюємо, працюєш, працюєте. В особовихзакінченняхдієслів ІІ дієвідміни пишуться и (ї): любимо, любиш, любите; стоїмо, стоїш, стоїте.

Мякий знак.

У дієслівних формах дійсного способу пишетьсям’який знак: знають, знаються, косять, коситься. ^ Не пишетьсям’який знак після букв, щопозначаютьшиплячі звуки: знаєш, можеш, можеш, мучишся.

Частка би(б) Форма умовного способу твориться віддієслівминулого часу за допомогоючастки би (б):зробив би, сказала б. Частка б (би) пишетьсявіддієслівзавждиокремо. Частка би вживаєтьсяпісляслів, щозакінчуються на приголосний, частка б - післяслів на голосний: слухавби, слухала б.

2.Звеликої літери пишуться:

• Імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (МаріяОлександрівнаВілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, ОлександрНевський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) тощо. У складнихпрізвищах, псевдонімах та іменах, якіпишуться через дефіс, кожнаскладовачастинапочинається великою літерою: Квітка-Основ'яненко, Нечуй-Левицький, Сергеєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

• Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун.

• Дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз; Той, щогреблі рве; Червона Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.

• Назвинайвищих державних установ України: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, КабінетМіністрівУкраїни.

• Назвинайвищихдержавних посад України та міжнародних посад: Генеральнийсекретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

• Умовні власніназви в актах, договорах та інших офіційних документах: ВисокіДоговірніСторони, Автор і Видавництво тощо.

• Клички свійськихтварин: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли); Рекордистка, Лиска (корови) та інші.

• Назви сортів рослин успеціальній літературі: Антонівка, Білий налив, Сніговийкальвіль, Паперівка (яблуні); Українськаглива, Лісовакрасуня (груші); Рекорд, Угорка (сливи); Шпанка рання(вишня). Але в загальномувжитку вони пишуться з малоїлітери: антонівка, глива, угорка.

• Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пишутьсянародніназви сузір'їв і галактик: ВеликийВіз, Квочка, Пасіка, ЧумацькийШляхтощо. Слова земля, місяць, сонце пишуться з великоїлітеритоді, коли вони вживаються як астрономічніназви: НавколоСонцяобертається Земля зісвоїмсупутникомМісяцем. Але:обробітокземлі, східсонця.

• Назви сторінсвіту: захід, південь, північ, схід, південнийзахід, якщопідциминазвамирозуміються краї чи народи: Далекий Схід, ЗахіднаУкраїна, країни Заходу, курортиПівдня, народи Півночі, ПівденнеПолісся, ПівнічнаБуковина, Східпрокинувся.

• Географічні й топографічні власніназви, крімслужбовихслів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет тощо): Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове море,Північнокримський канал, Володимир-Волинський плат, гора Говерла, Грибова губа, Зелениймис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пікШевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамськийперешийок, Перська затока, Північний полюс, Східноєвропейськарівнина, Урало-Кушумський степ. Коли означуване слово, що входить до географічноїназви, не виражає родового поняття, то вонопишеться з великоїлітери: БілаЦерква, БіловезькаПуща (заповідник), БулонськийЛіс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Залізні Ворота, Зелений Гай, Карські Ворота. Так само з великоїлітерипишутьсяскладовічастинигеографічнихназв, щоозначають титули, посади, фах і такеінше: мис КапітанаДжеральда, набережна Лейтенанта Шмідта; також затока Святого Лаврентія.

• Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морськихтощо), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків тощопишуться з великоїлітери, а їхніродовіпозначення — з малої: Андріївськийузвіз, Байкало-Амурськамагістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирськаавтострада,Львівськаплоща. Якщо в назвахвулиць, проспектів, населенихпунктів слова брід, вал, ворота, міст, шлях, тощовже не сприймаються як родовіпозначення, то вони пишуться з великоїлітери: БоричівТік, Добрий Шлях, КозинийБрід, Красні Ворота, КузнецькийМіст, Ярославів Вал (вулиці); Гола Пристань (місто); Козинські Горби (урочище); Сухий Яр (село).

• Назви груп або союзів держав і найвищих міжнароднихорганізацій: Антанта, Балканськікраїни, ЄвропейськеЕкономічнеСпівтовариство, СпівдружністьНезалежних Держав, Всесвітня Рада Миру, Міжнароднийкомітет Червоного Хреста, ОрганізаціяОб'єднанихНацій, Рада Безпеки, Троїстий союз.

• Назви держав та автономнихадміністративно-територіальниходиниць: АрабськаРеспубліка Єгипет, Держава Бахрейн, Республіка Білорусь, Карельська Автономна Республіка, Китайська Народна Республіка, КорейськаНародо-Демократична Республіка.

• У назвахавтономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад, колгоспів, радгоспів з великоїлітерипишетьсятільки перше слово: Волинська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Мусіївськийколгоспімені Тараса Шевченка, Ненецькийавтономний округ, Новомлинівська сільрада, Петрівськийрадгосп, Рожищенськийрайон,Уманськаміськрада. Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіальногоподілу: Берегівський округ, Вітебськевоєводство, Лохвицькийповіт, Новоросійськагубернія, Черкаське староство.

• Неофіційніназви держав, одиницьтериторіальногоподілу та образніназвигеографічних об'єктів: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий, (Київ) Наддніпрянщина. У спеціальномустилістичномувживанніпишуться з великоїлітери й загальніназви: Батьківщина тощо.

• У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав, з великоїлітерипишетьсятільки перше слово, що входить до складу назви: Верховний суд США, Генеральніштати КоролівстваНідерландів, ЗбройнісилиУкраїни, Народна палата РеспублікиІндії. Цестосується й назвдержавнихустановминулого: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд, Центральна Рада.

• У назвахміністерств і їхніхголовнихуправлінь, а також у назвахіншихустанов та організацій, щоскладаються з кількохслів, з великоїлітерипишетьсятільки перше слово: Національний банк України, МіністерствоосвітиУкраїни, МіністерствокультуриУкраїни, Палата мір і вимірнихприладів, Українськетовариствоохоронипам'ятокісторії та культури.

• Правопис складенихназв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об'єднань, шахт, підприємств, установ, а такожнаукових і навчальнихзакладів, кінотеатрів, театрів, парків культури тавідпочинку, клубівтощопідпорядкований таким правилам:

• якщопідприємство, установа заклад тощомаютьсимволічнуназву, номер чиносятьчиєсьім'я, то їхможнаписатиповністюабоскорочено. При цьому в повнихназвахпочаткове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім'ятощопишуться з великоїлітери, а всіінші слова — з малої: Київський завод «Арсенал», Республіканськевиробничеоб'єднання «Поліграфкнига», Десятийміжнароднийз'їзд славістів, Центральна науковабібліотека АН Україниімені В. І Вернадського, Київськийвійськовий округ;

• перше слово власнихназв академій, інститутів, науково-досліднихустанов, кінотеатрів, театрів, музеїв, парківкультури та відпочинкутощопишеться з великоїлітери, попри те, щовоно є родовимпозначенням: Академія наук України, Кінотеатрімені ОлександраДовженка, Книжкова палата, Державний музей українськогообразотворчогомистецтва;

• з великоїлітерипишеться перше слово складенихназв типу: Київськийбудинок мод, Львівський палац одруження, Харківський клуб метробудівників.

• Назви художніх, музичних творів тощо, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток тощо пишуться з великоїлітери в лапках: поема «Енеїда», повість «Тінізабутихпредків», опера «Запорожець за Дунаєм», пісня «Стоїть гора високая», підручник «ІсторіяУкраїни».

• Звеликоїлітери, але без лапок пишутьсяназвикультових книг: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, Часослов, а такожназви релігійних понять: Бог (але бог Перун тощо), БожаМатір,Син Божий, Святий Дух та інші.

• Назвивокзалів, станцій, портів, пристаней тощо: Київський вокзал (у Москві), станція Фастів Перший, станція метро «Радянська», порт «Балаклава», пристань Ржищів тощо.

• Назвибудинківвідпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячихтаборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав'ярень тощопишуться в лапках і з великоїлітери: будиноквідпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров'я».

• Назви пам'яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївськацерква, Золоті ворота, Колізей, Києво-Печерська лавра, Хотинський замок, Софіївський собор.

• Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменитих дат тощо: Велика французькареволюція, епохаВідродження, Вітчизнянавійна, Коліївщина, Хмельниччина, Семирічнавійна, Криваванеділя. Звеликоїлітерипишуться й назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, ЙоанаХрестителя, Петра й Павла,Покрова, Різдво, Успіння; Великий піст, Масниця, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

• Якщопочатковийпорядковий числівник у складенийназві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великоїлітери: 8 Березня, 1 Травня.

• Назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгресзахистукультури, КонституціяУкраїни, Потсдамська угода, Акт проголошеннянезалежностіУкраїни,Декларація прав людини.

• Назви орденів, відзнак (крімродовихназв): орден Вітчизняноївійни, орден Дружбинародів, орден Незалежності, орден Почесноголегіону, орден Пошани. Якщотаканазвабереться в лапки, то з великоїлітеритакожпишетьсятільки перше слово та власнеім'я, що входить до складу цієїназви: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу», медаль «За визволенняВаршави».

• Назви літаків, автомобілів, тракторів, та інших машин, пов'язані з найменуванняммоделі, заводу, фірми, щоїхвиготовляють, пишуться з великоїлітери в лапках: літак «Антей», автомобіль «Таврія», автобус «Турист», комбайн «Нива», трактор «Білорусь». Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовимабосортовимїхозначенням: печиво«Столичне», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко».

• Прикметники, утворенівідвласнихособовихназв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве, -ин (-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означаютьналежністьчогось данійособі: Андрієві книжки, Грінченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.

• Прикметники, щовходять до складенихособовихназв людей як прізвиська: Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Карл Сміливий.

• Прикметники, утворенівід іменників — власнихназв, якщо вони входять до складу назв, які з змістомдорівнюютьсловосполуки «іменікогось», «пам'ятікогось»: Нобелівськапремія,Франківська кімната, Шевченківськапремія.

• Складно-скороченіназви (абревіатури), якщовонивживаються на позначенняодичнихустанов: Укрінформ, Укрпрофрада, Укрспілка, НЛО, АТС, КНР, СНД, УРП, УТН.

3.Дати визначення фонетика, звуки мовлення голосні і приголосні звуки

• Фонетика (гр. phonetike — звуковий, голосовий) — розділмовознавства, щовивчаєзвуковий склад мови. Основнимоб’єктомвивчення фонетики є звуки — найменші одиницімовного потоку. Звуки поділяються на голосні і приголосні.

Голосні і приголосні звуки

Звукова система сучасної української мови нараховує 38 звуків – 6 голосних і 32 приголосні. Голосні звуки – це звуки, щотворяться за допомогою голосу.їхнімджерелом є коливаннярозташованих у гортаніголосовихзв’язок.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! В українській мов ішість голосних звуків: [а], [е], [и], [і], [о], [у].

Звернітьувагу! Для передавання на письмі шести голосних звуків використовують десять літер: а, е, и, і, о, у, я, ю, є, ї.

Залежно від місцянаголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними.

Приголосні звуки – це звуки, щотворяться за допомогоюголосу й шуму аболише шуму. При їх вимов іструмінь видихуваного повітря натрапляє на різні перепони органів мовлення (наприклад, язик, зуби, губи), унаслідок чого виникають шуми, які є основою сааме приголосних звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

В українській мові 32 приголосні звуки:

[б], [в], [г], [г], [д], [д'], [ж], [дж], [з], [з'], [де], [де], [й], [к], [л], [л'], [м], [н], [н], [п], [р], [р'], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [X], [ц], [ц'], [ч], [ш].

Звернітьувагу! Тверді і м’якіприголосні – церізні звуки, для позначенняяких на письмівикористовуютьтісамілітери: [сад] сад – [с'ад'] сядь.

Тверді і м’якіприголосні

Творенняприголоснихзвуківсупроводжуєтьсярухомязика в ротовійпорожнині. Звуки, при вимовіяких спинка язикапіднімається до верхнього твердого піднебіння, є м’якими.

В українськіймові є такім’якіприголосні: [д'], [ті, [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [де], [р']. Звук [й] завждим’який.

Запам’ятайтеграфічнізасобипозначенням’якостіприголосних:

А) м’який знак (ь): [бат ко] батько, [вожд'] вождь, [воловйй] вольовий;

Б) літери я, ю, є: [р'аст] ряст, [л'убйсток] любисток, [сйн'с] синє;

В) літера і: [л'іто] літо, [д'іти] діти, [річка] річка, [д'н'іпро] Дніпро.

Примітка. У деякихвипадкахм’якістьприголосного не маєписемноговираження, зокремацестосується такого фонетичногоявища, як уподібненняприголосних за м’якістю: [п'іс'н'а] пісня, [мудрїс'т'] мудрість, [с'в'ато] свято.

Звернітьувагу! Усім’які звуки, крім [й], маютьтвердівідповідники та утворюютьіз ними пари за твердістю – м’якістю: [д] – [д'], [т] – [т'], [л] – [л'] тощо. Порівняйте: [тин] тин – [т'ін'] тінь; [лин] лин – [л'ін'] лінь; [раса] раса – [р'аса] ряса; [рад'] радь – [р'ад] ряд; [л'із] ліз – [л'із'] лізь. Як видно, за цієюознакою слова тежможутьрозрізнятисялексичним і граматичнимзначеннями.

Приголосними, що не буваютьм’якими, є:

А) губні: [б], [п], [в], [м], [ф];

Б) шиплячі: [ж], [док], [ч], [ні];

В) задньоязикові: [ґ], [к], [х];

Г) гортанний [г].

Ці звуки лише перед голосним [і] тазрідкапередголосними [а], [е], [у] можуть бути пом’якшеними (напівм’якими). На цевказуютьбукви і, я, є, ю, наприклад: [в'ітамі'ни] вітаміни, [веч'ір] вечір, [зб'1ж':а] збіжжя, [к'увёт] кювет. Не забувайте, щопом’якшені є відтінкамитвердихзвуків.

Таким чином, в українськіймові є 22 тверді й 10 м’якихприголоснихзвуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Приголосні звуки залежновідпозиції (зокреманаступного звука в слові) бувають: а) тверді; б) м’які; в) пом’якшені (напівм’які).

При фонетичномузаписім’якістьприголосногопозначають знаком ['] – скісноюрисочкоюзверхуправоручвідлітери [с'іл'], а пом’якшеність – графічним знаком апостроф [дв'іч'і].

Звернітьувагу!

Існуютьсловесні формули1, якіполегшуютьзапам’ятовуваннякласифікаціїприголоснихзвуків:

Буде гоже Ґедзю у джазз – дзвінкіприголосні. Усе це кафе «Птах і чаша» – глухіприголоснііМавпа Буф – губніприголосні. Щ(шч)е їжджу – шиплячіприголосні. Де ти з ‘їсицілини? – м’якіприголосні.

Звернітьувагу! Літера ї ніколи не позначаєм’якостіприголосного звука, тому щостоїтьабо на початку слова ([йіжак] їжак), абопісляголосного ([круйіз] круїз). Якщозаймаєпозиціюпісляприголосних (зокрема губного, [р] та кінцевогопрефікса), то за орфографічним правилом перед нею слідставити апостроф і трактуватипопередній звук як твердий: [солоувйі] солов’ї, [п'ірйіна] пір’їна, [рсРзтзд,]роз’їзд.

Дзвінкі й глухіприголосні

Залежновіднаявності голосу розрізняють:

А) дзвінкі (шум переважає над голосом): [б], [г], [ґ], [д], [д'], [ж], [док], [з], [з'], [дз], [дз'];

Б) глухі (складаютьсятільки з шуму): [к], [п], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [х], [ц], [ц'], [ч], [ш].

Приголосні звуки, схожі за артикуляцією, утворюють пари: дзвінкий – глухий. Наприклад, [д] -

[т], [г] – [х]. Вони розрізняютьлексичнезначенняслів: казка – каска, ґава – кава, плід – пліт, гриб – грип. При швидкомумовленніпарні звуки артикулюютьсянечітко, тому й виникаютьтруднощі при передаванніїх на письмі. Правопислітери, щопозначаєсумнівнийприголосний звук (дзвінкийчиглухий), визначаютьорфографічним правилом чиз’ясовують за словником.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

В українськіймові 11 співвідносних пар приголосних за дзвінкістю – глухістю:

Дзвінкі б г г Дд’ ж 3 з’ ДОК ДЗ дз

Глухі п X к т т’ ш с с’ ч п ц’

Не маютьпарних глухих такідзвінкіприголосні: [в], [й], [л], [л'], [м], [н], [н], [р], [р'].

Звернітьувагу! Запозиченийізгрецькоїмовиглухий звук [ф], щовживаєтьсялише у словах іншомовногопоходження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має.

4. дати визначення числівнику як частини мови, зв'язок числівників з іменниками

Числівник — цечастинамови, яка означає абстрактно-математичнукількість (12, 124, 52/3, 0,25) або точно визначенукількістьпредметів при лічбі (25 кілометрів, 150 грамів, 5 санти-метрів^десятеро курчат).

Числівникикеруютьпевними формами відмінківіменників, з якимисполучаються, абоузгоджуються з ними.

1.Числівник один узгоджується з іменником у роді, .числі й відмінку: один зошит, одна книжка, одно (одне) перо. Числівникоднісполучається з іменниками, щомаютьтільки форму множини (множиннііменники): одні сани, канікули, ворота.

2.Числівник два маєдвіформи роду (два — чоловічий і середній, дві — жіночий): два плуги, озера, двірічки.

3.Післячислівників два, три, чотири (а такожпісляскладенихчислівників, останнімсловоыяких є два, три, чотири) іменникивживаються у форміназивноговідмінкамножини: два трактори, три автомашини, двадцятьчотирипричепи. Якщо при іменниках є прикметники, то вони можутьмати форму називного (три новікасети) або родового відмінкамножини (три новихкасети).

361

Обліково-фінансовідокументи

Числівники два, три, чотири не сполучаються з абстрактними іменниками, тобто іменниками, які не підлягають лічбі (турбота, доброта, людяність). Не поєднуються вони також з іменниками: а) IV відміни (теля, порося), при них вживаютьсязбірнічислівники (двоє,троє, четверо поросят); б) щомаютьтільки форму множини (гроші, кошти, відходи).

4.Післячислівника п 'ять і наступнихіменникивживаються у формі родового відмінкамножини: п 'ять метрів, вісім цистерн, шістнадцять комп 'ютерів, сто двадцять дев 'ять верстатів.

5.При числівникахтисяча, мільйон, нуль іменникивживаються у формі родового відмінкамножини: тисяча картин, мільйонкарбованців, нуль одиниць.

Примітка. При словах пара, десяток, дюжина, сила, масаіменникивживаються у родовому відмінкумножини: пара шкарпеток, десяток гусей.

6.Післячислівників половина, третина, чвертьіменникивживаються у родовому відмінкуоднини: половина шляху, чверть товару (але половина задач, третина дерев, чвертьпоказників).

7.Знеозначено-кількісними (багато, небагато, кілька, кільканадцять, кількасот, декілька) та збірнимичислівниками (двоє, троє, четверо... десятеро... двадцятеро, тридцятеро) іменникивживаються у формі родового відмінкамножини (декількароків, багатостудентів, п 'ятнадцятерокаченят).

8.Післядробовихчислівниківіменникивживаються у формі родового відмінкаоднини: одна друга числа, одна ціла і п'ятьдесятих гектара, двітретіх урожаю.

Якщо до складу чисел входять слова половина, чверть, то відмінкова форма іменниказалежитьвідформицілого числа: дві з половиною доби (бодвідоби), вісім з половиною кілометрів (бовісімкілометрів).

9.Числівникипівтора, півторисполучаються з іменниками у формі родового відмінкаоднини, а числівникпівтораста — у родовому відмінкумножини: півтора року, півторидоби, півторастацентнерів.

10.Порядковічислівникиузгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: п 'ятиймісяць, двадцятьдругий день, двісті сорок шостий номер.

5 Дати оцінку одиниці мови- реченню

.Речення - багатоаспектнаодиниця, виділенняякоїбазується на такихознаках, якірепрезентуютьйого структурно-семантичнуєдність:

1)самостійністьфункціонування;

2)предикативність;

3)інтонаційнаоформленість та смисловазавершеність;

4)граматичнаорганізованість.

Сукупністьцихознак і характеризуєречення як одиницюмови й мовлення.

Отже, речення - цеграматично й інтонаційно оформлена за законами певноїмовикомунікативнаодиниця, яка є основнимзасобомформування, вираження й повідомлення думок, вольовихпочуттів, емоцій: / спасе того в недолі наша мрія золота, наше гасло і мета: ріднамова в ріднійшколі; Живіть! Ідіть на сизі гори, в тернах співаючипісні, летіть в незміреніпростори, назустрічсонцю і весні (3 тв. О. Олеся).

Реченняспіввідноситься з логічнимсудженням: Моя мати - наївність, тиха жура і добрістьбезмежна (М. Хвильовий). У цьомуреченністверджується думка, яка є судженням, а формою вираженняйого є речення.

Речення й судження - поняттяспіввідносні, але не тотожні. Судження є предикативнимпоєднаннямсуб'єкта, тобтопоняття про певний предмет, і предиката, щовиражаєознакусуб'єкта. Суб'єктвиражаєтьсягрупоюпідмета, а предикат - групоюприсудка: Мова (суб'єкт) є дивовижне і досконалетворіння народного духу (предикат).

У судженнізавждинаявні два головні члени, а реченняможескладатися й з одного: Осяяти землю безщасную треба (Леся Українка); Пізнійвечір. Темінь (В. Козаченко). У першомуреченні словесно не вираженийсуб'єкт, у другому - предикат.

Судженнявиражаєтьсялишереченням, а реченняможевиражати, крімсудження, почуття, емоції, переживаннялюдини: Весна, Весна! Яка блакить, який кругом прозорі (П. Тичина).

Отже, кожнесудження є реченням, але не кожнеречення є судженням (не є судженнямипитальні, спонукальнібажальніречення).

Найістотнішимиознакамиречення є предикативність, модальність та інтонація.

Предикативність - цевідношенняповідомлюваного до дійсності. Вона охоплюєтіособливостіречення, щорепрезентують:

а) повідомлюване як реальне (у теперішньому, минуломуабомайбутньомучасі): В синіхскеляхпоезії волею й розумом я обтесую слово, мовкаміньтверде (Л. Забашта); Пошив собіїжачок з будяковихколючокгарнесенький кожушок (О. Олесь); Я тебе шукатиму, шукатиму, я тебе чекатиму, чекатиму, я про тебе у людей питатиму, все віддамза тебе без ваги (С. Летюк);

б) повідомлюване як ірреальне, тобтоможливе, бажане, необхідне: Ніжну, ніжну, як подихбилини, я хотівби вам пісню сплести. Ізпроміннязорі, із ниток павутини... (О. Олесь). У наведених прикладах не тільки говориться про окреміподії, стверджуєтьсянаявністьїх, а йвиражаєтьсяставленняавторів до зміступовідомлення (йогобажаністьчинебажаність, необхідність, імовірність). Оцінказмістумовцемреальності/ірреальностіназиваєтьсямодальною. Засобамивираженнямодальності є формиспособівдієслів-присудків, інтонація, модальні слова, частки. Дієсловадійсного способу позначаютьдіїреальні, щовідбуваютьсячи невідбуваються, дієслованаказового способу виражаютьдіїбажані, а дієсловаумовного способу - діїірреальні, імовірні. До модальнихслів належать повнозначні слова, за допомогиякихвиражаєтьсяоцінкаповідомлюваного (на щастя, на жаль, мабуть, напевно, безперечно, до речі та ін.). Модальнічастки (наче, неначе, мов, немов, ніби), інтонаціяможутьнадавативисловлюванню характеру невизначності. Пор.: Віндумає. - Мабуть, віндумає. - Віннібидумає.

Істотноюознакоюречення є інтонація, яка виступаєзасобомоформленняпредикативності й модальності. Інтонаціяоформляєречення як ціліснукомунікативнуодининю. Залежновідкомунікативногопризначенняреченнявиділяютьінтонаціюповідомлення, запитання, спонуканнятощо. А в дзвінкійпрохолоднійсиніпропливаютьключіжуравлині! (Н. Кащук)

Інтонаціявиконує і роль супровідного способу виділеннякомунікативного центру висловлювання. Інтонаційніособливості є важливимзасобомрозрізненнятипівречень за метою висловлювання: розповідних, питальних і спонукальних.

6. Дефіс у неозначених займенниках, ні в заперечнихзайменниках

Орфограма: ні в заперечних займенниках

Іззаперечнимизайменниками ні пишеться разом: ніхто, ніким, нічого. Частка ні пишетьсяіззаперечнимизайменникамиокремо, якщо в непрямихвідмінкахвонавідділяєтьсявідзайменникаприйменником: ні до кого, ні перед чим.

Орфограма: дефіс у неозначених займенниках

Неозначенізайменники з компонентами будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- й под. пишуть через дефіс: будь-хто, казна-що, хто-небудь, хтозна-який. Якщоміжзайменником і компонентом стоїтьприйменник, усі три слова пишутьокремо:хтозна з ким, казна до чого, хтозна перед ким. Займенники з компонентами де-, аби-, -сь пишуть разом: дехто, абищо, хтось.

7. Зміни приголосних при словотворенні.

При творенніновихслів та їх форм певнихфонетичнихзмінзазнаютьдеякіприголосні. Цізмінивідтворюються і на письмі.

1. Перед суфіксами-ськ(ий), -слів(о) змінюютьсяприголосні [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [ж], [ш], [с]:

а) де, Іи, с -ськ(ий), -сяів(о) = -ськ(ий), -сдів(о): птах — птаство, товариш — товариський, товариство, Одеса — одеський;^) г,ж,з -ськ(ий), -сиів(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Париж — паризький, Ладога —ладозький, боягуз — боягузтво, Кавказ — кавказький;

в)к,ч,ц -ськ(ий), -слів(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак — козацький, викладач — викладацький, молодець — молодецький, молодецтво.

Іншіприголосні перед суфіксами-ськ(ий), -ств(о) зазнаютьзмінлише у вимові, а на письмізберігаються: брат — братський.

Примітка. У деякихприкметниках, утворенихвідіменниківіншомовногопоходження, приголосні [г], [к], [х], [ш] перед суфіксами-сыфю), -ств(о) не змінюються: казах — казахський, Карабах — карабахський, тюрк — тюркський.

2. При твореннііменниківізсуфіксом-ин(а) змінюються:

а) групиприголосних-цьк- — на -чч-: козацький — козаччина, донецький —Донеччина (але: галицький — Галичина);

б) групиприголосних-ськ-, -ас-, -сок- — на -щ-: полтавський

— Полтавщина, віск — вощина, пісок — піщина.

3. При твореннііменників та прикметниківізсуфіксом-ан-групиприголосних -СК-, -шк- змінюються на -щ-(шч): віск — вощаний, вощанка; дошка — дощаний.

4. При твореннібагатьох форм дієслів II дієвідмінигрупиприголосних-СК-, -cm- змінюються на -щ4шч), а -зк- на -жч- вереск

— верещати, простити — прощати, брязк — бряжчати.

5. При творенніформивищогоступеняприкметників та прислівників за допомогоюсуфікса-ш(ий) приголосні [г], [ж], [з] змінюються на [меч], а приголосний с — на [шч] (орф. щ): дорогий

— дорожчий, дужий — дужчий, високий — вищий (вище); але: легкий — легший (легше). Цестосуєтьсятакождієслів, утворенихвідприкметниківвищогоступеня: вужчати, дужчати.

6. Приголосніоснови [к], [ц] перед суфіксом-й- змінюються на -ч-: вік — вічний, вічність, вічно; молоко— молочний; місяць

— місячний; пшениця — пшеничний.

Примітка. Винятокстановлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), мірошник.

8 Відмінювання іменників третьоївідміни Прочитайте, визначтеіменникитретьоївідміни. З'ясуйтевідмінкицихіменників. 1. Хіба не любов усе єднає, як ворожість усе руйнує? (Г. Сковорода). 2. Скажи до мудрості: «Ти сестра моя». (ЗБіблії). 3. Чистасовість є великою радістю. (Ф. Прокопович). 4. Підзлістюзавждиховаютьсяневміння, заздрість, лінощі. (В. Брюгген). 5. Я в ніжну душу не впускаюстрашнубайдужостііржу. (С.Келар). 6. Немаєдолі без солі. (Народна творчість).

У яких відмінкахіменники маютьзакінчення -і? Відмінюванняіменниківтретьоївідміни Іменникитретьоївідміни на групи не поділяються                      Однина                              Множина Н.      подорож         верф                        подорожі              верфі Р.      подорожі        верфі                        подорожей           верфей Д.      подорожі        верфі                        подорожам           верфям Зн.     подорож        верф                         подорожі              верфі Ор.    подорожжю    верф'ю                      подорожами         верфями М.     (у) подорожі    (на) верфі                 (у) подорожах       (на) верфях Кл.     подороже        верфе                      подорожі              верфі ♦    3 опорою на таблицюписьмовопровідміняйтеіменники: відповідь, ніч, вість.

Перепишіть, подані в дужках іменникиставлячи в потрібнійформі. Визначтеїхнівідмінки. 1.Пильнуй, мійсину, заповіді батька свого, не відкидайнавчання (мати) твоєї. (ЗБіблії). 2. Маю я святесинівське право з (мати) побуть на самоті. (В. Симоненко). 3. На сонці тепло, а біля (мати) добре. 4. (Мати) кожноїдитини жаль. (Народна творчість). 5. Як на тічорнобривціпогляну, бачу (мати) стареньку. (М. Сингаївський). 6. У (мати) немаєвихідних, шершавіють, немовкоріння, руки. (М. Малахута). 7. Не шкодуй, моя мила (мати), що я степ ряснийзалишив. (МиколаХвильовий). 8. Дивлюсь я на дітей, на (матері). (В. Сосюра). ♦    Уснопровідміняйтеіменникмати.

В орудному відмінкуоднини перед закінченням-юкінцевийприголоснийосновиподовжуємо (на письміпозначаємоподвоєнимилітерами): сіллю, піччю, сталлю, галуззю. Якщо у початковійформі в кінціосновизбігаються два різніприголосні звуки, подовженнянемає (на письмінемаєподвоєнихлітер): скатертю, повістю, радістю, гордістю. Післялітер б, п, в, м, ф, р перед закінченням -ю ставимо апостроф: любов'ю, кров'ю, матір'ю. Поставтеіменники у формі орудного відмінкаоднини. Запишітьїхутри колонки (з подвоєнням, без подвоєння та з апострофом). Тінь, суміш, зустріч, розповідь, піч, північ, кількість, область, пам'ять, височінь, любов, блакить, фальш, нехворощ, кров, Білорусь, Об, матір, кіновар. ♦    Лексичнізначеннявиділенихслівз'ясуйте за тлумачнимсловничком. ♦    Тісамі слова передайте звукописом.

Перепишіть, подані в дужках іменникиставлячиу потрібнійформі. Позначте у словах орфограму «подвоєнілітери перед закінченням орудного відмінкаодниниіменників III відміни». 1. І як би я людство усе не любив — повторюю з (гордість) сина: «Для мене лишається дивом із див мояУкраїна». (М. Луків). 2. Вільний дух я цінуюукрай, але тількизі (совість) вкупі. (А. Бортняк). 3.    Світбувпереповненийсонцем і ніжною (блакить). (Ю. Збанацький). 4.    Ліснепомітнопорідів, порісвисокою (папороть). (А. Пашкевич). 5.    Навіть про недруга слідговорити з великою (делікатність). (Г. Тарасюк).

Перепишіть, на місцікрапокуставляючи, де потрібно, літери. 1. Висока гора відбиласятін..ю у водах Дніпра. (Я. Забіла). 2. І я зливаюсьвечорамиіздал..юзір, печал..ю трав. (Т. Масенко). 3. Кожен ранок бувніч..ю. Кожнанічбулапередоднем. (Л. Костенко). 4. Пахне молодою свіжоюзелен..ю і медвянимцвітом. (Б. Не-стайко). 5. Вітригуливіолончеллю. (Л. Костенко). 6. Оздобиввікнапамороз..ю ранок. (/. Качуровський). 7. Доброта виховуєтьсядобротою, справедливість — справедливіст..ю. (ОлесьГончар).  ♦ Пояснітьзначенняфразеологізмів: поворушитипам'яттю; ділитисяхлібом-сіллю; з чистоюсовістю. Усноскладітьізфразеологізмамиречення. Чизгодніви з прислів'ям «Кращекрихтапевності, ніжлантухнадії»? тг Свою думку обґрунтуйте. Переконайте у своїйправотіоднокласників. Довідайтеся, щодумають про цедорослі.  Перепишітьприслів'я, на місцікрапокуставляючидібрані з довідки й поставлені у потрібнійформііменники.  1. Звітром не змагайся, за ... не ганяйся. 2. Порядком дімстоїть, ... й хліврозвалиться. 3. Дерево міцнекорінням, а людина — ... . 4. Людина беревмінням, а кінь — ... . 5. Гори й доли здолаєш ... . 6. З ... люди не народжуються — ремеслу вчаться. Довідка. Недбалість. Завзятість. Тінь. Наполегливість. Майстерність. Швидкість. Прочитайте. Визначтеіменникитретьоївідміни, з'ясуйтеїхнійвідмінок. 1. На коженвиклик, совісте, іди! (Л. Костенко). 2. Пронеси мене на крилах, радостемоя! (В. Симоненко). 3. Ноче моя, заплету тобізорі я. (Є. Гуцало). 4. Здрастуй, свіжосте нив! (В. Симоненко). 5. Добрий ранок, мояодинокосте! (Л. Костенко). ♦    Назвітьголосні звуки, якічергуються за творенняформикличноговідмінка. ♦    Пояснітьрозділові знаки при звертаннях. У кличномувідмінкуіменникитретьоївідмінипереважновживаються у поезії: радосте, юносте, любове.  Перепишіть, подані в дужках іменникиставлячи у формікличноговідмінка. 1. Я люблю тебе, (мудрість) книг! (За М. Стельмахом). 2. О (молодість, радість), одваго! (М. Рильський). 3. Верни мені, світла (пам'ять), всіхдрузів. (Д. Луценко). 4. (Осінь)! Тизвучиш так печально і світло. (С. Йовенко).  ♦    Назвітьголосні звуки, якічергуються за творенняформикличноговідмінкаіменниківтретьоївідміни. Уявіть, щовимаєтезмогупоспіл-куватисяіззасновникамиКиєва. Розкажітьїм про сьогоденнянашоїкраїни. Використовуйтеформикличноговідмінка.

9..Літери а, я, у, ю в родовому відмінку однини

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення-а(-я), -у(-ю). Закінчення визначається за значенням іменника.

Закінчення -а(-я) мають іменники, які є назвами:

- істот, персоніфікованих предметів, явищ: киянина, водія, українця, Петренка, Мороза, Вітра;

- конкретних предметів: стола, ножа, стільця;

- одиниць виміру, довжини, часу, ваги: грама, відсотка, кілометра, тижня, але:року;

- термінів іншомовного походження, які означають конкретні предмети, геометричні фігури і їх частини, елементи будови чогось: ромба, квадрата, радіуса, синуса;

- українські суфіксальні терміни: трикутника, іменника, чисельника, але: роду, виду;

- населені пункти: Борисполя, Тернополя, Обухова, Луганська, Києва, але Кривого Рогу, Зеленого Гаю;

- інші географічні поняття з наголосом у родовому відмінку однини на закінченні:Дніпра, Дінця, Остра;

- місяці, дні тижня: понеділка, вівторка, четверга, вересня, березня.

Закінчення -у(-ю) мають іменники, які є назвами:

- збірних понять: лому, хламу;

- рослин: барвінку, льону;

- сукупності людей (іменники мають співвідносні форми однини — множини):колективу, народу, гурту, ансамблю;

- маси, речовини: бензину, кисню, чаю, але: хліба, вівса;

- установ, організацій: інституту, театру, заводу, клубу, музею;

- будівель та їх частин: вокзалу, палацу, поверху, коридору (з наголосом на закінченні та у назвах архітектурних деталей — -а: гаража, млина, карнизА, портикА);

- явищ природи: граду, дощу, вітру, землетрусу, але: вітерця;

- абстрактних понять: бігу, спокою, руху, мітингу, іспиту;

- відчуттів, психічних станів: жалю, страху, болю;

- термінів іншомовного походження, що означають фізичні та хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: журналу, сюжету, імпульсу, синтезу, фрагменту;

- ігор, танців: вальсу, танцю, хокею, футболу, але: гопака, козачка;

- географічних понять, крім населених пунктів та деяких рік: Китаю, Свитязю, Криму, Байкалу, Кавказу;

- складних безсуфіксних іменників: газопроводу, пасажиропотоку, світогляду;

- більшості префіксальних іменників: прикладу, відгуку, вибою, опіку.

Зверніть увагу! Окремі іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -а(-я) або -у(-ю): (стола — до столу, двора — з двору).

Залежно від значення: каменя, буряка (назва окремого предмета) — каменю (назва матеріалу), буряку (назва збірного поняття).

У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням:

алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал)

акта (документ) — акту (дія)

апарата (прилад) — апарату (установа)

блока (частина машини) — блоку (об’єднання держав)

Алжира (місто) — Алжиру (країна).

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -ові, -еві, єві, -у, -ю: директорові, братові (тверда група), лікареві, секретареві, краєві, гаєві (м’яка група), читачеві, сторожеві (мішана група).

Іменники середнього роду мають закінчення -у, -ю (вікну, рядну, серцю, знаряддю, обличчю). Для іменників середнього роду з суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і –у: дядькові(-у), пташеняткові(-у), хлоп’яткові(-у), немовляткові(-у).

Зверніть увагу! Якщо в реченні поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, треба вживати варіативні форми: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п’ятдесят.За таку помірковану ставку Марта мусила б подякувати сусідові своєму кооператору Іванчукові, що виговорив для неї цю ціну в орендаря.

10.Літери о,є, е в закінченнях орудного відмінка однини і множини

Орудний відмінок. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення –ами, -ями, -ми: а) закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: го́ловами, книжка́ми, маши́нами, фа́бриками; кру́чами, ме́жами, пло́щами; б) закінчення -ями мають іменники м’якої групи: ву́лицями, друка́рнями, мрі́ями, робітни́цями, сі́м’ями, стаття́ми; в) закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: слізьми́ (і сльо́зами), свиньми́ (і сви́нями).

Орудний відмінок. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: кни́жкою, маши́ною, перемо́гою, фа́брикою; бу́рею, наді́єю, крини́цею, сім’є́ю, статте́ю; вдачею, меже́ю, пло́щею, ти́шею.

11 Літери у(ю),а(я ) дієприслівникових суфіксах учи (-ючи), -ачи (-ячи

Дієприслівники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи).

Суфікс -учи (-ючи) виступає в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — в дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беруть — беручи, виробляють — виробляючи, ідуть — ідучи, кажуть — кажучи; бачать — бачачи, летять — летячи, сидять — сидячи, сплять — сплячи.

2. Дієприслівники минулого часу утворюються від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і-вши (після основи на голосний): брав — бравши, купував — купувавши, купив — купивши, налетів — налетівши; приніс — принісши, спік — спікши, став — ставши.

12.Написання прийменників разом, окремо та черездефіс